Гоа спостереження. Про писемність


Подорожуючи містами індійського штату Гоа, спостерігаючи за їхньою культурою і за письменністю, я виділила цікаві для себе моменти, якими і хочу коротко поділитися.

 
Трішечки загальної інформації про Гоа:
 
Гоа – колишня португальська колонія, яка стала незалежною і поєдналася з Індією в березні 1962 року, розташована на західному узбережжі Індії на південь від Бомбею (Мумбаї). Тут гармонічно переплелись індійська і португальська культури (60% населення штату – індуси, 30% - нащадки португальських колонізаторів). Середня річна температура повітря і води близько +28°С. Сезон дощів починається у Гоа в першій половині червня і триває до кінця вересня. З другої половини серпня море стає спокійнішим, а дощі менш затяжні.
 
 
Дещо з історії індійської писемності, для загального розвитку, треба також згадати. Не заглиблюючись в подробиці можна сказати, що загальна модель складового письма побудована відповідно до фонетичної системи індоарійських мов, зокрема санскриту. І всі графічні одиниці поділяються на дві категорії: самостійні і несамостійні знаки (детальніше тут). Індійська писемність в різних штатах є різною. Відрізняється по декількох принципах: по хронологічному принципу, по географічному, генетичному, етнічному, структурному (по передачі складу, по передачі голосних на початку складу, по передачі накопичень приголосних в складі). Генетично всі індійські писемності сягають брахмі, яке в свою чергу імовірно вважається нащадком одного із арамійських алфавітів перських канцелярій. Однак, є силлабарії, структурно близькі індійським, але форми букв яких важко звести як до брахмі, так і взагалі до будь-якого алфавіту в світі. Це писемності ваттелуту (Південна Індія), маніпурі (індійський штат Маніпур), кхароштхі.
Ось таблиця цікавих і можливо комусь корисних назв
«Генеалогія індійських писемностей»:
 


 
 

Але всім нам відома індійська писемність (точніше, більшість індійських писемностей) по матріці – горизонтальній лінії зверху, певному додатковому елементу. 
 

 
 
Пояснень цьому  каліграфічному прийому є як мінімум два: матріка – універсальний каліграфічний прийом, свідчення розвиненості письма (можна порівняти з появою верхніх додаткових зарубок в латинському і рунічному письмі). Матріка – застигла форма огласовки для позначення короткого «а». І, на мою думку, гарне відділення рядків верхнім розчерком, для зручнішого і розбірливого читання, теж один із важливих моментів появи матріки в індійській писемності.
 
 

Отже, Гоа – суміш релігійних і культурних напрямів, така собі португальсько-англійська колонія-курорт. Християнсько-португальська традиція домінує в культурі гоанців, як завдяки своєму багатству, так і при підтримці місцевого і центрального правлінь, які зацікавлені в створенні відповідного іміджу штату Гоа для приваблення туристів. І оскільки більша частина населення – католики, часто зустрічаються вивіски і написи, виконані готикою, в стилі «англійської каліграфії», або ж курсивом  Антикви.
 
 
 
 
 
 
Пензлем тут явно володіють, і  багато написів латиною виконано на достойному рівні. Багато написів і намальованих вивісок виконані якісно з використанням модного зараз стилю в шрифті, як ми його називаємо «жуйкового», й не важливо для чого ця вивіска – для пральні, десь на ринку над кіоском чи над дорогою кафешкою.
 
 
 
 
 
 
Одним словом, «ідуть в ногу з часом» і саме по-європейськи. Столицю Гоа стали називати Лісабоном Сходу ще в 1500-х роках. До 1960 року Гоа була колонією Португалії, 451 рік штат знаходився під владою Португалії. Але в грудні 1961 року була проведена операція за визволення. Цей штат вже давно просочений Європою, дуже багато архітектури в готичному і романському стилях. Хоча інколи й зустрічаються смішні поєднання суто індійського каліграфічного письма з елементами каліграфічних прийомів, властивих в шрифті для готичного стилю.
 
 
 
 
 
Цікавим є факт, що майже на всіх вантажних автомобілях можна побачити дуже професійно виконані написи. Напис виконаний англійською мовою, але шрифт, яким написаний текст містить в собі стилістичні особливості як індійської манери письма, арабської каліграфії, так і готики. Змішання стилів дуже помітне, і написи виконані пензлем, в один дукт, та ще й дуже професійно. І на всіх автомобілях помітний «почерк одного майстра».
 
 
 
 
 
 
Здається, що при видачі водійських посвідчень, в конторах столиці і штату, де займаються оформленням документів і посвідчень, сидить певна людина, яка вміє гарно писати і за потреби розписує потрібними словами авто. Майже як у нас в Україні, особливо в провінційних містечках, більшість заповнених паспортів можна зустріти з одним почерком, почерком місцевого канцеляра-паспортиста =) І, певною мірою, через те, що написи на вантажівках виконані в одному стилі, стилістика всього штату більш-менш виглядає визначеною і цілісною. Зустрічаються лого, в яких немає сенсу у верхній горизонтальній смузі, так як слово, наприклад, написане англійською, але для підкреслення «мовляв, це індійський виробник» в написі та сама горизонтальна лінія слугує декоративним елементом.
 
 
 
 
Я думаю, що певною мірою вплинуло те, що ще в далеких, але бурхливих часах 60-х років Гоа перетворився в один із найулюбленіших місць відпочинку для прогресивної, неформальної молоді. Першовідкривачі Гоа – відомі хіппі гоа, для них Гоа давним-давно став традиційним місцем регулярного паломництва. Вони і завезли «цивілізацію» (певною мірою, розуміється), збирались звідусіль – з Америки і Європи, в основному. Хвилі хіппі ринули на Гоа, наситившись «ляльковими» європейськими курортами. Тут вони шукали справжню свободу альтернативної культури по відношенні до буржуазного заходу. Сюди їх вабили білосніжні пляжі, диковинні бунгало із пальм, справжні джунглі, цілодобові карнавали й вечірки, екзотичні сувенірні ринки, безліч маленьких крамничок, різноманітні блюда східної та європейської кухні, морські дари і фруктово-горіхові гори.
 
Місцеве індійське населення, багато з істинно християнським смиренням, спостерігали за західною молоддю, які купалися голяка на очах у всіх, медитували під крики Джоплін і роллінгів, і вели, в принципі, досить епатажний і гучний спосіб життя. Але це вже інша тема для розмови, не менш цікава =) До речі, щодо шрифтів, популярних у 60-х серед покоління хіппі.
 
 
 
 
Думаю, вони багатьом відомі, хоча б завдяки оформленню платівок Бітлз та інших музикантів тих часів, які грали в цьому стилі. Виникло припущення, що цей стиль виник з якоїсь еклектики індійської писемності з психоделіками.
 
 
 
 
А от якісних графіті не зустрічала. Може в більш прихованих місцях можна зустріти роботи художників-графітчиків, але, на жаль, мені на очі потрапляли слабенькі роботи.
 
 
 
 
Інфраструктура почала налагоджуватись, з кожним роком число туристів зростає. Підлаштовуючись під туристів, більше індійського населення перейшло на англійську. Щоб задовольнити європейського, американського чи російського туриста довелось постаратись, саме тому й почала зростати якість обслуговування, товарів і, відповідно, дизайну і оформлення пропонованої продукції.  Північний Гоа повне туристами-хіппі, для яких не стараються, бо в них немає багато грошей, вони, як клієнти, деякими індусами навіть не розглядаються. А от у Південному Гоа зовсім інша атмосфера, там все на «вищому рівні». Кажуть, тут за останні роки все повністю змінилось. Ще років п’ять тому були непрохідні зарослі в рибацьких селищах і в Мапсу із Вагатора за продуктами пішки ходили, а тепер – «дивляться зверху» новенькі дорогі готелі, багато дорогих автівок їздить вузькими дорогами. Можливо, це навіть краще для і так не бідної, але дуже різної Індії.
 
Місцеві, дотримуючись певної релігії, чи то християни-католики, чи індуси (в основному шиваїти), тим не менш, безконфліктно проживають поруч. Часто можна зустріти зовсім різні будинки, в плані архітектури, квітів і загальної атмосфери, поруч один з одним; в одному живе родина католиків,
 
 
 
 
 
 
 
в іншому – родина індуістів.
 
 
 
 
 
 
 
І храми різних релігій розташовані в такому ж хаотичному порядку.
 
 
 

 

 
   
 
 
Така картина повністю вписується в атмосферу всього Гоа, в природу і клімат цього штату, в атмосферу людей, які тут проживають. Концентрація в цьому штаті різних людей дуже помітна, напевно, як ніде більше на планеті. Тут безконфліктно живуть і просвітлені йоги і наркомани-нероби, пещені червонощокі російські туристи і талановиті художники, музиканти, танцівники. І, ясна річ, це все дуже впливає на загальну культуру всього штату, на його історію.
 
Взагалі, мешканцям цього штату, майстрам, варто віддати честь – багато чого вони роблять власноруч: вивіски і розпис будинків, своїх магазинів, всеможливих студій і центрів. Наприклад, здивував в плані ідей розмальований будинок-комікс якоїсь соціальної служби.
 
 
 
 
 
 
 
Споруди деяких шкіл чи коледжів теж розписані по коміксному типу.
 
 
 
 
І реклами на кіосках і магазинах намальовані. Ось, наприклад, на цьому паркані кожна пташка намальована пензликами, і кожна намальована по-своєму, хоч і схожа на інших.
 
 
 
 
І все це виконане якісно, точніше, порівняно якісно.
 
Це можна пояснити тим, що, по-перше, вони з дитинства звикли працювати «руками», вони повинні були обновлювати зовнішній вигляд своїх будинків і магазинів після кожного сезону дощів, адже друкувати вивіски не скрізь була можливість (раніше, бо тепер там все є), та й це було дорого, а фарби завжди могли знайтись, в будь-якій кількості. А сезон дощів явище безсумнівно серйозне. Після нього доводиться заново фарбувати будинок і реконструювати своє господарство. І це теж, певною мірою, практика, яка розвиває володіння пензлем. І плюс – природа – стільки яскравих барв, що точно захочеться малювати, при чому яскравими фарбами і щось життєрадісне.
 
 
Намасте, друзі!
 
Подорожуйте, аналізуйте, тримайте свої думки в чистоті і помічайте тільки прекрасне. Наповнюйте свою книгу цікавими розповідями і пишіть їх достойно! =)
 
 
  
підготувала:
Вікторія Лопухіна
  
переклала на українську:
Уляна Хімчак
 



 

   
 

17.04.2012
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах