Пост-рок


Пост-рок — музичний напрямок, що характеризується використанням музичних інструментів, типових для рок-музики, однак, разом з тим, відрізняється ритмом, гармонією, мелодикою та іншими складовими, що властиві іншим музичним напрямкам.
 
Термін був введений британським критиком Саймоном Рейнольдсом (Simon Reynolds) в огляді альбому Hex гурту Bark Psychosis, що був опублікований у журналі The Wire у травні 1994. Сам критик так охарактеризував цей напрямок: «використання рок-інструментів для неро́кових цілей, використання гітар, для тембру і фактури більше ніж для рифів і поверкордів».
 
Як і більшість подібних термінів, пост-рок описує творчість надзвичайно різних за характером звучання колективів, як наприклад Don Caballero та Mogwai, що мають дуже мало спільного окрім того, що обидві є інструментальними. У висліді цей термін викликав чимало критики.
 
Пост-рок бере свій початок від творчості гуртів кінця 1960-х, таких як The Velvet Underground, що експериментували в авангардному напрямку, Public Image Ltd у їх альбомі Metal Box (1979) та інших. Серед гуртів початку 1990-х років, впливовими для пост-року вважаються Talk Talk та Slint, а також Tortoise.
 
У кінці 1990-х центром пост-року стають Чикаго та Монреаль. В Канаді до пост-року відносять гурт Godspeed You! Black Emperor, а в Шотландії — Mogwai.
 
Пост-рокове звучання може включати в себе риси ембіенту, джазу, електронної чи експериментальної музики.Традиційна фактура поверкордів заміщається будь-якою іншою. Фактично, звернення до реґґі, хіп-хопу чи рейву, робить пост-рок м'якшим і позбавленим гостроти протестних настроїв. 
 
Переважно, пост-рокові композиції — це досить тривалі інструментальні композиції, що нерідко використовують багаторазово повторювані мотиви, тембральне розгортання, а також широкий динамічний діапазон, що дозволяє провести паралелі з творчістю Стіва Райха та Філіпа Гласса, які вважаються піонерами мінімалізму.
 
Вокал, якщо присутній, має досить незвичну функцію — він має інструментальне звучання і використовується радше як тембральна барва, ніж для експонування поетичного тексту. Він досить м'який, одноманітний і може використовувати складні інтервальні ходи. Наприклад гурт Sigur Rós, що створив штучну хопладську мову (Hopelandic), описує свою манеру, як «форму нерозбірливого вокалу, що вписується у музичну тканину як ще один інструмент».
 
Також, замість типових для року куплетних форм, пост-рок гурти частіше використовують відкриті звукові простори (англ. soundscape). Як зазначає Саймон Рейнольд, «Еволюція гуртів через рок до пост-року часто призводить до зрушення від розповідних текстів через потік свідомості до тембру, розуміння голосу як інструменту». 
Деякі гурти, як MONORachelClogs, комбінують пост-рок з академічною музикою, тоді як інші, такі як Godspeed You! Black Emperor за прозорістю фактури і повторюваністю музичної тканини наближаються до мінімалізму. В той же час творчість гуртів Isis та Pelican характеризується змішуванням пост-року з важким металом. Їх звучання іноді характеризують терміном пост-метал. 
 
Таке слово, як пост-метал, не дивує нікого. Цей стиль можна охарактеризувати як пост-рок з важкими гітарами, більш повільними рифами, похмурою атмосферою, що гарчить і кричущим вокалом. А з іншого боку є більш легкий пост-рок, він м'якше, більш мелодійна, «чистий». Дуже часто групи, які почали грати в одному стилі, використовуючи певні пост-рок методи, пізніше змінили стиль. Наприклад Neurosis граючи пост-метал, несподівано випустили пост-роковий альбом «The Eye Of Every Storm», але через 3 роки вони повернулися до витоків. 
 

 
Перша хвиля

 
Група Tortoise була піонером цієї хвилі, вони також є переходом з «нульової» хвилі до пост-року. Основою основ жанру є їх альбом з однойменною назвою. Можна сказати, що це біблія стилю. Другою вагомою групою є God speed You! Black Emperor. Вони зробили фундамент для оточення пост-року. Багато груп другої хвилі використовували їх ідеї. Наприклад, такі групи, як A Silver Mt. Zion, Do Make Say Think, Oceansize. Перша хвиля стала фундаментом для подальшого розвитку пост-року. Багато груп зловили їх ідеї і продовжили використовувати без будь-яких змін.
 
Друга хвиля
 
Створення будь-якої другої хвилі в будь-якому стилі є причиною багатьох сварок, розчарувань, неузгодженостей, пошуком нових і яскравих відкриттів. Імпульс, даний першою хвилею, був спійманий тисячами різних молодих груп, які були в пошуках свого власного звучання. Деякі з них, як уже було сказано, залишили все в первісному вигляді, а інші продовжили експерименти, даруючи світу музики дуже талановиті альбоми. У той же час багато з них зробили звук ще більш простим, повернувшись цим до інді-року, альтернативного року і т.д. Багато людей стали відчувати присутність величезної кількості повторень, подібностей матеріалу, типовості, відсутності зображень, нових і свіжих ідей. Стало важче знайти і підібрати щось справді вартісне. Загалом, групи другої хвилі були створені після 2000-2002, але більша частина з них в 2005 році. В даний час більшість цих груп мають тільки один альбом і ЕР, або просто кілька демо-версій. Завдяки Інтернету стало легше ділиться музикою зі слухачами. Багато груп не випускають вінілові платівки та компакт-диски, а просто поміщають свій матеріал в Інтернет. Сайт myspace.com став основною «домівкою», де музиканти можуть дати максимум інформації (але часто досить мізерної) про свою групу. Існують сотні представників другої хвилі, наприклад, God Is An Astronaut, If These Trees Could Talk, This Will Destroy You, Ulan Bator, Youth Pictures of Florence Henderson, Caspian та ін.

 
 
Слухати подкаст: 

pro post rock




РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах