Як встигнути на наступний потяг...


...або чому так рідко оновлюються редакційки?

Писати редакційки часом надзвичайно складно. Писати редакційки часом навіть нудно. Але оскільки цей розділ існує на сайті, щоб не втрачати можливості отримувати задоволення від спілкування із нашими дорогими читачами, то це час від часу треба таки робити.

Минуло трохи більше тижня відтоді, як ми ледве встигнули вскочити на поїзд до Івано-Франківська. Але встигли і, що з того вийшло, ви вже мали нагоду почитати. Якщо не запізнимось на потяг N97, то вам не важко здогадатись, чому буде присвячений увесь наступний тиждень на AZH.

До зустрічі у якійсь файній кнайпі!

Насамкінець маленька історія від Девіда Рендола, автора найкращої з усіх книжок про редакційки (і не тільки):

Деякі великі газети наймають фахівців спеціально для написання передовиць. У чиказькій «Дейлі Ньюс» це стало підставою для розіграшу збоку одного із журналістів вищого класу. Редакцію газети, відому високоморальним тоном своїх редакційних статтей, регулярно відвідували групи читачів. Знаючи, що таке збіговисько має відбутися, цей репортер разом із Юджином Філдом, який пізніше став поетом, і ще одним працівником, який водив читачів по редакції, розробили план. Тільки-но бундючні міські матрони наблизились до дверей з написом «Автори передовиць», як гід розчинив їх. Відвідувачки побачили фігуру, яка схилившись за столом, творила чергову благочестиву редакційну статтю. Це був Філд – неголений, кошлатий і вдягнений у тюремну робу в комплекті з наручниками на руках і ногах. «Це в’язень тюрми штату», - пояснив гід. – «Зразкова поведінка, сидить за вбивство, до речі. Наш головний редактор, містер Стоун, дуже переймається заощадженням коштів, завжди прагне скоротити витрати газети. Через свої зв’язки він домігся, щоб хлопця двічі на тиждень відпускали до нас. Безкоштовний автор передовиць, розумієте? Газеті це нічого не коштує».



 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах