The Social Network – це фільм, який майже вартий покоління Facebook, і цей факт – такий несподіваний – змушує сприймати стрічку з більшим задоволенням, ніж він, можливо, об’єктивно заслуговує. З першого епізоду зрозуміло, що це картина про людей 2.0, зроблена людьми 1.0 

Лише на перший погляд «Вихід» - така собі чергова стрічка про графітчиків. Насправді, фільм являє собою витончену мистецьку гру з глядачем. Ми не можемо бути цілковито певні, документальне це кіно чи таки ігрове; ми не знаємо, хто істинний режисер - Гуетта чи Бенксі; зрештою, питання про те, хто є головним героєм стрічки, теж лишається відкритим. 

Тоні Ґатліф — один із найбільш оригінальних європейських режисерів. Живучи у Франції, він, насамперед, є найвідомішим на сьогодні кінематографістом із народу рома (циган). Його фільми небагатослівні, часом майже позбавлені лінійного, чітко вибудуваного сюжету, але поетичні та музикальні. Останнє — яскрава відмінна риса кінематографа Ґатліфа.

От і скінчилась Молодість, одна з тих подій, якою ще можна пишатися, що вона в нас є, і, будемо сподіватися, ще буде. Бо на початку цьогорічного фестивалю вже велась розмова, що, можливо, фестиваль буде змушений переїхати до Львова. Такі події тримаються іноді на голому ентузіазмі, як от і ГогольFest, тож тримаймо кулачки.

Короткометражна анімаційна стрічка Tir Nan Og французького режисера Фарсі Тейсіра. У чотирьохвилиній стрічці він м'яко і ніжно досліджує концепцію смерті й втрату коханої людини, не використовуючи жодного слова в діалогах.

Кожного фільму Тарантіно чекають. Кожний фільм Тарантіно викликає ажіотаж. Кожний фільм Тарантіно залюбки критикують з усіх боків. І починають чекати на новий. Те ж саме діється довкола «Безславних покидьків».