Пак Чхан-Ук: творчий портрет


"Oldboy"- це історія про Помсту, якій я присвятив і свій попередній фільм «Співчуття пану Помсті» (Sympathy for Mr. Vengeance). Ці два фільми можуть здаватися дуже схожими, але в "Oldboy" я хотів показати Помсту в іншому ракурсі – з позитивного боку, щоб люди пережили катарсис за допомогою акту помсти. Для мене Помста – найдраматичніша тема на світі. Зараз у нас набагато більше гніву ніж у минулому, але ми живемо у світі, де нам не дозволяють дати йому вихід. А коли ми живемо в суспільстві, де не можна вирішити проблему нашої ненависті чи злоби, саме помста стає тією темою, що викликає все більший і більший інтерес».

Пак Чхан-Ук

Пак Чхан-Ук народився у Південній Кореї 23 серпня 1963 року. Він хотів стати критиком мистецтва і намагався поступити в Сеульський інститут на факультет естетики. Але зрештою потрапив до католицького університету в Согані на факультет філософії, був старанним і дисциплінованим студентом. У студентські роки Пак Чхан-Ук отримує свій перший кінематографічний шок: він побачив картину Хічкока «Запаморочення» /Vertigo/ (1958), яка й породила у ньому бажання стати кінорежисером. Ще в університеті він створює "Club Movie Gang", а після закінчення прагне потрапити на знімальний майданчик.

Із 1988 Пак Чхан-Ук поринає у світ кіноіндустрії, розпочавши з найнижчого рівня. Він виконує найрізноманітнішу роботу (між іншим працював з Йон Джин Ю над фільмом "Kkamdong"). Знайомиться з Йе-йон Кваком (майбутнім кінорежисером успішного фільму «Моя нахабна подружка» / My Sassy Girl / (2001)), коли той ще був асистентом режисера. Коли Йе-йон Квак на початку 90-х стає режисером, Пак Чхан-Ук працює його асистентом, однак при цьому виконує ще й додаткову роботу, щоб якось прожити.

Він працює в компанії, що здійснює імпорт зарубіжних фільмів, займається перекладами, розповсюджує рекламний матеріал у кінотеатри – і все для того, щоб назбирати грошей на повнометражний фільм, який йому і вдається зняти після чотирьох років роботи в кіно.

У 1992 Пак Чхан-Ук знімає міську драму «Місяць… це мрія сонця», дія якої відбувається в Пусані (одне з найбільших міст Південної Кореї). Це історія фотографа, чий зведений брат-бандит краде гроші у свого патрона і втікає із його подружкою. Картина пронизана песимізмом, у ній змальовується світ злочинності, проституції та моди. Фільм із тріском провалився.

Минуло п`ять років, перш ніж молодий режисер наважився на другий фільм. А доти він працює кінокритиком і в 1994 пише есе «Скромне зачарування перегляду фільму" / Discreet Charm of Watching Film/. У тому ж році він з`являється у фільмі Хана Лі «Маскара» /Mascara/. Пак Чхан-Ук продовжує писати статті для журналів, бере участь у радіо- і телепрограмах, коментує фільми інших режисерів, таємно мріючи про власний фільм.


Пак Чхан-Ук на Берліналле 2006. Одинокий протест проти скорочення квот на екранізацію в Південній Кореї

У 1997 Пак Чхан-Ук отримує змогу зняти свій другий фільм «Тріо», який швидше за все можна назвати комічним. Сценарій він пише спільно із Му-йон Лі, який надалі стане його постійним партнером. У «Тріо» розповідається про пригоди групи маргіналів, що хочуть будь-яким чином роздобути грошей, при цьому мати якомога менше проблем із поліцією та гангстерами. Фільм вийшов кумедним та зворушливим і з точки зору кіно - достойним. Однак збори виявилися мізерними, незважаючи на більшу кількість глядачів, ніж на попередньому фільмі Пак Чхан-Ук починає сумніватися, чи зможе він взагалі поставити свій наступний фільм. Протягом декількох місяців він обходить велику кількість продюсерів, пропонуючи їм незвичайний детектив «Мститися буду я» /Vengeance is Mine/, але всі відмовилися фінансувати цей проект.

Після двох років кінематографічної бездіяльності Пак Чхан-Ук уперше пробує себе в короткометражному кіно і робить 26-хвилинний фільм «Суд» /Judgment/ на 35 мм, який було відібрано на Міжнародний фестиваль короткометражних фільмів у Клермон-Ферран. В основу фільму лягли реальні події: 29 червня 1995 року в Сеулі несподівано обвалися шестиповерховий універмаг Сампун (501 загинуло, 937 поранено). Режисер показує егоїзм і матеріалізм членів сімей людей, що загинули, які намагаються заволодіти їхнім майном. Тут ми бачимо різку критику капіталізму, яка зустрічається у більшості робіт режисера.

Але успіх посміхається Пак Чхан-Уку, коли компанія "Мюн-Фільм", що купила права на роман Сан-юн Парка "ДМЗ" (DMZ - демілітаризована зона, що розділяє з 1953 року Корею на Південну і Північну), пропонує йому екранізувати його. Так виник проект фільму "Об'єднана зона безпеки" /Joint Security Area/ (2000), на який режисери виділили пристойний бюджет, що дозволив побудувати в студії знаменитий "Міст в один бік", розташований на межі двох Корей. Для роботи над сценарієм, який є політичним трилером про подію, змальовану з різних точок зору, на зразок "Воріт Расемон" або "Скажених псів", Пак Чхан-Ук знову запрошує Му-йон Лі, а також сценаристів Сюн-сан Юна і Хен-сок Кіма. Пак розмовляв із південнокорейськими солдатами, які підтримували дружні стосунки з північними корейцями, щоб відновити точну картину події. Стрічка стала найбільшою подією корейського кіно, зібравши близько 3 мільйонів глядачів. За цей фільм Пак Чхан-Ук отримав численні премії на національних і міжнародних кінофестивалях, серед яких Фестиваль азіатських фільмів у Довілі ("кращий фільм", "кращий режисер" і "кращий актор" - Канн-хо Сон). Цей феноменальний успіх висунув Пака в перші ряди нового корейського кіно. Після чого спільно з Му-йон Лі він пише сценарій для режисера Йон-сік Ю "Анархісти" /Anarchists/ (2000), де розповідається про групу корейців, які в 20-ті роки вчинили декілька спроб скидання уряду. У цьому знову ж таки політичному фільмі відчувається вплив "Одного разу в Америці" /Once Upon а Time in America/ (1984) і фільмів Джона Ву періоду "Злочинного синдикату".

У 2001 Му-йон Лі вже сам ставить фільм "Гуманіст", чорну комедію, де син бізнесмена з двома друзями організовує викрадання свого батька, щоб отримати великий викуп. Сценарій був написаний ним спільно з Пак Чхан-Уком. Через декілька днів після виходу фільму Пак та Лі разом з Чхан-хо Бе ("Останній свідок"), Йе-йон Кваком ("Моя нахабна подружка") і Йон-йе Лі ("Фісгармонія на згадку про мене") створюють компанію "EGG Films", яку очолив продюсер Йон-юн Джи. "EGG" стала першою корейською компанією, яка укладає з режисерами довгострокові контракти (мінімум на шість років), надаючи їм повну свободу дій. Першим здійсненим проектом "EGG" стала комедія 2002 року режисера Му-йон Лі, сценарій до якої він писав разом з Пак Чхан-Уком: "Незвичайний любовний трикутник". У фільмі різко критикується матеріалістичне ставлення до життя.

Незадовго до цього фільму виходить третій фільм Пак Чхан-Ука, "Співчуття пану Помсті" /Sympathy for Mr. Vengeance/ (2002), поставити який він мріяв вже п'ять років. Зробити це йому дозволив феноменальний успіх у публіки і критики фільму "Об'єднана зона безпеки". "Співчуття пану Помсті" - це історія невдалого викрадання, яке тягне за собою жорстокі і невідворотні наслідки. Фільм можна розглядати і як політико-соціальну критику, і як песимістичний трилер, відправною точкою якого знову ж таки є гроші. Картина вийшла дуже суперечливою, викликала живу реакцію і була знехтувана переважною більшістю корейської публіки, не дивлячись на двох акторів із фільму "ОЗБ", Кан-хо Сона і Ха-кюн Сіна. Хоча стиль фільму дуже відрізняється від попереднього, не можна не відзначити майстерність режисера. Фільм отримав сприятливі відгуки на всіх фестивалях, де був показаний (серед яких Фестиваль Далекого Сходу, Фестиваль детективного кіна в Коньяку в 2003, де йому одностайно був вручений приз ЗМІ).

У 2003 Пак Чхан-Ук ставить фільм "N.E.P.A.L." ("Never Ending Peace and Love", "Мир і любов, що ніколи не закінчуються"), який став однією з частин сумісного проекту декількох режисерів "Будь ти на моєму місці" /If You Were Me/ (2003). Цей фільм був запропонований Комісією з прав людини в Кореї, у ньому 6 режисерів викривають дискримінацію. "N.E.P.A.L" заснований на реальній історії робітниці-іммігрантки з Непалу. Її приймають за кореянку, і вона опиняється в психіатричній клініці, оскільки не в змозі ідентифікувати себе. Це дуже сувора соціальна критика, хоча Пак Чхан-Ук говорить, що хоче робити політичні фільми. Не дивлячись на невдачу з "Співчуттям пану Помсті", режисер мав твердий намір поставити наступний фільм у власній манері. Свій п'ятий фільм він зробив за сприяння EGG, це адаптація манги Цутії Гарони і Мінегісі Нобуаки "Oldboy" (2003). Його тверда рішучість принесла свої плоди: фільм мав величезний успіх у Кореї.

Коли корейського майстра авторського кіно Чхан-Ук Пака питають, скільки часу він присвячує збору матеріалу до фільму, він признається: "Рівно стільки, щоб у фільмі був мінімум реальності". Вражаюче одкровення, враховуючи, що він - творець декілька найоригінальніших і надзвичайно жорстоких фільмів за всю історію кіно. Це перший факт, який засвоїли західні кіноглядачі, коли очолюване Квентіном Тарантіно журі кінофестивалю Канни 2004 року присудило гран-прі картині «Oldboy». Тоді лише небагато знали, що ця спірна стрічка насправді була другою частиною того, чому належало стати "трилогією про помсту" Пака. Ще менше людей знали, що він не завжди хотів йти цим шляхом.

"Перед зйомками «Oldboy» мене трохи бентежило, що я робитиму два фільми про помсту підряд, - пояснює він. - Я навіть подумував відмовитися від цього проекту, але дружина переконала мене, сказавши: "Якщо історія цікава, хіба що-небудь ще має значення". А журналісти постійно ставили мені питання про два фільми про помсту, чому я знімаю їх один за іншим? Вони немов критикували мене за те, що я вибираю такі жахливі сюжети замість того, що звернутися до красивої історії. І, перш ніж я сам зрозумів, що говорю, я заявив, що знімаю не два, а три фільми про помсту. Це було спонтанна заява, і я дуже про неї жалкував, але не міг відмовитися від слів, сказаних публічно. Отже можна сказати, що трилогія зобов'язана своєю концепцією корейським журналістам".

Хоча теми й відчуття, об'єднуючі "Співчуття панові Помсті" (2002), «Oldboy» (2004) і "Співчуття пані Помсті" (2005), універсальні, у Пака були суто особисті причини звернутися до них у своєму мистецтві. Із заяви режисера:«Як і для всіх кінорежисерів на світі, для мене головним чинником у виборі наступного проекту є те, як він співвідноситься з моїми попередніми роботами. Як ця картина пов'язана з моїми попередніми фільмами, і чим вона від них відрізняється. Почнемо зі зв'язку. "Співчуття панові Помсті" було породжено моїм бажанням відобразити класовий конфлікт усередині південнокорейського суспільства, - бажанням, що виникло після того, як я зняв "Об'єднану зону безпеки", присвячену конфлікту, викликаному розділенням країни на Північну Корею і Південну Корею.

Я хотів зосередити увагу на двох найбільших соціальних проблемах, про які постійно думають корейці. Отже, хочете - вірте, хочете - ні, ці дві картини були близнятами. Вони можуть здаватися несхожими, але вони - сестри.

Чинником, що визначив вибір «Oldboy» як наступний мій проект був Мін-сік Цой. Після того, як я попрацював з одним із видатних акторів, який назавжди залишиться в історії корейського кіна, мені більше за все хотілося познайомитися з іншим великим актором. Упевнений, що саме так вчинив би і будь-який інший режисер. Після того, як мій продюсер сказав мені, що є шанс, що Мін-сік Цой погодиться зіграти у фільмі, я вхопився за цей шанс, навіть не прочитавши покладену в основу сценарію мангу.

Саме так я став членом клубу найщасливіших кінорежисерів Кореї, куди входять Че-вон Кім, Нин-хан Сон і Че-гю Кан. Той факт, що в "Співчутті панові Помсті" і «Oldboy» грають два великі актори, роблять ці дві картини в певному значенні сестрами. Кан-хо Сон і Мін-сік Цой подібні до Каїна і Авеля, і хоча вони зовні несхожі, вони є у відомому сенсі братами.

Я із задоволенням працював над фільмами "Співчуття панові Помсті", «Oldboy», і один з них навіть мав комерційний успіх. Але, знявши один за іншим два фільми про помсту, я відкрив для себе внутрішню суть. І дослідивши її, я зрозумів, що надмірний вантаж гніву, ненависті і насильства стали отрутою і перетворили мою душу на безплідну землю. Мені захотілося сказати, що я відмовляюся від гніву, ненависті і насильства... хіба це не було б чудово? Натомість я прийшов до висновку, що мені потрібно узяти на озброєння витонченіший гнів, стильну ненависть і витончене насильство. Кінець кінцем я захотів, щоб помста стала відплатою, здійсненою людиною, яка жадає врятувати свою душу. І тоді зародився задум фільму "Співчуття пані Помсті".

Другим чинником, який визначає вибір наступного проекту, є бажання зробити щось інше, ніж у попередньому фільмі. У "Об'єднаній зоні безпеки" були перестрілки, великі декорації, багато персонажів і складна структура з відтінком романтизму. Тому я вибрав для "Співчуття панові Помсті" більш мінімалістський підхід, просту, спокійну і суху атмосферу. Я хотів зменшити кількість діалогів і тому зробив одного з героїв німим. Потім мені це набридло, і це визначило стилістику «Oldboy». Від мінімального до максимального - так у ньому передається краса непомірності. Це був не фільм Кан-хо Сона, а фільм Мін-сік Цоя, на зміну крижаному фільму прийшов фільм, повний вогню.

Але, на жаль, я виявив фатальний недолік. Проблему Жінки. Починаючи з мого дебюту в кіно, я завжди використовував структуру "два чоловіки, одна жінка". Повинен визнати, що при зображенні конфлікту двох чоловіків страждає внутрішня глибина характеру героїні. Особливо в «Oldboy», де героїня - єдиний з персонажів, який так і не дізнався правду. Мені це не подобалося, і я намагався виправити сценарій, але нічого не вийшло. Я відчував, що зробити це неможливо. Я відклав перо і сказав собі: у наступному фільмі головною героїнею буде жінка. Так і народилося "Співчуття пані Помсті".»

Про свою захопленість помстою він говорить: "Коли герої вирішують помститися, їх досі нудне життя закінчується, і вони наново народжують абсолютно іншими людьми. Коли звершення помсти близько, героям доводиться поглянути в обличчя тому факту, що задоволення, яке вони випробовували, має закінчитися".

Його думки про роль насильства в суспільстві такі ж знаменні: "Це одна з наймогутніших сил у житті. Але ЗМІ, вчителі і батьки завжди вчать, що світом керують тільки любов, співчуття і розуміння. Замовчування про важливі речі - кінець кінцем те ж саме, що і брехня".

Крім того, кожен кадр пронизує фаталістичний погляд на світ режисера: "Я завжди прагнув не дати себе обдурити брехливими фразами ніби "якщо у тебе є воля, можна добитися всього" і "лише ти сам можеш добитися чогось в житті". Мовою середнього глядача це можна було б назвати волею Божою, соціальною системою або долею. Але те, що я намагаюся сказати, - по суті те ж саме. А саме: "Життя складається не так, як ти припускаєш".

Загалом, очевидно, що філософія Пака при всій її суворості - це філософія непередбачуваності, заснована на індивідуальній логіці. А це означає, що залежно від того, наскільки сувора ситуація, справедливість можна відкладати на задній план в ім'я виживання в реальному житті. Що наводить на питання, чи виникала особисто у Пака коли-небудь потреба кому-небудь помститися. "Безліч разів, - зізнається він. - Я лежу вночі в ліжку і уявляю найжорстокіші тортури. Я уявляю собі, як краще всього зруйнувати життя якої-небудь людини. Після цього я засинаю із щасливою усмішкою. Поки все залишається в царстві уяви, чим більше жорстокості, тим краще, - це корисно для здоров'я. Я і вам би це порекомендував. Я сподіваюся, що мої фільми хоча б трохи допоможуть вашій уяві стати менш жорстокою".

Фільмографія:
Режисер
1992 - Місяць це... мрія сонця (The Moon Is... the Sun's Dream)
1997 - Тріо (Trio)
1999 - Суд (Judgment - короткометражний)
Міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів в Клермон-ферране
2000 - Об'єднана зона безпеки (JSA: Joint Security Area)
Міжнародний кінофестиваль в Берліні 2001 - конкурсна програма
2002 - Співчуття панові Помсті (Sympathy for Mr. Vengeance)
Міжнародний кінофестиваль в Берліні 2003 - програма "Форум молодого кіно"
2003 - Oldboy
Міжнародний кінофестиваль в Канні 2004 - конкурсна програма
2003 - Будь ти на моєму місці (If You Were Me) - новела "Нескінченний мир і любов" (N.E.P.A.L.)
2004 - Три... крайнощі (Three... Extremes) - новела "Знято!" (Cut)
2005 - Співчуття пані Помсті
2007 - Я – кіборґ/Saibogujiman kwenchana

Сценарист
1997 - Тріо (Trio)
2000 - Анархісти (The Anarchists, реж. Ю Йон-сік)
2000 - Об'єднана зона безпеки (JSA: Joint Security Area)
2001 - Гуманіст (Humanist, реж. Му-юн Лі)
2002 - Співчуття панові Помсті (Sympathy for Mr. Vengeance)
2002 - Незвичайний любовний трикутник (Bizzare Love Triangle, реж. Чи Му-юн)
2003 - Oldboy
2004 - Три... крайнощі (Three... Extremes) - новела "Знято!" (Cut)
2005 - Співчуття пані Помсті (Chinjeolhan geumjassi)
2007 - Я – кіборґ/Saibogujiman kwenchana

Підготовлено за матеріалами: Arthouse.ru
Переклад: Іван Матвіїв


07.02.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах