Петер Гандке. Пісня дитинства


Коли дитина була дитиною

вона ходила та розмахувала руками,

бажала перетворити струмок на річку,

річку на гірський потік,

а калюжу на море.

Коли дитина була дитиною

вона не здогадувалась, що вона дитина,

все навколо було живе

і все живе було в ній.

Коли дитина була дитиною

вона не мала жодної уяви про будь-що,

не мала жодної звички,

часто сиділа підібравши ноги,

ігноруючи біганину,

мала розкуйовджене волосся

та її обличчя ніколи не відтворювалося

при фотографуванні.

Коли дитина була дитиною

це був час для запитань

чому я це я, а не ти?

чому я тут, а не там?

де починається час, а де закінчується простір?

Невже життя під сонцем — це лише мрія?

Невже образи, звуки та запахи —

це лише ілюзія світу, а не сам світ?

Співіснування зла та людей,

невже зло дійсно існує?

Як може таке статись,

що я сьогоднішня не існувала раніше

та одного дня я сьогоднішня

більше не буду існувати такою?

Коли дитина була дитиною

вона давилася шпинатом,

горохом, рисовим пудингом,

вареною цвітною капустою,

але зараз вона все це їсть,

і не тільки тому, що це необхідно.

Коли дитина була дитиною,

вона одного разу прокинулась у дивовижному ліжечку,

і зараз це повторюється знову та знову.

Багато людей тоді виглядали щасливими,

але зараз лише деякі, та й ті через великий успіх.

Вона відтворювала чітке зображення Раю,

яке зараз можна лише уявити.

Була не в змозі уявити небуття,

а зараз тремтить у думках.

Коли дитина була дитиною,

вона гралась з великим бажанням.

Зараз вона захоплюється ще більше,

але лише тоді, коли це стосується її роботи.

Коли дитина була дитиною,

їй було достатньо з’їсти яблуко, хліб

Те ж саме і зараз.

Коли дитина була дитиною,

ягоди наповнювали її руки,

як лише ягоди можуть це робити.

Те ж саме і зараз.

ядра горішків

подразнювали її язик.

Те ж саме і зараз.

перебуваючи на гірській вершині,

її тягнуло до ще вищої,

а кожне місто

залишалося заради ще більшого.

І це триває досі.

Вона тягнулась за вишнями

на найкращих гілках

у захваті, як і зараз,

лякалась небезпеки.

І це триває досі

Вона чекала на перший сніг,

як зараз чекає на прямий шлях.

Коли дитина була дитиною,

гілка наче спис зустрілась із деревом,

де хитається досі.

Коли дитина була дитиною,

вона одного разу прокинулась у дивовижному ліжечку,

і зараз це повторюється знову та знову.

Багато людей тоді виглядали щасливими,

але зараз лише деякі, та й ті через великий успіх.

Вона відтворювала чітке зображення Раю,

яке зараз можна лише уявити.

Була не в змозі уявити небуття,

а зараз тремтить у думках.

Коли дитина була дитиною,

вона гралась з великим бажанням.

Зараз вона захоплюється ще більше,

але лише тоді, коли це стосується її роботи.

Коли дитина була дитиною,

їй було достатньо з’їсти яблуко, хліб

Те ж саме і зараз.

Коли дитина була дитиною,

ягоди наповнювали її руки,

як лише ягоди можуть це робити.

Те ж саме і зараз.

ядра горішків

подразнювали її язик.

Те ж саме і зараз.

перебуваючи на гірській вершині,

її тягнуло до ще вищої,

а кожне місто

залишалося заради ще більшого.

І це триває досі.

Вона тягнулась за вишнями

на найкращих гілках

у захваті, як і зараз,

лякалась небезпеки.

І це триває досі

Вона чекала на перший сніг,

як зараз чекає на прямий шлях.

Коли дитина була дитиною,

гілка наче спис зустрілась із деревом,

де хитається досі.




Переклад: Дмитро Очеретін