Робін Вільямс: дитяча сексуальність


Сучасний глядач ситий по горло педофілією в мистецтві. Такі жанри аніме та манґи, як рорікон і шьотакон, які містять еротичні сцени за участю дівчаток та хлопчиків відповідно, активно розповсюджуються в Японії з 80-х років і вже давно добре відомі на континентах. Художник Тревор Браун, малюючи побитих і покалічених дівчаток, заробив в рідній Британії немало клопоту із владою. У 80-х він переїхав до Японії, аби продовжувати стягувати табу із дітосекснасильства в сприятливішому середовищі. Саме його вважають натхненником для цілого напряму - бейбі-арту.

Важливо, що педофілія - це тільки один бік бейбі-арту, інший же має справу із дитячою сексуальністю. І певна проблема полягає в тому, що часто дитячу сексуальність в мистецтві помилково називають педофілією і швидко накидають бірку "Порнографія. Виродки. Коли вже вас всіх пересаджають?"

Коли говорять про педофілів, то в більшості випадків мають на увазі саме чоловіків. Протилежна стать в даному випадку займає майже непомітну кількість відсотка. Щодо парафілій американки Робін Вільямс ми не маємо жодного права нічого говорити напевно, але в бейбі-арті жінка так само з'являється рідко.





Очі діточок в роботах міс Вільямс треворобраунівські: бувалі, підпухлі, стомлені і невдоволені. В таких очах читається досвід і справжній вік. Дітки на її роботах виглядають хтивими і лукавими -- в міру того, як вони зростають, їх починають хвилювати різні незвідані речі.

























Галя Карпа


25.05.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах