Марсель Дюшан / Marcel Duchamp (28 липня 1887, Бленвіль-сюр-кревон — 2 жовтня 1968, Нейі-сюр-Сіна) — французький і американський художник, одна із найбільших фігур авангардистського мистецтва XX століття.
Народився в сім'ї провінційного нотаріуса, інтересом до мистецтва, як і його старші брати (живописець Жак Війон і скульптор Ремон Дюшан-війон) і молодша сестра, художниця Сюзана Дюшан-кротті зобов'язаний дідові по материнській лінії, художникові-любителеві Емілеві Ніколю. Перші живописні роботи Марселя (пейзажі околиць у дусі імпресіонізму, малюнки) були створені в 1902 році. У 1904 він приїхав до Парижа, поселився на Монмартрі, намагався вчитися в Академії та кинув заняття. Живопис Дюшана в цей період несамостійний, близький то до Сезанна, то до фовізму Матісса. У 1909 році його роботи потрапляють на осінній Салон, на них відгукується в своєму огляді Гійом Аполлінер.
Потім, в 1910—1920-х рр., Дюшан переходить до радикального авангардистського пошуку (Гола, що спускається сходами, 1912; Наречена, роздягнена своїми холостяками, одна в двох особах, 1923), який зближує його із дадаїзмом і сюрреалізмом. При цьому він демонстративно сторониться ролі художника, професіонала, та і власне живописом в традиційному сенсі слова займається все рідше, практикуючи метод готових речей (ready-made), які робить художнім об'єктом лише воля і підпис автора, контекст виставки або музею, що шокує публіку (Велосипедне колесо, 1913; Джерело, 1917). Таким об'єктом можуть стати і пародійовані як зразки високого мистецтва твори старих майстрів — наприклад, Джоконда Леонардо да Вінчі (L.H.O.O.Q., 1919).
Продукція Дюшана цих років, украй нечисленна і така, що завжди носить провокативний-ігровий характер аж до винаходу уявних авторів (найвідоміша з цих альтер-его — так звана Рроза Селяві), постійно супроводжується докладними до абсурду аналітичними замітками автора. Згодом Дюшан практично відійшов від творчості, вдаючись до навколонаукових досліджень і улюбленої гри в шахи, але протягом декількох десятиліть залишаючись впливовою фігурою американської художньої сцени і міжнародного авангарду, об'єктом найсуперечніших мистецтвознавчих інтерпретацій. Після 1942 жив здебільшого в США, в 1955 прийняв американське громадянство.
Дюшан кілька разів знімався в кіно — зокрема, в сюрреалістичному фільмі Рене Клера Антракт (1924), сам зняв разом з Маном Рейем експериментальний фільм Анемік сінема (1926, детальніше: http://www.imdb.com/name/nm0239781), йому присвячений короткометражний ігровий фільм Паоло Маріну-бланко (2002, див: http://www.imdb.com/title/tt0442762). У 2000 у Франції встановлена премія Марселя Дюшана молодим художникам.
