Едвард Мунк (Edvard Munch)


Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк
Едвард Мунк


дивитись більше (allpaintings.org)



Едвард Мунк / Edvard Munch – норвезький художник, експресіоніст. Найвідоміша робота Мунка — картина «Крик», точніше, це була серія подібних картин. Спочатку картина називалась «Відчай». Образ жаху з цієї картини, який Мунк, що страждав від маніакально-депресивного психозу, відточував до кінця свого життя, сейчас зараз послуговує одним із символів концептуального мистецтва взагалі.

Сьогодні не потрібно більше малювати інтер’єри, людей, які читають, жінок, які плетуть светри. Потрібно зображати живих людей, які дихають і відчувають, які страждають і кохають”, – таким сформулював своє кредо Едвард Мунк (1863-1944) у юному віці.

Ще дитиною йому довелося зазнати важких життєвих випробувань, які стали темами його численних робіт: мати померла від туберкульозу, а 15-річна сестра Софі – від епілепсії. Помираюча матір прощається з дітьми в роботі “Дитячий спогад”, а сестру зображено на картині “Хвора дитина” (1885). Саме цей твір принесе художникові світову славу.

Однією із центральних тем творчості митця є кохання між чоловіком і жінкою та пов’язані із цим проблеми. “Мабуть, художникові так і не вдалося подолати травми, пов’язані із двома нещасливими коханнями його життя”, – розповідає куратор виставки Каролін Кверман.

Картина “Мадонна”, на якій зображено оголену до пояса жінку з довгим чорним волоссям і німбом над головою, вперше спричинила скандал 1894 року. “Занадто небезпечно для юних дівчат”, – таким був вирок гамбурзьких колекціонерів після того, як у численних графічних варіаціях картини Мунк додав до зображення ембріон і кілька сперматозоїдів. У схожій до “Мадонни” позі 1903-го художник зображатиме свою тодішню коханку Еву Мадоккі, англійку, віртуозну скрипальку.

Мадонна
Наприкінці 1903-го – на початку 1904 року в Гамбурзі організували чергову виставку Мунка, на якій демонстрували 45 робіт. Один із організаторів, Ґустав Шіфлер, так відгукнувся про “Мадонну”: “Не можна забувати і про те, що серед відвідувачів чимало дам. Тому якщо в пресі нетактовно згадуватимуть про картину під назвою “Мадонна” зі сперматозоїдами й ембріоном, на це складно буде щось заперечити. Я й сам вважаю цю картину позбавленою смаку: там, де видно сперматозоїди, не буває дітей”.

На цьогорічній виставці Мунка в Гамбурзі (до речі, в тому ж приміщенні, що й понад 102 роки тому), картину “Мадонна” можна побачити в численних варіаціях. Це був один із основних мотивів, над якими працював Мунк, починаючи від 1895 року.

Той самий Ґустав Шіфлер, який так критично відгукнувся про “Мадонну”, був загалом дуже високої думки про творчість художника: “Він розкладав враження та відчуття людської душі на найдрібніші частинки, досліджуючи найнепомітніші та найтонші її порухи, він добре знався на складних душевних переживаннях”.

Найбільші складнощі духовного життя пов’язані в Мунка з жінками. Останні часто виступають у картинах Мунка в ролі вампірок, які затягують у свої схожі на павутину тенета чоловіків. Часом це русалки з небезпечно довгим волоссям, яке також може зіграти роль павутини або й гільйотини. Похмурі уявлення про щастя в коханні втілено в картині “Поцілунок”, на якій пара сплавлюється в поцілунку в єдине потворне ціле. Вже назви багатьох його робіт свідчать про силу страждань, які йому довелося витерпіти через нерозділене кохання до фатальної жінки: “Попіл”, “Поцілунок смерті”, “Ревність” – усі ці картини він малює в період свого активного богемного життя в Німеччині.

Жінки Мунка – це не лише вампіриця, Саломея та femme fatale, а й мадонна, яким би амбівалентним не було ставлення до цієї картини в різні епохи, і спокусливі красуні, покірні, досконалі, хоча завжди трохи небезпечні. Спираючись на свої символістичні роботи, Мунк шукає у графіці 90-х рр. ХІХ ст. змогу по-новому висловлюватися на ті самі теми: кохання, страх, меланхолія, хвороба і смерть.

Зображені на картинах норвежця люди переважно самотні, як чоловік у “Місячному світлі”, і навіть “Дівчата на мості” (їх троє, але кожна з них випромінює самотність), не кажучи вже про “Крик” – квінтесенцію меланхолії, яку супроводжує відповідний запис із щоденника (1895): “Я зупинився і сперся на парапет. Я був смертельно втомлений. Над синьо-чорним островом висіли червоні, як кров, хмари, червоні, як вогняні язики. Мої друзі віддалялися. Я був сам, тремтів від страху і вбирав у себе найголосніший крик природи”.

1894 року, коли Мунк відкрив для себе графіку, він уже створив найважливіші свої картини – “Мадонна” та “Крик”. Тепер перейшов до сміливих експериментів із матеріалами та кольорами, шукаючи нових можливостей для самовираження. Один і той самий мотив завдяки різним формальним і колористичним ефектам створює цілковито відмінні настрої. Він переносить у графічний вимір основні теми своєї живописної творчості, теми, які досліджують модерне духовне життя: взаємини між чоловіком і жінкою, страх, меланхолія, смерть.

Картини Мунка беруть свій початок у символізмі, й саме його вважають натхненником німецького експресіонізму в малярстві. Програмною експресіоністичною картиною вважають знаменитий “Крик”.




Едвард Мунк





РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах