“Виживуть тільки коханці”: вічна любов від Джармуша


Кадри із фільму "Виживуть тільки коханці" / Only Lovers Left Alive 
Кіновампіри знову в тренді, втім, хіба перший раз — так само, як після “Носферату”, після численних екранізацій “Дракули”, після “Балу вампірів”, після “Голоду”, після “Інтерв’ю з вампіром”... Цього разу романтичні кровопивці в моді завдяки сазі “Сутінки”, яка зробила їх не стільки популярними, скільки попсовими. 
 
На перший погляд трохи дивно, що за таку тему взявся цей американський меланхолік Джим Джармуш, якого всі ми любимо за культового “Мерця” та менш культові, але все одно хороші “Межі контролю”, “Зламані квіти”, “Каву і цигарки”. Проте це дивно лише на перший погляд, по суті, Джармуш у чомусь розвиває ідею вампірів у “Сутінках”. В цих фільмах для підлітків вампіри остаточно втрачають зв’язок із жанром хорору, вони стають максимально олюдненими, і найбільша увага прикута до їхніх емоційних переживань, здатності кохати, співчувати і що там іще.
 
Джармуш підходить до теми вампірів по-дорослому. Ніяких романів з простими смертними, ніяких примітивних бажань на зразок влади, грошей, слави й тому подібного дріб’язку. Джармуш акуратно дотримується загальноприйнятої міфології — його вампіри діють лише вночі, вони можуть дуже швидко рухатися, вони згадують про часник і спання в трунах і т.д. Але в той же час усі ці ознаки відведені на другий план і виявляються лише епізодично. 
 
Джармуш ставиться до вампірів максимально гуманістично, його найбільше цікавить їхній внутрішній світ, а не зовнішні атрибути. Він виділяє головне — це істоти, які живуть вічно, і саме це його цікавить найбільше. Джармуш дає їм імена Адам і Єва, натякаючи на те, що вони взагалі ровесники цього світу. До речі, ідея прив’язати вампірів до біблійної історії не нова, недавно ми її бачили в якомусь енному сезоні серіалу “Справжня кров”, де діяла вампірша Ліліт, апокрифічна перша дружина Адама. 
 

 
Отже, Адам і Єва уже все бачили, все спробували, чого ж вони можуть хотіти? Вони вже досягли свого дзену, вони визначилися, що дійсно їм подобається і що необхідне. Адам (Том Хіддлстон) пише музику й дарує її улюбленим музикантам або пускає у світ на анонімних вінілах. Його кохана Єва (Тільда Суїнтон) знає багато мов і знаходить задоволення у читанні та спостереженні за природою. 
 
Вони легко розлучаються з речами, які збирали десятиліттями, якщо є така потреба. Вони легко розлучаються навіть один з одним, якщо наразі їхні уявлення про ідеальне місце для життя не співпали. Вони спостерігають за світом і вони занадто сноби, щоб хоч якось встрявати в перебіг подій. Питання харчування вони давно вирішили — просто купують кров у лікарнях. 
 
По-хорошому, це фільм не стільки про вампірів, скільки про кохання. Вампіри Джармушу знадобилися для того, щоб показати не просто кохання, а вічне кохання. Воно в їхніх поглядах, в рухах, в обіймах, в безкінечних діалогах про мистецтво, історію, науку, минуле, майбутнє. До речі, щоб зрозуміти всі нюанси їхніх діалогів, потрібна непогана культурологічна освіта. 
 

 
Крім ідеального кохання, у цьому фільмі є ще одна ідеальна штука — це ідеальне життя творця, усамітнене, вільне від життєвих турбот, в оточенні улюблених речей та з коханою, яка розуміє і знає його краще, ніж він сам.
 
Джармуш відводить вампірам серйозну роль в історії культури — виявляється, це вони писали чудову класичну музику та літературу. А може бути, таким чином Джармуш підносить узагальнений образ митця над середньою температурою по планеті, можливо, навіть прирівнюючи його до вампіра, якому підвладна вічність. У всякому разі, митці і вчені принаймні удостоїлися поваги цього велемудрого кровопивці, на відміну від решти “зомбі”, як обзиває людей Адам. Дотепно, правда? Народна міфологія, звідки вийшли вампіри, фактично змальовує їх ходячими мерцями, які тільки й шукають, кого би покусати. Ось нарешті людство дочекалося кіновампіра, який огризнувся з екрану - “самі ви зомбі”.
 
Джармуш у цьому фільмі демонструє два своїх величезних таланти — створювати чудову атмосферу і вміщати в екранний час мінімум дії. Більшу частину фільму нічого не відбувається і Джармуш просто дає змогу глядачеві роздивитися цю парочку та їхні ідеальні стосунки. Ось вони грають у шахи. Ось вони катаються по Детройту. Ось розглядають старий закинутий театр.
 
Ідилію Адама і Єви порушує поява сестри Єви, Ейви, молодої й дурненької, яка породжує хоч якийсь рух у сюжеті і змушує Адама і Єву перебратися в Танжер. І тут їм треба подумати уже не про високе, а про виживання, тому що раптом виявляється, що більше нема можливості десь діставати хорошу кров. Їхньому витонченому снобському декадансу приходить кінець і природа бере гору, ну власне, хіба вампіри винні, що вони опинилися на вершині харчового ланцюжка? 
 

 
Здається, це перший фільм про вампірів, у якому так мало дії. Надможливості вампірів такі поживні для фантазії сценариста і режисера, важко втриматися, аби не вписати їх у якусь історію в стилі бойовика чи детективу. Ну знаєте, це як узяти головним героєм Супермена і зняти фільм про те, як він варить варення. 
 
Проте, як відомо, деякі легенди приписують вампірам уміння заворожувати і гіпнотизувати. Том Хіддлстон і Тільда Суїндон, що зіграли головні ролі, мають аналогічні таланти. Здається, за ними можна стежити безкінечно і це ніколи не набридне. Так само цікаво розглядати середовище, в якому живуть вампіри — занедбаний будинок Адама в занепадаючому Детройті, колоритне помешкання Єви в дикому Танжері. У них багато гарних речей, які їм залишилися від різних епох, крізь які вони пройшли. Безумовно, в цьому фільмі прекрасна робота оператора та всіх художників. І музика. Все разом це створює атмосферу, в якій хочеться залишатися довше, ніж триває фільм. 
 
Це дуже хороша стрічка. Можливо, найкраща із тих, що вийшли в український прокат цієї весни. Єдине що — шкода юних фанатів “Сутінок”, які помилково таки прийшли й іще прийдуть на нове “кіно про вампірів”. Їм буде нудно.
 
Марина Пономаренко
 

08.05.2014
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах