Нафта / There Will Be Blood : сага про Деніела Великого


Новий фільм Пола Томаса Андерсона «Нафта» безумовно, є однією із найвидатніших подій минулого кіносезону, і вже хоча б у цьому статусі спричинить чимало суперечок. Причому невідомо, що тут гірше: тотально критичне сприйняття чи однобічне, звужене схвалення.

Режисер: Пол Томас Андерсон / Paul Thomas Anderson
Сценарій: Пол Томас Андерсон / Paul Thomas Anderson
Музика: Джонні Ґрінвуд / Jonny Greenwood
У ролях: Деніел Дей-Льюїс / Daniel Day-Lewis, Пол Дано / Paul Dano, Діллон Фрізер / Dillon Freasier
Реліз: 26 грудня 2007 року
Країна: США

There Will Be Blood

Новий фільм Пола Томаса Андерсона «Нафта» безумовно, є однією із найвидатніших подій минулого кіносезону, і вже хоча б у цьому статусі спричинить чимало суперечок. Причому невідомо, що тут гірше: тотально критичне сприйняття чи однобічне, звужене схвалення. Щодо останнього – вочевидь, про «Тут буде кров» (оригінальна назва картини) багато говоритимуть, як про фільм-вирок сучасній (читай - американській) цивілізації, побудованій на безжальній експлуатації людей і природи. Це здається помилковим хоча б уже тому, що у Андерсона, одного з найяскравіших незалежних режисерів США, подібна тенденційність просто неможлива. Тому свідченням і його попередні блискучі роботи – навряд чи комусь нині спаде на думку зводити "Ночі в стилі бугі" (1997) або "Магнолію" (1999) до викриття вад порноіндустрії чи телебізнесу відповідно.

Стосовно "Нафти" чомусь згадуються такі майже архетипічні сюжети, як "Дон Жуан" чи "Макбет", або, якщо казати про класичний кінематограф – "Громадянин Кейн". Бо йдеться якраз про сильну людину – нафтовидобувника Деніела Плейнв’ю (Деніел Дей-Льюїс), що поставила себе над законами і людськими, і божими. Ми спостерігаємо за його поступовим підйомом до багатства і влади з самих низів, від перших струмків нафти, знайдених власними силами у темній копанці, до власних вишок із сотнями робітників і розкішного палацу. Деніел – то є зразок першопрохідця з тих, хто, власне, і будував Америку. Але і тут все не так просто. Безумовно, "Нафта" - то монодрама, епос одного героя. Решта образів теж змальовані потужно.. Особливо то стосується Пола Дано, котрий зіграв святенника та лицеміра Елі Санді, та Діллона Фрізера у ролі Денієлового сина – це переважно мовчазний образ, однак юний виконавець зумів наповнити його недитячою силою. А втім, в акторській складовій "Нафта" - це в першу чергу Дей-Льюїс.

Хоча цей британський актор у 1990 році і отримав "Оскара" за роль хворого на церебральний параліч у ірландсько-британській картині "Моя ліва нога: історія Хрісті Брауна", справжня слава прийшла до нього після ролі бандитського ватажка Біллі-м’ясника в "Бандах Нью-Йорка" Мартіна Скорсезе. В Андерсона він зберіг схожий типаж - все той же вусань з густими бровами, пильними очима і небезпечною посмішкою. Ще додався капелюх із лихо заломленими полями, строгий діловий або експедиційний костюм – у сукупності маємо цілісний портрет владної особистості. Йому нецікаво з людьми, він бачить їх наскрізь з усіма їхніми інстинктами; знаючи, що нема правди на землі, він, вочевидь, упевнений, що нема її й вище. Та ось що дивно – при всьому тому, що цей герой іде по головах, що він легко порушує обіцянки, убиває, зрікається власного сина, в ньому є щось таке – і це рівною мірою заслуга і режисера, і виконавця – що зачаровує, притягує погляд, змушує співчувати. Для Дей-Льюїса ця роль, безумовно, є найвищим надбанням.

Та тут ще є специфіка режисури Андерсона: він відкриває глядачеві істинний стан речей поступово, ми не бачимо ситуацію одразу й цілком, це наче подорож будівлею, де кожна нова кімната є частиною більшого і складніше облаштованого приміщення. Найбільша загадка – мотиви учинків Деніела. Його повстання триває до останнього, він йде навіть на хитрощі, стаючи удавано побожним, зразковим прихожанином – але лише для того, щоби під кінець нанести свій найпотужніший удар, точніше, низку ударів по всій тій фальшивій моралі, котру він так ненавидить. Можливо, то дійсно донжуанівський бунт проти Бога, а може, макбетівське жадання влади, котре не рахується з жодними жертвами; але, скалічивши і віднявши не одне життя, Деніел, як не дивно, здається, у своїх ризикованих іграх зберіг власну сутність – якою б суперечливою вона не була.

There Will Be Blood

Експресивності сюжету відповідає і візуальне вирішення стрічки. Андерсон використовував для зйомок раритетну камеру і плівку особливого формату; технічні хитрощі це або щось інше, проте зображення у "Нафті" має якісну насиченість справжнього живопису. Деякі епізоди, як-от пожежа на вишці в середині фільму, безумовно, увійдуть в історію кіна. Та й весь фільм Андерсона – картина, сповнена страждання, пристрасті і краси – ще не скоро матиме собі рівних принаймні у Новому світі.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК




23.02.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах