У Львові пройшов фестиваль яскравого кіно Wiz-Art 2012


Протягом останнього півріччя в Україні відбулося декілька культурних подій, до яких слід бути особливо уважним. Ось, наприклад, перша Київська бієнале сучасного мистецтва, перший фестиваль сучасної скульптури у Києві.  Не посоромлюсь сказати, що це своєрідний зародок європейського, та що там, світового досвіду у сфері мистецтва на просторах України. Однією з тих подій, біля яких варто ставити акценти є фестиваль короткометражного кіно Wiz-Art 2012. 
 
Львів, який уже традиційно на п'ятірку підготовлений до гостей з-за кордону, цього разу прийняв гостей мало не з усієї Європи, більше того приїхали не просто туристи, а майстри короткого кіно. 
 
На офіційному відкритті фестивалю Ілля Ґладштейн - людина, яка от уже три роки відбирає стрічки на кінофестиваль "Молодість", почесний журі цьогорічного Wiz-Artу, побажав організаторам успіхів і довголіття : "Хочу щоб ви могли дозволити собі ще більше, щоб функціонували ще довше, ніж ми". 
 

Мотор, поїхали! 

Львівський палац мистецтв заповнений вщент уже в перший день фестивалю - 26 липня. З першої серії картин під назвою "Best of the best" , в якій зібрані роботи-переможці різних кінофестивалів, особливо запам'ятались дві: "Зовнішній світ" та "Пограйся зі мною". Перша - від американця, друга - від поляка. Девід О'Райлі ("Зовнішній світ") показує нам жорстокий та безглуздий світ, в якому особливо загострені кути саме на далеко не позитивних людських рисах. В кожній ситуації режисер ніби намагаться спроектувати нам один з найгірших варіантів розвитку подій. Така,  надто критична і  перебільшена правда людського співіснування викликає сміх, хоча є над чим замислитись. Ось принаймні один шматок зі стрічки і зараз ви все зрозумієте. Лікар дає пацієнту папірець, де, власне, повинен бути рецепт, який вирішить усі проблеми хворого. Натомість там всього декілька змістовних слів: "Іди на хрін". Пацієнт з легким здивуванням несе папірець в аптеку і отримує свої "на хрін" – ліки, ковтає декілька талеток і падає у стан абсолютного щастя. Інша ситуація. Лайно намагається зловити таксі, натомість чує у відповідь: "Малий відвали. Таких, як ти не беремо." Лайно падає в істерику і, перепрошую, випорожнює немовля. Теж лайно, звичайно. Що тут казати, все природньо.
 
Менше з тим абсолютним фаворитом першого дня слід визнати анімаційний ролик "Трамвай", в якому звичне одноманітне життя контролерки трамваю розносить на шмаття її ж бурхлива уява. Сірі чоловіки в салоні вмить перетворюються на збуджених самців, готових заповнювати все, що досі лишалось порожнім.
 

Метри кіно. Рух вперед.

Другий день був перенасичений лекціями, презентаціями та майстер-класами на різну тематику (у межах кіно, звичайно), аніж, власне, кінокартинами. Основна присутня там аудиторія - це режисери різних рівнів, віку і досвіду. Хтось з них уже має свій фільм і хоче показати його на кінофестивалі, хтось тільки планує щось зняти, але не знає як це зробити. Обом умовним групам людей було що послухати. Того ж дня відбулася презентація "Cinema Hall" - організації, такої собі міжнародної кіноспільноти, яка проводить неформальне навчання режисерів, допомагає знайти режисеру обладнання, акторів і все інше, необхідне для створення повноцінного кіно. 
 
Знову ж таки Ілля Ґладштейн у своїй лекції говорив про технічні питання промоції уже готового фільму, його оформлення на кінофестиваль. Згадував про фестивалі, на які обов'язково варто їхати, включаючи український національний - "Відкрита ніч". Міжнародний фестиваль короткометражного кіно у Клермон – Феррані (Франція) Ґладштейн назвав насправді дуже колоніальним фестивалем з поганою програмою. "На цьому фестивалі французи показують малобюджетні фільми з країн третього світу, попиваючи при тому коктейлі і радіючи своєму преміальному становищу". 
 
На Q&A (питання&відповідь) сесії  вдалося поспілкуватися з ірландським відеомитцем Полом О'Донох’ю. Він розповів дещо про власний досвід у візуалізації та про своє життя загалом.
 
- У якому віці ви створили свою першу повноцінну роботу і що ви зараз про неї думаєте - це був хороший початок?
- Мені було 35. Так, я пізно почав. Але я гадаю, що це був хороший початок.
- Як ви зрозуміли, що хочете займатись саме аудіовізуалізацією?
- Мені просто подобалось це робити і я подумав: «А чому б не виділити цьому трохи більше свого часу?» 
- Що б ви сказали 17-річному хлопчику, який хоче знімати кіно? Яку пораду ви дали б йому зараз?
- Насправді я не знаю, що можна сказати інакше, як купити комп'ютер і почати щось робити. Купити якесь обладнання і в процесі роботи вчитися усього - це найкраще.
- Яким чином ви презентуєте свої роботи? На фестивалях подібних цьому, на виставках чи влаштовуєте перформанси?
- Так, я показую їх на фестивалях по всьому світі, тільки не на батьківщині.
- Чому? Вас не запрошують чи ви відмовляєте?
- Я не знаю чому, це треба у ірландців запитувати. Я живу у Дубліні і у нас там взагалі рідко щось таке відбувається. Там немає навіть фестивалю короткометражного кіно. Крім того я дуже люблю подорожувати, тому мені так значно комфортніше.
 
"Кожного разу, коли я щось знімаю на новому для себе місці - це для мене найкращий спосіб з ним познайомитись,"- а це був Вінсент Мун, його ще називають громадянином Всесвіту. Мун уже 3 роки подорожує світом з місця на місце, знімаючи богом забуті місця. Він знімає лише музику, часто десь далеко за сценою у дуже специфічних на те місцях: ліфт, автомобіль, вікно будинку. При тому він працює у природному середовищі, нічого в ньому не змінюючи, не використовуючи спеціального обладнання - лише камера. На Wiz-Artі Вінсент Мун – особливий гість та один з членів інтернаціонального журі. Незадовго до фестивалю режисер зняв у Карпатах декілька роликів. Один з них він нам показав. Його перебування в Україні затягнеться ще на місяць. За цей час Мун планує відвідати столицю і зняти ще кілька роликів у Криму. 
 

Дубль  два.

Другий кіноблок загалом був значно провокативнішим за те все, що ми бачили до нього. Чого вартий лише півторагодинний сектор стрічок про фріків і диваків. Мало не в кожному ролику бі-сексуали, геї, лесбійки, обов'язково оголені. Частково... або цілком. Також на другий день фестивалю показали стрічку від українського режисера Віталія Дмитрука "Я Космос". Це єдина стрічка від України, яка потрапила у конкурсну програму. Події відбуваються у Львові, який тут позиціонує себе, як гучне сіре місто. Все залишається у темних тонах, аж доки головний персонаж не покидає місто. От він купається у польових травах і все наче оживає, поступово з'являється кольорове зображення. 
 

Кіно-люди.

"Busho" - це фестиваль кіно в Будапешті. У третьому блоці презентували найкращі стрічки саме з цього фестивалю. "Нитка Аріадни" - анімаційний ролик знятий за мотивами однойменного міфу. "Ідіот" - бельгійський фільм, який нагадав мені сюжет з  "Нестерпних босів" Сета Гордона, де троє друзів, які ненавиділи своє начальство, намагались з ним покінчити.  Якщо американське можна віднести до жанру комедії, то бельгійське - чорний гумор. Жан-Бернард Ламбіот для того, щоб нарешті зрозуміти хто його бос насправді - робот чи ідіот – вирішує його вбити. У кульмінації Жан-Бернард каже дружині, що бос був ідіотом. 
 
Ісландська режисерка Ізольда Ґадоттюр показала три свої останні стрічки соціальної тематики, зняті у Рейк'явіку та Нью-Йорку. У перших двох фільмах головним героєм є жінка, яка стикається з фінансовими проблемами і кожна у свій спосіб намагається з ними боротися. У "Революції Рейк'явік" літня жінка неочікувано починає вживати алкоголь, у "Чистій" дівчина впадає у наркотичну залежність і займається жебракуванням. Саме у другому фільмі був момент коли на екрані звучала пісня Світлани Лободи. На моє запитання чи знає режисерка, що у її фільмі грав рингтон української поп-виконавиці, вона відповіла, що «ну, так я знала, що це співачка з Європи, але не знала, що саме з України. У пісні непоганий ритм, тому вона нам підійшла". «Об’єднання сім’ї» - автобіографічна стрічка про стосунки двох лесбійок. 
 

Знято!

Дюфур Лапер'єр – канадієць, який свого часу оселився в Монреалі. Його фільми про дуже прості і зрозумілі речі, як він зізнався на своєму Q&A. Майже всі вони анімаційні, кожен відрізок спочатку малювався на папері, а потім відтворювався на комп'ютері. "Деякі з цих фільмів мені трохи соромно показувати, тому що вони знімались, коли я ще був зовсім молодим і тепер вони мені здаються дещо наївними," -  режисер. 
 
- Ви були на багатьох стрічках, які тут показували. Що Вам особливо запам'яталось? І про що, можливо, Ви пожалкували, коли побачили.
- Взагалі мені подобаються роботи, в яких немає оповіді, немає нарації, коли є простір для власної уяви.  
- Чи було у вас відчуття, коли ви хотіли здатися і більше нічого нового не створювати? Якщо так, то що, власне, змушувало працювати далі?
- Так, у мене, як і у будь якої людини, яка щось вигадує були такі моменти. Тоді я намагаюсь змінювати щось у своїх попередніх роботах, продовжувати працювати. Коли я тільки починав знімати фільми, мені надходило багато комерційних пропозицій і, зазвичай, я відмовляв. Тому сьогодні у мене немає офіційної роботи і просто доводиться знімати кіно. Але, звичайно, мені це дуже подобається. 
 
Фестиваль добігає кінця. Останній блок - позаконкурсне українське кіно. Більшість режисерів були присутні у залі, тому мало не після кожної стрічки у залі велася активна дискусія. "Плачте, але знімайте" - назва, яка ледве не декламує стан сучасного українського кінематографу. Пройти крізь пекло труднощів, щоб зняти і показати хороший фільм. Тим не менше багатьом вдалося показати рівень. Хтось брав ідеєю, хтось сюжетом, хтось майстерністю. Певною мірою на перегляді останнього блоку було доведено, що українське короткометражне кіно існує. У нього навіть є своє майбутнє, адже більшість представлених робіт - справа спудеїв Київського університету ім. Карпенка-Карого.
 

Кращі на екрані.

"Близько двох годин тривали дебати журі щодо кращих у своїй категорії, хоча з лідером визначились одразу. Причому одностайно,"- отак відверто організатори розповіли про те, як відбирали найкращих.
Переможцем фестивалю став фільм, який ще при перегляді зірвав хвилю оплесків. Це стрічка швецької режисерки Шарлотти Міллер "Грибок". Приз глядацьких симпатій взяли брати Капассо з кінокартиною "108.1 Fm". Окремі відзнаки отримали фільми, які заслуговують на особливу увагу. "Комод" - за креативне втілення ідеї. У номінації найкращий ігровий фільм -"Фабрика". Найкращий експериментальний фільм - "Не залишай ні хмаринки". Найкращий анімаційний фільм - "Річ у кутку". Всі фільми, про які згадували у заключній частині фестивалю, подорожуватимуть містами України по його завершенні. 
 
Підбиваючи короткий підсумок того, що відбулося за чотири дні, мушу визнати, що проект активно рухається вперед. За 5 років з корпоративного перегляду фільмів на два десятки осіб, захід перетворився на повноцінний фестиваль європейського рівня організації. Близько тисячі людей подивилося біля 150 стрічок. Крім того Wiz-Art завів власний щоденник і власноруч взявся писати у ньому свою історію. 

Українці The Cancel. Музичне відкриття Wiz-Arty 2012.
 
Ілля Ґладштейн лекція на тему кіно, дистрибуція, фестиваль.
 
Презентація Cinema Hall
 
Ізольда Уґадоттір (Ісландія) - режисер, член журі
 
Міжнародна делегація жюрі Фелікс Дюфур-Лапер'єр (зліва), Вінсент Мун (по центрі), Пол О'Донох'ю
 
Українська режисура. Олександр Юдін (зліва) і Макс Афанасьєв (справа)
 
Фінальна частина фестивалю, оголошення переможців
 
 
На тому цілком природнім буде сказати: "До зустрічі Львів. Побачимось у 2013."  
 
Автор - Сергій Нескажу
Фото – Іра Сумірка

03.08.2012
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах