Ґоттфрід Гельнвайн – учень Дональда Дака


Мерилін Менсон:
„За свого єдиного арт-наставника я визнаю Ґоттфріда Гельнвайна. Я обрав його, тому що він бореться за свободу вираження, проти всякого гніту. Митець, який не провокує, невидимий. Мистецтво, яке не викликає сильних почуттів, не має сенсу. І Гельнвайн це добре засвоїв.”



Без назви, 1994


В ешелоні прихильників Ґоттфріда Гельнвайна Мерилін Менсон — далеко не єдиний ві-ай-пі. Норман Мейлер назвав Гельнвайна одним з нечисленних великих художників наших днів. Небайдужим до художника був також Вільям Берроуз: Функція художника — пробуджувати досвід здивованого впізнавання: показати глядачеві те, що він знає, але не знає, що знає. Гельнвайн — майстер неочікуваного впізнавання.

Бунтувати Гельнвайн почав ще змалку – в рідній австрійській художній школі, коли на домашнє завдання намалював портрет Гітлера. Надворі якраз закінчувались шістдесяті, і на будь-яке згадування нацизму в країні стояло жорстке табу. Хлопця вигнали зі школи.

В сімдесятих молодий Гельнвайн не на жарт захопився перформансом і вуличним театром, долучившись до групи художників Wiener Aktionisten. Митці-партизани завішували вулиці Відня своїми плакатами і влаштовували гепенінґи з недвозначними політичними мотивами. В знак протесту віденці начіпали на роботи, які верещали про насилу забуте, стікери з написом entartete Kunst / дегенеративне мистецтво, яким так любили кидатися нацисти.

Надихаючись поп-артом та роботами експресіоністів, Гельнвайн переступає супер-реалізм і досягає в своїх роботах гіпер-реалістичної правди.

Критики писали, що безумство Гельнвайна — річ надто складна, аби колись минути. А Ґоттфрід чимдалі обирав все мотоошніші теми для робіт. В дев’яностих він написав портрет мертвого хлопчика, який лежав поруч із тарілкою їжі (йшлося про актуальні натоді зізнання психіатра доктора Гейнріха Ґросса про отруєння сотень дітей під час різних дослідів в його клініці). Ще раніше, у 1988 році, якраз на роковини Кришталевої ночі, у Кьольні Гельнвайн сконструював стометрову „стіну плачу” під назвою „Селекція”, покриту фотопортретами дітей, яких обрали на смерть у газову камеру.

„Дональд Дак навчив мене більшому, ніж всі ті школи, які я відвідував.”
Гельнвайн зустрічався з Карлом Барксом, художником, який малював Дональда, розмовляв із ним про таємний орден дональдистів, розсіяних по всій планеті, і часто вдавався до цього образу. Втім, Дональд Дак у Гельнвайна завжди органічно вливався в дискурс нацистсько-педофілійної порнографії.

Гельнвайн відмовлявся просто закривати очі на колишні злочини — смерті і страждання тисяч невинних людей не можуть перестати бути гострою соціальною проблемою тільки через те, що це було колись. Критики закидали художнику спроби деконструкції релігії, порівняння фундаменталізму з людиноненависницькою диктаторською догмою, проблеми колабораціонізму.

В гіпер-реалізмі Гельнвайна перевершити просто неможливо. В точності, чіткості, чуттєвості і глибині відтворення Гельнвайну не знайдеться рівних. Таким він вже й увійшов в історію — великим художником, в чиї роботи вдивлятися живим людям завжди трохи моторошно.


Los Caprichos 1 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 2 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 3 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 4 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 5 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 6 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 7 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 8 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos 9 2006 , олія та акрил на полотні


Los Caprichos (Mouse VI)


Untitled 2005


Untitled 2005


Untitled 2005


Untitled 2005


Untitled 2005


Sleep 11 2004, олія та акрил на полотні


Sleep 4 2004


Sleep 5 2004


робота над Головою Дитини, 1991


Леда і лебідь, міксд медіа на полотні, 2003


Пожежа в раю, міксд медіа на полотні, 2003


Пізня година


Епіфанія ІІІ (Презентація у Храмі), олія, акрил, 1998


Епіфанія ІІ (Поклоніння пастухів) олія, акрил, 1998


Воскресіння дитини, 1997


Пізній жаль, міксд-медіа, 1997


Мадонна І, 1997


Епіфанія І (Поклоніння царів), 1998


Благовіщення, 1993


Мистецтво в Америці, 2000


Американська молитва, 2000



Галина Карпа


01.08.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах