Неопластицизм - один із ранніх різновидів абстрактного мистецтва. Створений до 1917 року нідерландським живописцем П. Мондріаном та ін. художниками, що входили в об'єднання "Де Стайль". Для неопластицизму характерний, за словами його творців, прагнення до "універсальної гармонії", що виразилося в строго урівноважених комбінаціях великих прямокутних фігур, чітко розділених перпендикулярними лініями чорного кольору і забарвлених в локальні кольори основного спектру (з додаванням білого і сірого тонів). Neo-plasticisme (Nouvelle plasti- que) Цей термін з'явився в Голландії в XX столітті. Піт Мондріан визначив за допомогою нього свої пластичні концепції зведені в систему й захищені групою і журналом "Де Стайль" заснованими в Лейдені у 1917. Головною межею неопластіцизму було строге використання виразних засобів. Для побудови форми неопластицизм допускає лише горизонтальні й вертикальні лінії. Перетин ліній під прямим кутом - перший принцип. Близько 1920 до нього додався другий, який прибираючи мазок і підкреслюючи площину обмежує кольори червоним синім і жовтим тобто трьома чистими основними кольорами до яких можна додати тільки білий і чорний. За допомогою цієї строгості неопластицизм припускав вийти за рамки індівідуальності, щоб досягти універсалізму й створити таким чином нову картину світу. Теорії неопластицизму і його цілі були сформульовані в журналі "Де Стайл". У 1920 Мондріан випустив брошуру "Неопластицизм" видану в Парижі галереєю Еффор модерну. Деякі письмові роботи художника були зібрані в книгу і опубліковані в 1925 році видавництвом Баухаузу під назвою Neue Gestaltung. Концепцію ліній, що перетинаються під прямим кутом прийняли художники групи "Де Стайл". Під їхнім впливом Мондріан висловився за використання тільки основних кольорів. Історичний внесок неопластіцизму в живопис пов'язаний із творчістю Мондріана, в області ж практики - з розповсюдженням впливу групи "Де Стайл".
|
|
