Качечка всія Русі Анатолій Ульянов




АЖ: О хто ти?

— Я – качечка всія Русі і весельчак У, твердиня національних цінностей пересічного українця і, звісно ж, головний редактор філософського порносайту про лузгу світобудови, дітей та гроші proza.com.ua. Врешті-решт, я — найліпше, що сталось у цій країні з часів сходження на престол Володимира Володимировича Путіна. Наше покоління першим потрапить у пекельний вогонь, проте ми, безумовно, дуже добре проводимо час в нашій, перепрошую, культурці. Це ж чудно бути бабцезамінювачем на тлі богохульної духовності. Загалом, слава Україні!

АЖ: Що тебе хвилює, якщо щось хвилює?

— Мені здається, нас щоденно намагаються усипити, перетворити в передбачувані овальні механізми, які здаті лише на обмежений ряд соціальноприйнятних почуттів та реакцій. Саме тому мене хвилює можливість постійно перебувати у стані, який є антагонізмом нудьзі. Це щось типу постійної запалюваності на благо дітей, злидарів і всіх тих, кого обивателі вважають шкідливими ублюдками. Ублюдками, які насправді є генераторами цікавості життя. Люди з вадою — єдино справжня частина планетарної популяції.

Серед іншого, мене хвилює культурологічне вуду — практики, які спрямовані на оживлення культурки, окупованої старіючими та богопротивними адептами духовності. Ці адепти наповнюють союзи письменників, літературні вечори, уряд та церкви. Вони постійно говорять високопарними словами про Бога, але варто з’явитися на столі горілочці, вони одразу ж падають пикою в салат. Це лицемірність в рясах та вишиванках.

В цілому, мене хвилюють контрасні інтелектуальні практики — поєднання філософії та порнографії, поп-культури та істинного бунтарства. Діяльність, результат якої не можна визначити в одній-єдиній ніші. Зараз дуже важливо робити щось, що ставило би питання і, тим самим, закликало би мислити, не забуваючи про рожевощоку радість і тезис „інтелектуал має право дурачитись.” Все, що відбувається на ПРОЗІ — це душерятівний експеримент, мета якого — вивести на арени мистецтва нового, живого та запального, сексуального і розумного покоління, яке не тільки читає книги та ходить в галереї, але також і живе повноцінним, насиченим та яскравим життям.

Довгий час наше арт-середовище було непростимо хворе на фатальну серйозність та пафос. Прийшов час замінити смутних снобів на інтелектуальних клоунів. Це тілки мала частина того, що мене дійсно хвилює...

... Про розправу над „креативною молоддю”, гендерними помилками, моногамію, релігійне мракобісся можна було б говорити годинами...
Це ж взагалі страшно, що молоді українці ще іноді говорять про Шевченка, нє? Я взагалі не розумію, як можна навчатися в Могилянській Академії і вірити в пафосний націоналізм та культурологічну серйозність після SexPistols :)



АЖ: Що з українською культурою не так, якщо щось не так?

— З українською культурою все добре. Все, що недобре — ми зжеремо або вже зжерли. Ми ж не просто молоді котики. Ми — дятли, санітари лісу. Все, що було погано, ми поглинули, а в пам’ять про це возвели теплі купки побічних продуктів травлення. Коли є молодість, у культури є надія на свій персональний парадайз. У мене дуже оптимістичний настрій стосовно нашої культури, оскільки я чітко відчуваю зміни, які охоплюють наше суспільство. Всі недуги приречені на вилікування. З японською-то генною інженерією...

АЖ: Толік прийшов у цей світ з...

— З початково високою місією в цей світ приходять тільки нащадки Єгови...

АЖ: Щоденний читач і глядач ПРОЗИ - хто це?

— Навіть боюсь собі уявити...

АЖ: Останнє, що тебе шокувало...

— 13-річний хлопчик із Вятки, який наніс своєму вчителю дев’ять ножових поранень, обсипав конспектами і підпалив. Росія — страшно захоплююча країна, мабуть. Тамтешні діти — квіти життя.



АЖ: Не так давно ти вернувся із Венеційського Бієннале. Наскільки представлене цього року українське контемпорарі відповідає загальносвітовим тенденціям?

— Україна вперше виступила достойно і якісно. Все, що я хотів сказати з цього приводу, я сказав в статті "La Biennale 2007". Якщо коротко, то наш павільйон був одним із найліпших. Сталева "Вагіна Моя Батьківщина" Браткова в інтер’єрі палаццо 16-го століття — це прекрасно! Наш успіх в Венеції — ще один доказ того, що все буде добре, якщо держава залишиться в стороні від сучасного мистецтва.



АЖ: Вже всі діди визнали, що український поетичний слем стався виключно завдяки агресії Толіка Ульянова. Що ще ти плануєш всадити в наш культурний чорноземчик найближчим часом?

— ПРОЗА продовжить розширюватися і розвиватися, інсталювати панк-культурологію, пропагувати запальний бунт, інтелектуальну клоунаду проти постидного пафосу, інформувати про актуальні тенденції в міжнародному художньому процесі, намагатись знайти додаткову, матеріальну форму у вигляді журналів та мінібуків про мистецтво + розвивати новий проект "Telepop" і мислити про можливості медіа-розділу в нашому журналі. Чесно кажучи, я не дуже люблю ділитись планами, поки нічого конкретно не зроблено. Ідей традиційно багато. Слем був проектом всередині літератури. Наша зубатість пішла на війну в візуальне мистецтво і арт-територію. Феєрверк буде продовжуватись :)

Розмову вела Галина Карпа

Своїми фото з нами люб’язно поділився Анатолій Ульянов


10.07.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах