«Вальс із Баширом»: Війна і пам’ять


Мультиплікаційна стрічка «Вальс із Баширом» (Waltz with Bashir) вже досить давно була викладена на найрізноманітніших інтернет-ресурсах, але, незважаючи на таку доступність, фільм вартий уваги. Насамперед тематика фільму зовсім немультяшна, погодьтесь, анімаційна документальна стрічка про війну – звучить трішки дивно. Ще більший інтерес до стрічки та режисера викликала стаття з фрагментами інтерв’ю, яка вийшла в лютневому випуску «Animation Magazine», на обкладинці якого – головний герой фільму. Ми вирішили опублікувати цей матеріал, і радимо вам переглянути цю стрічку.

Вальс із Баширом

У своїй інноваційній документальній стрічці «Вальс із Баширом» ізраїльський кінематографіст Арі Фолман, спираючись на широкі можливості анімації, розповідає хвилюючу та особисту історію.

Відзначена численними нагородами стрічка ізраїльського режисера Арі Фолмана «Вальс із Баширом», незвична вибором сюжету для мультиплікаційного фільму - кошмари Ліванської війни початку 80-х. Торік вона вразила своїм дебютом на каннському кінофестивалі, отримала численні похвали за інноваційний підхід до складної теми. Не дивно, що мультфільм опинився у багатьох списках найкращих фільмів року, а у грудні був номінований на «Золотий глобус» у категорії «Найкращий іншомовний фільм». Критики вважають стрічку конкурентоспроможним кандидатом на «Оскар» – поряд із такими американськими блокбастерами як «ВОЛЛ-І» та «Панда Кунг-Фу».

Автор і продюсер Арі Фолман у 1982 році був дев’ятнадцятирічним піхотинцем ізраїльської армії. У фільмі старий товариш розповідає режисерові про жахи, які він постійно бачить уві сні та які, можливо, пов’язані з подіями у Ліванській війні. При цьому виявляється, що сам Арі не в стані пригадати цей період життя, тож починає брати інтерв’ю у своїх друзів і товаришів, з якими він колись служив, щоб довідатися більше про тодішні жахи, витіснені у підсвідоме.

Відповідаючи на запитання по телефону зі свого дому в Ізраїлі, Фолман зазначає, що не бачив кращої можливості вивчити сферу спогадів і сюрреалістичні образи підсвідомого, ніж анімацію. «Вона дає повну творчу свободу, – зазначає він, – слава Богу, що я відкрив її для себе. Це мій другий анімаційний проект, і я вже добряче „підсів“. Анімація допомагає відтворювати плавні переходи від реальності до сновидінь і підсвідомого, підмішуючи метафори та галюцинації. З одного виміру так легко переходити в інший, що вже важко відмовитися від цієї можливості».

Вальс із Баширом

Фолман каже, що пристрасть до мультиплікації в нього виникла декілька років тому, під час роботи над документальним серіалом про вісім історій кохання: «Я хотів, щоб на початку кожної серії науковці розповідали про біологічну складову кохання, – розповідає він, – але на відзнятому матеріалі вони виходили якимось холодними, байдужими. Тому ми вирішили їх намалювати, а для озвучки використати справжні голоси – вийшло непогано. Це при тому, що це була простенька флеш-анімація. Але таким чином ми змогли краще донести зміст».

Автор із самого початку відмовився від ротоскопної анімації, яку застосовували у виробництві таких фільмів як «A Scanner Darkly» і «The Chicago 10» . «Мені здається, що ротоскопними картинками неможливо по-справжньому пройнятися», – говорить режисер. На чолі з анімаційним керівником Йоні Ґудменом і художнім керівником Дейвідом Полонскі, Фолман зі своєю командою використовував інтерв’ю і документальні записи як основу для розкадрування із 2300 ілюстрацій, зводячи докупи різноманітні фактури та образи. «Художнє оформлення багато в чому визначало наш спосіб роботи. Для мене було важливо зобразити персонажів натуралістично. Гостросюжетні пасажі нам давалися легко, а от повільніші сцени робити було складніше. Ми змішували аплікаційну анімацію у флеші та поєднували її з тривимірним моделюванням у „Maya“ та „After Effects“. Крім того, ми розробили програмку „Mud“, яка відтворює пилюку». Він додає, що йому більше до вподоби стилізація та «шорсткуватість»: «Я не переношу візуальної стерильності комп’ютерної графіки».

Вальс із Баширом

Наприкінці фільму Фолман вирішив використати коротку вставку з новим матеріалом про наслідки побоїща в Сабрі та Шатілі, і це дуже вдалий хід, оскільки він діє на публіку як «холодний душ», нагадуючи про реальні кошмари війни. «Я не хотів робити політичний фільм, – зазначає він, – для мене це – суто особиста історія, побудована на моєму власному досвіді. Звісно, присутня антивоєнна ідея. Існує так багато кліше про війну, а я хотів підкреслити, що у війні немає ні гламуру, ні слави, ні геройства, ні братерства. Війна – це жахлива, зайва річ».

Кінематографіста здивувало, що наболілі теми, що їх підняв його фільм, майже не викликали суспільної дискусії. «Я очікував якоїсь полеміки, але її не виникло – мене це шокувало, – коментує він, – ми не знали чого очікувати по завершенні виробництва, бо були зосереджені тільки на роботі. В нас восьмеро людей працювало над фільмом з бюджетом 1,7 мільйона доларів, тож ми переймалися тільки роботою. Подейкували, що може щось відбутися в Каннах – і справді! З того часу ми, як на автопілоті, їздимо по світу, показуємо фільм на фестивалях».

Вальс із Баширом

Оскільки Фолман займається анімацією відносно недавно, нам цікаво було дізнатися його думку про цей «дивовижний новий світ»: «У дитинстві я дивився багато мультиків, але порівняно з тією кількістю, яку дивляться мої діти, я не бачив нічого! Це погано, але вони вже не можуть без них. Ми з ними постійно передивляємося дійснеївські та піксарівські мультфільми».

Режисер вважає, що для ізраїльської анімації почалася нова епоха – про це свідчить той факт, що в Америці цього місяця в кінотеатрах можна побачити два нових анімаційних фільми (другий з них – «$9.99» Татії Розенталь): «Здається, останній анімаційний фільм в нас був ще на початку 60-х. Це був мультфільм на біблійну тематику, зроблений в режимі покадрової зйомки. Якщо в тебе в країні відсутні традиції, то можна працювати так, як тобі заманеться!»

Вальс із Баширом

Фолман підняв планку високо, але наступний його проект також може потішити закрученим сюжетом і цікавим візуальним рішенням: «Зараз я працюю з „Футурологічним конгресом“ Станіслава Лема – це той, який написав „Соляріс“. Він там постійно перескакує в минуле і майбутнє – дуже все закручено, тому важливо тримати все під контролем!»

На прохання поділитися висновками, які він зробив за останні чотири роки, він сміється. Потім каже: «Не намагайтеся зібрати весь бюджет відразу. Починайте з того, що у вас є. Працюйте якісно з тим, що маєте. Я почав з трьох хвилин, потім подорожував, потім додалося 20 хвилин, я показав їх іншим людям, зробив ще 20 хвилин. Не варто бути зухвалим і думати, що можна зібрати кошти на фільм за раз. Крім того, треба бути новатором. Найгірше – це наслідувати чужий стиль!»

Вальс із Баширом

У минулорічному інтерв’ю з лондонським журналом «Тайм Аут» Фолман забавно розповів про свою зустріч із Гарві Вайнстайном. Описаний випадок гарно ілюструє його позицію: «В останній день Каннського фестивалю, о четвертій ранку Гарві Вайнстайн підходить до мене в барі та заявляє: «Хочу Вас бачити о сьомій. Поснідаємо». Я вже хотів був іти, а він каже: «Вітаю, Ви виграєте пальмову гілку», на що я відповідаю: «Якщо фільм такий класний, то чого ж Ви його не купите?», а він каже: «Я не можу його купити. В мене вже дуже багато фільмів». Тоді він мене питає, що я робитиму далі, на що я відповідаю, що хочу екранізувати „Футурологічний конгрес“ Станіслава Лема, але це його не цікавить. Тоді він каже: «Знаєте що? Ви маєте зняти нового „Борна“. Ви народжені для „Борна“». Після цих слів я розвернувся і пішов.

Вальс із Баширом


Рамін Загед, Animation Magazine, лютий 2009 р.
Переклад: Анни Лацанич




21.02.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах