Картини Девіда Лінча


Режисер Дейвід Лінч прибув у Париж, щоб відкрити виставку власних картин та фотографій під назвою «The Air is on Fair», яка триватиме до 27 травня.





Лінч сидить перед темним екраном в кінотеатрі, розповідаючи, як йому подобаються звуки вогню та електрики; його пальці легенько тремтять, рухаючись уверх-вниз біля обличчя. Для більшості він здається незвичайно нормальним, як на режисера таких непересічних, дивних і навіть похмурих фільмів як "Гумко-Голова", "Синій Оксамит" чи "Твін Пікс". Проте, якщо ви вважали фільми Лінча дивними, зачекайте, ви ще не бачило його картин.






Гуляючи виставкою, ти ніби опиняєшся серед думок самого Лінча - і ти знаєш, комфортним місцем вони не будуть. Дійсно, здається що більшість з того, що ти бачиш, уособлює твої найжахливіші нічні кошмари чи приховані страхи, виплеснуті на полотно. На першому поверсі, декорованому яскраво забарвленими занавісками, розміщенні здоровенні зображення людей - чоловіків та жінок із спотвореними чи порізаними частинами тіла. Одна пара зображується у кульмінації акту вбивства, в той час інший чоловік стріляє в себе і яскраво-червона кров струменіє з його грудей. Ще один олійний колаж змальовує оголену жінку, половину тіла якої відірвано, і вона стікає жовтуватою липкою кров`ю.

На запитання, як сам Лінч пояснює своє мистецтво режисер говорить:
"Те що я можу сказати, це те що ви бачите... те, що ви бачити, це я і хочу сказати. А роботи - вони тут і говорять самі за себе. Кожна річ - чи то картини, чи фотографії - це абсолютно невимовні речі."

Внизу, в темному підвальному приміщенні, у маленькому кінотеатрі демонструються деякі ранні фільми Лінча. Серед них "Six Men Being Sick", "Бабуся” та інші.







"Тут багато зображень, які збентежують", - зазначає куратор виставки Ілена Шемун. - "Особливо занепокоюють серії оголених фотографій, бо темна сторона людини це те, що надто цікавить Девіда Лінча, й проходить крізь його роботи і в кіно, і у мистецтві." Радість та надія - не ті речі, які більшість пов`язує з Лінчем, проте сам режисер зазначає, що він "дуже щаслива людина", яка насолоджується трансцендентальною медитацією принаймні два рази на день протягом останніх тридцяти років.

Проте його мистецтво суцільно виходить звідкись із глибини і темряви. Знову ж таки, повертаючись до «оголеної» серії, після якої залишитись байдужим просто неможливо. Фотографії зображують оголені жіночі тіла з дивними спотвореннями або відсутніми життєво важливими частинами тіла. Вони виглядають чимось середнім між Френсісом Беконом, Сальвадором Далі, Рене Маґрітом та Братами Чепмен. Щодо Бекона пані Шемун зазначає, що він був саме тією людиною, яка справила значний вплив на Лінча ще з самого початку, ще коли він відвідував школу мистецтва у Філадельфії.

Куратор Гелен Келмечтер змальовує виставку, як "подорож лабіринтом". "Ви просто падаєте з одного світу в інший, не знаючи, куди вас закине далі. Але вкінці ви опиняєтесь у дивному та хвилюючому світі Девіда Лінча".

Що надихає його на це темне мистецтво? Лінч каже, що нічого. "Що мене й справді зачаровує - це ідеї. Інколи у нас з`являються ідеї щодо картин, інколи - щодо музики чи кіно, але все починається з ідеї", - і Лінч задоволено посміхається. - "Малювання - найпрекрасніша річ у самотності - це ви і ваше творіння, і політ ідей..."


























Офіційний сайт галереї: www.fondation.cartier.fr


06.03.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах