Вінсент ван Гог (Vincent van Gogh)


Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог
Вінсент ван Гог

Вінсент Вілем ван Гог / Vincent Willem van Gogh (30 березня 1853 — 29 липня 1890) — художник-постімпресіоніст, за походженням нідерландець. Його творчий спадок мав величезний вплив в першу чергу на французький живопис.

Хоча малювати він почав ще в дитинстві, про фах художника навіть і не мріяв. У молоді роки Ван-Гог був охоплений ідеєю присвятити себе служінню людям, прагнув принести себе в жертву заради спасіння людських душ. І тому, провчившись деякий час на факультеті теології в Амстердамському університеті, він вступає на спеціальні курси для місіонерів. У 1878 році поселяється в шахтарському краю і тут вперше стикається з кричущими злиднями, людським горем і несправедливістю. Відчувши безсилля щось змінити своїми проповідями, Ван-Гог, врешті-решт, роздає обездоленим свої гроші, майно та одяг, і вирішує зайнятися мистецтвом. Для цього їде до Брюсселя, а потім до Гааги, де бере уроки живопису в художників-професіоналів.

Перші картини Ван-Гога належать до так званого "голландського періоду", що охоплює 1881-1886 роки. Живе він у постійній бідності, сподіваючись лише на допомогу з боку молодшого брата Тео, який досить успішно налагодив справу з торгівлі живописом. Той періодично висилає йому гроші, а Ван-Гог пише йому листи, які становлять інтерес, анітрохи не менший, ніж його картини. Зрозуміло, що обставини життя накладають свій відбиток на тематику його творчості. Ван-Гог змальовує простих трударів в усій непривабливості їхнього щоденного побуту і важкої праці. Найбільшим досягненням цього періоду стала картина "Їдці картоплі", яка вражає навмисною огрубленістю образів: тьмяне світло вихоплює з напівтемряви то жилаві руки селян, то худущі негарні обличчя, то предмети убогого житла. Ту ж тему художник розвиває в серії картин про ткачів, де свідомо загострює форми і приглушує кольори, аби досягнути трагічної експресії.

Зовсім інше розуміння виражальних можливостей кольору приходить до Ван-Гога у "французький період", що наступає в його творчості з переїздом до Франції. Два роки в Парижі (1886-1888) до невпізнання змінили його живопис. Знайомство з імпресіоністами, Гогеном, Тулуз-Лотреком, Сезанном та іншими видатними живописцями стало для Ван-Гога школою високої майстерності. Змінюється і тематика картин - тепер його цікавить барвиста карусель паризьких кафе, світлоповітряні ефекти, рухливість колірних плям. Пише він і низку автопортретів та портретів, серед яких "Батько Тангі" (1887).

До речі, в останньому відчувається захоплення Ван-Гога мистецтвом японських графіків, зокрема, неперевершеного майстра кольорової гравюри Хокусаї. Цю лінію митець продовжує і розвиває в картинах, створених в Арлі (маленькому провінційному містечку на півдні Франції), де він проводить останніх два роки свого життя. Це - період найвищих досягнень у творчості Ван-Гога. І важкої психічної драми, що, врешті-решт, і доведе його до самогубства.

А поки що він натхненно пише пейзажі мальовничих околиць Арля - Підйомний міст, Дерево в цвіту, Сіяч... Продовжує він і тему нічного життя кафе, яку започаткував у Парижі. Тут, в Арлі, Ван-Гог створює одне з кращих своїх полотен - Нічне кафе, яке сам коментує так: Прагнув показати, що кафе - місце, де можна розоритися, збожеволіти і вчинити злочин... Прагнув передати червоним і зеленим кольорами жахливі людські пристрасті.

Тим часом у Ван-Гога розвивається небезпечна психічна хвороба. Він просить свого друга Гогена приїхати до нього в Арль. Деякий час між друзями зберігаються досить теплі стосунки. Але коли Гоген намалював якось портрет Ван-Гога, той упав у сильне нервове збудження: Це справді я, - вигукнув Ван-Гог, - але тільки божевільний!. Його охоплює бажання відомстити Гогенові і він пробує кинутися на нього з бритвою. Гоген негайно від'їжджає, а Ван-Гог, перебуваючи в стані божевілля, відрізає собі бритвою вухо. Після перебування у психіатричній лікарні Ван-Гог продовжує займатися живописом. Він пише "Автопортрет з відрізаним вухом", знамениті портрети "Чоловік із люлькою" та "Доктор Гаше", а також цілу низку чудових пейзажів. Але напади хвороби дедалі частіше затьмарювали розум художника. Під час одного з них Ван-Гог стріляє в себе з револьвера. Рана виявилася смертельною і через два дні 29 липня 1890 року він помирає.




РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах