Бардем-рятівник : Кохання під час чуми


Кохання під час чуми / Love in the Time of Cholera
Режиссер: Майк Ньюелл
У ролях: Хав’єр Бардем, Марсела Гардеазабаль, Джованна Меззоджорно, Бенджамін Братт, Джон Легуізамо
Країна: США
Рік: 2007

Є такі тексти, котрі дуже важко зіпсувати на кіноплівці або на сцені при всіх стараннях постановника. Власне, проза Габріеля Гарсіа Маркеса саме і є літературою подібного штибу. Екранізація його роману "Кохання під час холери" щойно вийшла у наш прокат чомусь під назвою "Кохання під час чуми".

Про псування першоджерела згадуєш мимоволі, у зв’язку з прізвищем режисера. Звичайно, Майк Ньюелл є професіоналом, автором таких доволі відомих стрічок, як "Чотири весілля і один похорон" (1994), "Донні Браско" (1997), "Посмішка Мони Лізи" (2003); на його рахунку також "Гаррі Поттер і Кубок вогню" (2005). Одним словом, маємо в його особі успішного фільмороба середньої руки, по-голівудськи всеїдного, одного з тих, хто береться за будь-які жанри або сюжети, досягаючи незмінно середнього результату – не провального, хоча й далеко не великого. Таких середняків у Голівуді не один десяток. Власне їхня робота і складає поняття мейнстріму як такого. Чи варто було віддавати роман Маркеса саме такому екранізаторові, то вже риторичне питання; врешті-решт, модель продюсерського кіно працює за своїми специфічними законами. Вряди-годи, маємо Маркеса на великому екрані; цілком ймовірно, що значна частина публіки взагалі вперше дізнається про існування такого письменника саме з фільму. Тож варто оцінювати те, що вже зроблено.

З романом Ньюелл вчинив передбачувано - як ілюстратор. Результатом стала повільна, багатофігурна, багатослівна, костюмована драма. У Маркеса завжди головними є екзистенційні мотиви тих чи інших вчинків; кохання в нього - завжди високе, сильне, трагічне почуття, а матеріальний світ є своєрідним дзеркалом людських пристрастей; кожна подробиця побуту має свою історію і свій рівень одухотвореності. У Ньюелла ж цей магічний зв’язок різних планів буття підмінено екзотикою інтер’єрів і костюмів. Загалом, погляд режисера на Колумбію кінця ХІХ – початку ХХ століття є поглядом навіть не дослідника, а, скоріше, туриста. Така ж точно глянцева зверхність зображення, такі ж красоти краєвидів і тіл у стилі каналу "Дискавері". А втім, незважаючи на все це, Ньюелл та його продюсер двічі зробили правильний вибір.

Про перше рішення вже сказано вище - роман Маркеса. Попри всю ілюстративність, стежити саме за сюжетом цікаво: чи вдасться Флорентіно Аріза зберегти кохання до своєї Ферміни, чи не забуде Ферміна свого Флорентіно після стількох років розлуки; поетичні тексти, що їх складає Флорентіно, навіть пишучи ділові звіти; любовні пригоди героя – весь цей літературний каркас тримає увагу. А другий вірний крок – запрошення на роль Флорентіно Хав’єра Бардема.

Цей іспанський актор, один з найобдарованіших у сучасному кіно, на сьогодні знаходиться у розпалі своєї виконавської форми. Черговим підтвердженням цього факту є "Оскар" за роль кілера у драмі братів Коенів "Старим тут не місце". У "Коханні під час чуми" у Бардема зовсім інша партія. Перед ним стояло завдання неймовірного ступеню складності, адже він мав грати Флорентіно протягом майже всього свідомого життя цього персонажа – від безвусого юнака-телеграфіста до сивочолого старезного дідугана. А це не тільки потребує ретельно накладеного гриму – тут і кардинальні зміни у пластиці, у міміці, в інтонаціях… Але все це – все! – Бардемові вдається. Від його майстерності перехоплює подих. Він переходить з одного вікового стану в інший з гіпнотичною природністю, при тому зберігаючи цілісність свого героя. І юний, і старий – це все той же Флорентіно, поет за станом душі, невиправно закоханий, котрий, якщо каже, що його кохання є вічне, значить, так і є насправді.

Все це не робить фільм Ньюелла кращим самим по собі, та принаймні вийшла якісна ілюстрація. А ще "фільм у фільмі" – Бардем – актор, дивитись на якого завжди приємно, незважаючи на рівень таланту режисера.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК




21.04.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах