Джакомо Балла / Giacomo Balla (1871–1958), італійський художник, один із основоположників італійського футуризму.
Народився в Туріні 18 липня 1871 році в сім'ї аптекаря. Після закінчення школи працював у літографській майстерні, паралельно відвідуючи художні курси. У 1891 декілька місяців займався в Академії Туріну Альберті, потім практикувався у фотомайстерні. Приїхавши до Риму (1893), заробляв на життя як карикатурист і оформлювач рекламно-пакувальних матеріалів. Побувавши в Парижі в 1900 році, зазнав впливу неоімпресіонізму Ж.Сера і П.Сіньяка. Завоював репутацію як портретист (у роботах цього часу, з їх стриманою, деколи чисто чорно-білою тональною гаммою, позначається сильний вплив фотографії).
З 1904 давав приватні уроки малювання; познайомився з У.Боччоні і Дж.Северіні, які спочатку були його учнями. У 1909 разом із ними підписав Засновницький маніфест футуристів, складений Ф.Т.Марінетті. Захоплений, як і його однодумці, ритмами сучасного життя, мотивами руху, тісно сполучав принципи живопису з прийомами фотографії (особливе значення для нього мав досвід фотоетюдів руху, створених фотографами Ж.-Е.Марі і Е.Мейбріджем). Дотепно передавав у живописі рух автомобіля, політ ластівки і т.п. Звертався і до чисто абстрактних композицій.
Серед його характерних картин – Дівчина, що вибігає на балкон (1912, Міська галерея сучасного мистецтва, Мілан), Динамізм собаки на повідку (1912, приватна колекція, Нью-Йорк), Автомобіль: швидкість, світло, шум (1913, Кунстхаус, Цюріх), Динамічна послідовність (1913, приватна колекція, Мілан), Постріл із рушниці (1915, приватна колекція, Мілан). Перша світова війна підсилила його містико-теософські настрої: у 1915 разом із художником Ф.Деперо Балла опублікував маніфест Про футуристичну реконструкцію Всесвіту. Тоді ж звернувся до скульптури (Кулак Боччоні. Лінії сили, дерево і картон, 1915, приватна колекція, Детройт); створював, зокрема, рухомі конструкції з дроту, картону і глянсового паперу, які можна вважати першими дослідами кінетизму в мистецтві.
У 1920-і роки намагався безпосередньо виразити свої містичні умогляди в безпредметних полотнах і графічних листах, покликаних відтворити феномен космічного випромінювання. Підписав маніфест групи Аеропіттура (1929), що проголосив настання нового етапу футуризму. Проте на тлі творчості цієї групи роботи Балла тих років – з їх атмосферою загадкового відчуження (Крісло дивної людини, 1929, приватна колекція, Рим) – наближаються скоріше до «метафізичного живопису» Дж. де Кіріко. До кінця 1930-х років відійшов від авангарду, звернувшись до традиційного фігуративного живопису.
Помер Балла в Римі 1 березня 1958.
