Джош Гадар і його металеві косулі


Ці мопеди можна сміливо вважати практичним втіленням біомеханіки. Не дивлячись на те, чи сидить на них людина, чи ні, зовнішній вигляд цих мопедів є настільки живим і пульсуючим, що вони сприймаються як живі істоти.

Створюючи свої скелети на колесах, Джош Гадар доповнює їх скляними баками для пального, які виглядають як серце, печінка або інші не менш важливі органи. Вони напевно і є найбільш оживлюючим елементом цих байків.

До речі, автор підходить до створення своїх скульптур (саме так він їх називає) досить витончено. Він каже: «Я використовую лише ручні інструменти у створені своїх байків. Ніяких гідравлічно-зігнутих деталей, ніякого комп'ютерного управління порізкою, тільки механіка... Мої скульптури обмежуються тільки простими законами фізики».

В народі такі штуки називаються „дирчиками" – це суміш мопеда і велосипеда. Їздять за таким принципом: набираєш швидкість за допомогою педалей, потім вмикаєш мотор і їдеш. Вибір саме такого транспортного засобу викликає ще більший інтерес до цих творінь. По суті, делетантський транспортний засіб, який напевно найбільше полюблять сільські поштарі, отримує вишуканий дизайн з ручною роботою. Його можна сміливо назвати витвором мистецтва, на якому їздити дозволено хіба що новому супер герою з якоїсь пост-апокаліптичної епопеї.

























сайт Джоша Гадара

Підготував Олександр Хаверчук



27.03.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах