
«Професійна освіта дуже важлива, але, на жаль, її майже немає в нашій країні. Всі художні вузи дають чудову академічну базу, а от спеціалізоване навчання різноманітних дизайнерів і ілюстраторів сумно) воно залишилось на рівні 50-60-х рр., а з того часу безліч всього змінилось».
Дизайн розміщується окремим пластом у сфері візуальної культури, а якісний дизайн можна дуже легко cплутати з мистецтвом. В Україні не так багато тих, хто займається дизайном на високому міжнародному рівні, але одним з таких є Юрко Гуцуляк - дизайнер, чиї роботи відзначені на найпрестижніших європейських фестивалях, а самого автора запрошують до складу журі.
Ми порозмовляли з Юрком після його повернення до Києва з Конференції європейського дизайну-2010.
До малюнків ілюстратора з австралійського узбережжя Філіпа Елліотта влучно підходить одна з назв його альбому ілюстрацій: «mental illness illustration». Як здалося при перегляді творів та виявилося правдою при спілкуванні, малює здебільшого своє ж життя, а точніше людей у ньому. Зображення часто гіркуваті, правдиві та подекуди жорсткі, часто потрібно звертати увагу не лише на картинку, а й назви чи підписи до неї.
Чарльз Саатчі: «Насправді, талант – це настільки рідкісна річ, що випадки, коли посередність приймається за видатну майстерність, трапляються набагато частіше, ніж геній, якого не помітили.»
Томмаcо Мелі розповів AZH багато чого цікавого не тільки про свої ілюстрації й життя, але й про інших, не менш цікавих італійських художників.
Малюнки молодого англійця Луіса Роскоша поєднують в собі ескізну недбалість, коміксний сюжет і добрий гумор. Він навчався на аніматора, зараз вивчає дизайн та грає в настільний теніс, малює ілюстрації та комікси. Ми вирішили поговорити з ним про його персонажів і трохи про процес їх створення. Що з того вийшло читайте далі.
Саяка: "Дівчата, яких я малюю – це мій ідеал. Хтось сказав: ляльки імітують найвищий ідеальний тип людини і спонукають її до нього. Якщо це так, то це природно, що дівчата, яких я малюю мають обличчя, як у ляльок. Однак, я не малюю ляльок. Це – дівчата."
Олів’є Бучерон aka Zamak: «Найбільше значення для мене мають не деталі, а всеосяжний захоплюючий ефект».
Вражаючі роботи Бучерона, засоби пресування та машини відображають яскраву креативність і майже одержиму уважність до деталей відданого роботі майстра. Все – від вибору фарби до текстури металу та способу відбиття світла у кожному з його героїв підтверджує високий рівень розвитку людської уяви автора.
Хоча весна офіційно вступила у свої повноваження ще місяць тому, пробудження української арт-спільноти після зимової сплячки досі не спостерігається. Ніби щось і відбувається, та якось мляво... Першим по сплячому люду завдає прокидаючого удару славнозвісний художник-провокатор Анатолій Федірко.
У кінці грудня минулого року в українському сегменті інтернету з’явився новий формат поширення прекрасного – пдф-журнали. Перші спроби дізнатись - що це таке, як воно розвивається і кому це треба читайте в інтерв’ю з шеф-редактором РОТТ Ростиславом Соколовським.
Хто така Гриця Ерде? Якщо ви й чули це ім’я, то, скоріше за все, завдяки закриттю виставки у мегакультурному центрі Дрогобичі. Заступнику дрогобицького мера не до душі прийшлась робота „Чотиригруда Діва Марія”, яка буцімто зачіпає релігійні цінності добропорядної грекокатолицької громади. Але наразі нас не цікавить обсмоктування питання культурного рівня в українській провінції. Поговорімо із Грицею Ерде.
Магістр образотворчих мистецтв та візуальної критики Вестон Такеші Теруя цікавиться збиранням і розвалюванням виняткових об'єктів та сигналів роз'єднання і свободи: "Моя поточна робота породжена вивченням та взаємодією з майже карцерним простором та лос-анджелівським полем для гольфу, яке цей простір оточує."
У рамках Единбурзького фестивалю проходить виставка дивовижних скульптур австралійця Рона Муєка. Його роботи вже побачив Париж, і після шотландської столиці виставка помандрує в Нью-Йорк та Оттаву. Викрики «це просто бридко!» - загальна реакція на його нову експозицію, але в них більше захвату, аніж відрази.
|
||||