Скафандр кіна проти метелика літератури


Скафандр та метелик
Le Scaphandre et le papillon / The Diving Bell and the Butterfly
Режисер:Джуліан Шнабель / Julian Schnabel
У ролях: Матьє Амальрік, Анн Консіньї, Емманюель Сеньє...
Рік: 2007 рік
Країна: Франція

The Diving Bell and the Butterfly

Новий фільм Джуліана Шнабеля «Скафандр та метелик» згадувався у пресі переважно у зв’язку з висуненням у чотирьох номінаціях на здобуття «Оскара»: за кращі режисуру, адаптований сценарій (Рональд Харвуд), операторську роботу (Януш Камінскі) та монтаж. Стрічка лишилася без статуеток, проте на останньому Канському фестивалі Шнабель вже здобув вагому нагороду – приз за режисуру.

Цей обдарований режисер тримається в затінку; після його гучного дебюту «Баскія», присвяченого життю легендарного афроамериканського митця Баскії, Шнабель зняв лише одну повнометражну стрічку. І ось – нова кінобіографія його авторства, цього разу присвячена життю редактора гламурного журналу «Ель» Жана-Домініка Бабі - повністю паралізованої людини (функціонує лише ліве око), котра може бути вільною, мов метелик, вириваючись зі «скафандру» безсилої плоті, лише у своїй уяві. Жан-Домінік спілкується та пише автобіографію за допомогою помічників, точніше, помічниць – його, як у доінсультному житті, оточують найчарівніші панянки. Вони називають літери, він на потрібній літері мигає оком, так складаються слова і фрази.

The Diving Bell and the Butterfly

Знімаючи вочевидь європейське кіно (фільм є копродукцією США і Франції, проте «французький фактор» - актори, мова - переважає), Шнабель із самого початку намагається цілком у дусі Старого світу поєднувати два плани оповіді. Один утворюється спогадами героя, його снами, а також завдяки прийому суб’єктивної камери, котра показує світ очима паралізованого. Друга позиція спостереження, відповідно, об’єктивна – це сам Жан-Домінік очима його близьких та лікарів. Проблема в тому, що, хоча таке роздвоєння реальності і заявлено постановником, принципової різниці між «суб’єктивним» і «об’єктивним» практично немає. Знято все це у помірно причесаному стилі, візуальна атмосфера видінь і навіть кошмарів головного героя ніяк не відрізняється від епізодів його буденного життя. Ми просто спостерігаємо за тяжко хворим редактором знаменитого гламурного журналу, котрий і на життя дивиться також гламурно – але ж це неправда, бо навіть набагато легші розлади спричиняють відчутні зміни у світосприйнятті. Іншими словами, у фільмі мало б бути втілене якраз це протиріччя, жорстке зіткнення світу «метелика» з глухим кутом «скафандра», опозиція мрій і тягаря земного існування. Саме у такому конфлікті міг би виникнути і необхідний рівень драматичної напруги, тим паче, що актори у Шнабеля чудові – Метью Амальріку, виконавцеві ролі Жана-Домініка, все вдається, незабутньо працює Макс фон Зюдов (батько Жана-Домініка), дуже цікавим є жіночий склад. Бездоганною є і робота Камінскі, цілком заслужено відзначеного у тих таки Каннах Технічним гран-прі. Попри все це, гору бере гламур як єдиний узагальнюючий знаменник. Танок марення підмінюється логікою модної фотографії. Недоліки драматургії маскуються за допомогою старої випробуваної мелодрами, особливо наприкінці фільму – але переконливість страждань героїв не вимірюється лише кількістю сліз, пролитих акторами.

The Diving Bell and the Butterfly

А втім, головне достоїнство «Скафандра та метелика» – у його першоджерелі. Сюжет про людину, котра, повністю знерухомлена, позбавлена будь-яких надій на нормальне життя, зуміла написати успішну і яскраву книгу, навряд чи лишить когось байдужим. Звичайно, прочитання самої книги спричинило б не менший ефект – але Джуліан Шнабель принаймні, як умів, увічнив цей подвиг на плівці – і те вже немало.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК




14.04.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах