Постімпресіонізм


Постімпресіонізм / Post-Impressionism - термін, який запровадив британський арт-критик Роджер Фрай / Roger Fry у 1914 році, щоб описати період в європейському мистецтві після імпресіонізму Моне. Джон Рівалд - один із перших істориків-мистецтвознавців - визначив часові рамки для цього напряму: з 1886 по 1892 рік.

Видатні митці напряму: Вінсент ван Гог / Vincent van Gogh (1853-1890), Поль Ґоґен / Paul Gauguin (1848-1903), Поль Сезанн / Paul Cezanne (1839-1906), Джорд Сера / Georges Seurat (1859-1891)

Постімпресіонізм (франц. postimpressionisme) - загальний термін, що охоплює вид мистецтва, яке, власне, і приймає і відкидає деякі принципи імпресіонізму. Початок постімпресіонізму збігається з кризою імпресіонізму в 80-х рр.. XIX століття. У цей час відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Ж. Мореаса.

Майже всі постімпресіоністи раніше примикали до імпресіонізму. Поступово художники стали шукати нові засоби для вираження не миттєвого і того, що минає в житті - фіксації однієї миті, що властиво імпресіонізму, а для втілення якихось тривалих станів прекрасного - духовних і матеріальних.

Особливістю постімпресіонізму в порівнянні з іншими видами мистецтв став взаємний вплив напрямків та індивідуальних творчих систем. Так, П. Сезанн і Ж. Сера намагалися відновити почуття порядку, не властивої імпресіонізму, - відобразити стійкість і матеріальність навколишнього світу. Голландський художник В. Ван Гог, прагнучи відобразити на полотні прості емоції і вийшовши на надчуттєву виразність форми та кольору, передбачив появу експресіонізму.

П. Гоген хотів у своїх картинах відобразити світ уяви і духовності, який намагався втілити мрію про гармонійність навколишнього світу, злиття людини з природою, фактично проклав шлях символізму та модерну. Його учнями та послідовниками стали художники утвореної ним Понт-Авенскої школи та учасники групи «Набі» (французький варіант модерну). До постімпресіонізму відноситься і неоімпресіонізму, що довів до логічного завершення розроблений і практично реалізований імпресіоністами метод просторового (оптичного) змішування кольорів (Ж. Сера, П. Сіньяк).

Неоімпресіонізм (пуантилізм або дівізіонізм) разом із символізмом і набі (модерн), розширивши діапазон і збагативши арсенал живопису, залишилися на рубежі ХIХ - XX століть. Творчість А. де Тулуз-Лотрека, що вважається попередником лінійно-живописного ладу і декоративної стихії стилю модерн, Сезанна, Ван Гога і Гогена сьогодні по праву вважається початком історії образотворчого мистецтва ХХ ст.


Поль Гоген
Поль Гоген
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Поль Сезан
Поль Сезан




РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах