Оскар Кокошка (Oskar Kokoschka)


Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка
Оскар Кокошка

Оскар Кокошка (нім. Oskar Kokoschka, 1 березня 1886, Пехларн, Австро-Угорщина - 22 лютого 1980, Вільнев, Швейцарія) – австрійський художник і письменник чеського походження, найбільша фігура австрійського експресіонізму в літературі та образотворчому мистецтві.

Оскар Кокошка народився в Австро-Угорщині, в Пьохларні 1 березня 1886 в родині відомого чеського ювеліра. Навчався у Віденській Школі мистецтв і ремесел, стипендії в якій для нього домігся його вчитель, вражений здібностями Кокошки у малюванні. Правда, там Кокошка навчався без особливого завзяття – його більше захоплювали твори драм у віршах: «Сфінкс і солом'яне опудало», «Вбивця - надія жінок», афіша до якої стала одним із головних творів експресіонізму, а сама постановка цієї п'єси в 1910 році викликала скандал, що позбавив Кокошка стипендії.

До цього скандалу Кокошка почав працювати на «Віденські майстерні» – об'єднання майстерень художників і ремісників – малював поштові листівки з віньєтками. Тоді він почав підписувати свої творіння монограмою «ОК», зберігши цей нехитрий підпис і надалі. Крім того, в 1908 році Кокошка публікує збірник віршів «Хлопчики, що мріють» і бере участь у виставці, організованій «віденськими майстернями». Після цієї виставки Кокошка отримав репутацію «дорослого шибеника» – всі представлені роботи були зображеннями оголених дівчат.

У 1908 році архітектор Адольф Лоос, один із зачинателів модерну в європейській архітектурі, ввів Кокошка в артистичні кола, багато хто з членів яких стали моделями для художника. Саме тоді Кокошка створив знамениту серію «психологічних» портретів, що відрізнялася неповторним індивідуальним стилем: нерівні лінії, мерехтливі фарби, неймовірна емоційність. Кокошка не просто писав портрети, він прагнув проникнути у глибину внутрішнього світу моделі: «Люди жили в безпеці, але всі вони відчували страх. Я впізнавав його, не дивлячись на вишуканий, бароковий образ їхнього життя. Я робив портрети цих людей в їх тривозі і стражданнях».

У 1909 році, у супроводі того ж Лооса, Кокошка здійснив подорож по Швейцарії. Там він написав кілька альпійських пейзажів. Це був його перший досвід у такому жанрі, і пізніше він до нього повернеться і присвятить йому всю свою творчість. Потім Кокошка відправився в Берлін, де, завдяки знайомству з Ернстом Людвігом Кірхнером і Карлом Шмідт-Ротлуффом, стиль художника став більш експресивним, а кольори більш насиченими. Після відвідин Італії і знайомства із венеціанським живописом, роботи Кокошки стали ще динамічніші.

Потім почалася Перша світова війна, на яку Кокошка пішов добровольцем. На Галицькому фронті Кокошка був важко поранений, пережив полон, був визнаний психічно нестабільним. До того ж, художника кинула Альма Малер, вдова композитора Густава Малера, яку Кокошка шалено кохав, що не могло не відбитися на його живописі. Роботи того періоду похмурі, трагічні і напружені.

Після поранення Кокошка лікувався в Дрездені, де отримав професорський пост в Дрезденській академії. Тоді ж він починає знову працювати для театру і опери, техніка художника змінюється: якщо раніше картини були експресивні і насичені, то зараз вони стають більш цілісними. Там же, в Дрездені, Кокошка починає писати пейзажі, запам'ятовуючи на полотнах види міста. Експресіонізм в роботах художника стає не таким вираженим, хоча і повертається в автопортретах і дошкульних анімалістичних етюдах.

У 1924 році Кокошка залишає Дрезден і відправляється в тривалу подорож Європою, де активно займається пейзажами, іноді звертаючись до манери імпресіоністів.

Закінчивши подорож, Кокошка повернувся до Відня, проте довго там не пробув, через рік перебравшись до Праги, де і жив до 1938 року. Саме в той час відбувалась боротьба нацистів із «дегенеративним мистецтвом», а картини самого Кокошки було оголошено «виродженими». Після підписання Мюнхенської угоди (1938 рік, відповідно до угоди Чехословаччина передавала Німеччини Судецку область), Кокошка зрозумів, що країна втрачає суверенітет, і поїхав у Лондон, де через кілька років став громадянином Британії. Ще через кілька років Кокошка поїхав жити в Вільнев, де й помер у 1980 році в 93-річному віці, будучи вільним, визнаним, але другорядним персонажем у художньому світі.


Дарья Завьялова, журнал "Циркуль"




РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах