Івано-Франківський десант в Могилянці: тексти, фізії та лірика з мобілки




Юрко Іздрик та Гапа Н. Карпа презентують івано-франківську літературу

Багато нового привіз до Києва всіма улюблений і шанований літературний гуру Юрко Іздрик із далекого Івано-Франківська. Це і два останні числа журналу «Четвер» (N27 та 28), і збірка власних есеїв «Флешка», і три нові книжки з серії «Аґресивна бібліофілія» видавництва «Лілея-НВ». А саме - «Ппппппппппп...» Гапи Н. Карпи, «Подорожатор» Любомира Литвинчука та «Снідання з самотністю» Тараса Жеребецького.

Однак Київ не зустрів його теплими обіймами: похмура погода і холодна апатична публіка, закута в стінах Могилянки. Саме там 27 листопада відбулася презентація привезеного Іздриком.

Розпочалося все зі спроб письменника розповісти трохи правди про безлад, що відбувається у „Лілеї-НВ”. За словами директора видавництва Василя Іваночка, саме воно відкрило Юрія Андруховича, «видавши його перший прозовий роман «Перверзія» у 1996 році». Це певне перебільшення. Напевно, кожен зацікавлений українською літературою знає і про роман „Рекреації”, за яким одразу після видання у 1992 році Андрій Дончик зняв фільм „Кисневий голод”, і про „Московіаду” ’93-го.

Сучасний стиль роботи „Лілеї-НВ” з авторами доволі нестандартний. Із близько відомого: книжку Гапи Н. Карпи переробляли до друку тричі: спершу видавець переплутав тексти, потім тексти виявились не перекодовані і врешті-решт редакторка видавництва взяла на себе забагато повноважень і попереписувала авторський текст на свій лад. Через кілька місяців боротьби авторки з видавцем книжка таки побачила світ.

А от підтримка від Литвинчука та Жеребецького була вельми млявою: дуже неохоче оповідали хлопці про свої пригоди з видавцем. А про підписання контрактів мова не йдеться – їх взагалі поки не існує.



Ну та годі про видавничий процес в нашій сучасній літературі – краще до приємнішого. Закінчивши розповіді про життя видавництва, молоді автори розпочали читати власні тексти. В читанні уривків Карпи вирішив узяти участь Іздрик – текст „Ппппппп...” читав він. Хлопці відзначились: Тарас спробував занурити слухачів у свої враження від перебування у США, прочитавши шмат тексту без жодної паузи. Любомир мав ліричний настрій: фрагмент „Подорожатора”, присвячений образу коханої, читався під супровід музики у стилі Яна Тірсена. Саундтрек лунав із мобілки Литвинчука. Аудиторія перейнялася.

Потому слово взяв Юрко Іздрик. Розказав і про свою нову збірку есеїв, шкіців та колажів під назвою «Флешка», і про нові номери Четверга. За означенням Іздрика, N27 – це «сімейний чи дембельський фотоальбом», де зібрано твори іменитих українських авторів штибу Сергія Жадана, Софії Андрухович, Ірени Карпи, Любка Дереша, Тані Малярчук та ін. Як на нашу думку – майже нічого свіжого і цікавого, чим колись так радував „часопис текстів і візій/фізій”. На жаль, номер 28-й унікальністю також не відзначився. „Блоґпост”, всі його тексти давно доступні в мережі. Якщо ви користувач livejournal.com, відкрийте власну френд-стрічку, й отримаєте від читання більше задоволення та користі....

А найкраще буде, якщо викинете свої тіло кудись в оффлайн і втикнете у високе. Що і робить зараз AZH, закінчуючи цю статтю…





Тарас Жеребецький зачитував свої враження від перебування у США



Любомир Литвинчук читає "Подорожатора" під звуки мобільного



Уривок із "Флешки" Іздрика:
«Ось ця абреація пам'яті, як і згадані провали в секвенціях, - також один із тих феноменів, що великою мірою визначають обличчя світу. Вони змінюють топографію, архітектоніку, а навіть - архітектуру міст, вони впливають на історію і хронологію, вони керують метаморфозами сущого. Це вони, врешті-решт, не дають нам вступити в ту саму ріку двічі. Тому нам лише здається, ніби-то існують якісь там Краків, Станіслав чи Львів. Ми приїжджаємо туди, ми опиняємося й перебуваємо там, де, як нам здається, повинні б бути. А те, що при цьому часто помиляємося... Sorry, crokodile. Бог не відповідає за наші помилки.»



Тарас Хімчак



29.11.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах