Метью Барні: нас із Бйорк об’єднує цікавість до різноманітних гібридних створінь і можливостей трансформації людського тіла


Знаменитий американський художник і режисер, особливий гість Московського бієнале, де проходить ретроспектива його фільмів, розповів про те, чим його кіно відрізняється від звичайного і про те, що його об’єднує із Бйорк.

Ірина Кулик: Цикл "Cremaster", який Ви привезли в Москву, складається із 5 фільмів та серії об’єктів - фільми показують окремо в кінотеатрах і також на виставках, як частину інсталяції. А чи існує інсталяція до Вашого останнього фільму "Drawing Restraint", також показаному тут? І що взагалі Ви придумали спочатку – об’єкти чи історії?

Метью Барні: Інсталяції до "Drawing Restraint" існують, їх уже показували в Японії, і це дуже цікаво, тому що те, що я роблю, для мене завжди в першу чергу пов’язане із генієм місця, байдуже чи то фільм, чи скульптури. Для мене робота починається із рішення поїхати в те чи інше місце, вивчити його, відкрити в ньому щось нове і попросити його стати підґрунтям для мого твору. Вже потім, виходячи із місця, я придумую предмети і персонажів, які часто задані локальною міфологією. Сюжет вигадується у останню чергу, він заданий можливостями взаємодії між місцем і породженим ним предметами й істотами. Але до "Drawing Restraint" я ще ніколи не показував прем’єру фільму та інсталяцію саме в тому місці, де проводились зйомки.

- І якою була реакція у японців?

- Думаю, як і в глядачів усіх моїх попередніх проектів. Мої роботи, звичайно, розділяють людей: завжди є ті, хто від них у захваті, і ті, хто їх категорично не сприймає. Як завжди, не вистачає людей посередині. В Японії, звичайно, було немало глядачів, здивованих тим, що іноземець, виявляється, може так природно поводитись із ідеями та реаліями, які вони вважали відомими і можливими осягнути тільки японцям.

- Коли я дивилась "Drawing Restraint" на бієнале у Шанхаї, багато глядачів-китайців реагували зовсім неочікуваним для мене чином: під час чайної церемонії вони почали сміятись…

- У Японії відбувалось те ж саме. Ця сцена частково знімалась у розрахунку на такий ефект. Сама собою відданість, із якою в цій чайній церемонії беруть участь європейці, представники зовсім іншої культури, повинна виглядати досить абсурдно. Чайна церемонія – це дуже витончена і старанно відточена форма ритуалу, яка повинна відбуватись надзвичайно урочисто. Але в той же час, для тих, хто практикує її постійно, це частина досить звичного світського життя, і задача майстра чайної церемоній полягає передусім у тому, щоб його гості розслабились і відчували себе комфортно. А щодо персонажів фільму, яких ми з Бйорк граємо, то вони, звичайно ж, почувають себе великою мірою дискомфортно.

- Як Ви вибираєте виконавців для своїх фільмів?

- Деяких я вибираю так, як скульптор вибирає матеріал. Я не чекаю від них драматичної гри, мені потрібно, щоб вони були самі собою: ми не потребуємо від мармуру чи дерева, щоб вони зображали щось, чим вони не є. Але є й інші виконавці, від яких часто вимагаються зобразити деякі фізичні, тілесні проблеми, і від них очікується певного типу гра чи вміння. Ось тому, я часто знімаю танцюристів, спортсменів, культуристів та інших спеціалістів.

- Ви виконуєте головні ролі у всіх Ваших фільмах самі. А себе Ви до якої категорії виконавців відносите?

- Напевно, і до першої, і до другої. У "Drawing Restraint" наприклад, я в набагато більшій мірі представляю самого себе, ніж це було в моїх попередніх фільмах: ті стосунки з Японією, яким присвячено цей фільм, для мене є чимось глибоко особистим. А мої персонажі у циклі "Cremaster", швидше, відчувають різноманітні фізичні проблеми, що змальовують взаємовідносини між ними і предметами.

- "Drawing Restraint" також входить у певний цикл чи це єдиний, самодостатній твір?

- Це продовження циклу робіт, які я почав ще в 1987 році. Це й справді були «Обмежені малюнки», як і називається фільм: я намагався малювати, оточивши себе різноманітними конструкціями і приладами, що максимально заважали будь-якому звичному пересуванню. Я постійно повертався до цього проекту в перерві між роботою над "Cremaster" – ці малюнки завжди були для мене важливі, як дещо принципово незавершене, перехідний етап від однієї ідеї до іншої.

- Який внесок зробила у Ваш останній фільм Ваша супутниця життя Бйорк?

- Вона написала музику, що для цього фільму є основоположним: у ньому немає діалогів, і музика тут зображує спілкування між персонажами і предметами.

- Декілька років тому я бачила концерт Бйорк, у якому використовувалось відео з образами, дуже близькими до Вашого нового фільму. Там були, наприклад, морські істоти у яких замість хвостів були людські тіла.

- Я не знімав цього відео, але безперечно, нас із Бйорк об’єднує цікавість до різноманітних гібридних створінь і можливостей трансформації людського тіла.

- Як Ви гадаєте, Ваші фільми вплинули на «велике» комерційне кіно?

- Те, чим я займаюсь, взагалі досить поширено у сучасній культурі: не тільки у кіно, але й у рекламі та моді. Це свого роду перехресне запилення між різними галузями мистецької діяльності.

Джерело: Ірина Кулик, "КоммерсантЪ" № 34/П (3610), 05.03.2007 www.kommersant.ru

Корисні посилання:

http://unit.bjork.com/specials/dr9/
http://www.imdb.com/name/nm0056030/
http://www.cremaster.net/
http://en.wikipedia.org/wiki/The_Cremaster_Cycle


05.03.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах