Павло Коробчук: світові імена стають кока-колою


Павло Коробчук
АЖ: Ким ви себе вважаєте?
- Контрольно-пропускним пунктом. Я контролюю пропуск контролю над собою. Я сам себе не контролюю, але я це пропускаю

АЖ: Що вас хвилює, якщо щось хвилює?
- Нічого особливого мене не хвилює насправді. Тільки мої особисті проблеми. Правда, іноді політичні або культуні проблеми переростають в мої особисті.

АЖ: Що з українською культурою не так, якщо щось не так?
- З нею все нормально — не вистачає ні грошей, ні розповсюдження, ні світових імен, ні комунікації зі світовими мовами, тобто перекладів. Все побудовано на грошах. От кока-кола – це світовий бренд. Світові імена стають кока-колою.

АЖ: Ви прийшли у цей світ з...
- Зі щирістю, досвідом і... бажанням, щоб людям вистачало одягу.

АЖ: Кому потрібно те, що ви пишете?
- Тому, хто це читає. Я вважаю, що переважно читач знає, на що він йде, відкриваючи книгу віршів. Кінцевий продукт поезії — завжди в голові читача.



Павло ділиться неопублікованим:

твої уламки не пробачать тобі вибуху

нігті які ростуть вдалину як колія
очі як пап’є-маше із прочитаних сторінок
відчайдушно сни розкидані по під’їздах і гаражах
диханя як зайва частина автомобіля

ходитимеш розшнурований
із транспарантами амбіцій і культовості
зі змитим як дощ із лобового скла мисленням
блукатимеш магазинами із літрами мовчанки у венах
і жоден продавець-консультант не знатиме де те сяйво
ти розглядатимеш кожен цінник

сяйво яке ти розпихаєш у шафи і друзям
здаєш в оренду вважаючи що це нерухомість
у тебе з’являється безліч запчастин для автомобіля
який дихає на повні колеса
у ці кілька секунд вибуху із розв’язаними очима
спалаху досвіду як усіх мап на обличчі

скоро ти шукатимеш своє дихання
кидаючись від волосся до п’ят від п’ят до волосся
блукаючи між полюсами людини

і благаючи прощення у власних уламків

про слем

АЖ: Ти – чемпіон українського слему. Переможець слем-турніру на фестивалі ЦЕХ, фіналіст Великого Україно-Російського слему. Розкажи, що таке поетичний слем?
— Насамперед не потрібно плутати поезію зі слемом. Тобто поезія може підпадати в рамки поняття слему, але сам слем майже не стосується поезії. Перемогти у слем-турнірі може людина, яка наваляла десь в себе в підвалі якийсь текст, але класно його подала. У випадку яскравої подачі концентрація сприйняття будь-якого тексту посилюється.

АЖ: В чому особливість українського слему?
— Насамперед український слем відрізняється від світового своєю агресивністю. Починаючи від манери читання, закінчуючи обзиванням учасниками глядачів і глядачами учасників. В Харкові, наприклад, публіка закидувала слемерів папірцями, пляшками, тицяла факи, посилала всіх, а слемери відповідали тим же. Таку динаміку задав Толік Ульянов, він розкочегарив і спровокував публіку. Взагалі, велику долю агресивності в український слем вклав саме Ульянов. Якби наш слем був би лагідним і компанійським, як світовий, з нього нічого яскравого би не вийшло. Своєю агресією він просто захищає себе.

АЖ: Український слем від російського якось відрізняється?
— Крім того, що наш слем агресивніший, у нього відсутня частушність, ритмізованість. Російська слем-поезія переважно римована, а наша – верліброва. І це дає ґрунт для ще більшого розрізнення українського слему від російського, для виокремлення власного голосу. Хоч хвиля слему сюди і прийшла з Росії, тут він виглядає зовсім інакше.

АЖ: Український слем інтелектуальніший, ніж російський?
— Ну... Не інтелектуальніший, а серйозніший текстуально. Може, через те, що в Росії є автори, які пишуть чисто слемерські тексти. У нас ще автори читають вірші, не розраховані на слем. Вони в корені не слемерські. Через це на папері наша слем-поезія виглядає краще.

АЖ: А на сцені?
— На сцені відчувається певний досвід росіян. Якщо їхньому слему десь 5 років, то нашому — і року нема. Середній вік російського слемера — 40 років, українського — 25. Я би хотів запросити на слем деяких яскравих українських 40-літніх поетів — Ірванця, Гончара, Пантюка — вони були би крутими слемерами.

АЖ: Так що на слемі важливіше — текст чи подача?
— Звичайно, найліпше, коли є і текст, і подача. Але все залежить від правил ведення слему. На Україно-Російському слемі оцінювання велося за двома критеріями: за текст і за виконання. Але переважно в українському слемі дається одна сукупна оцінка.

АЖ: Цілі слему — вивести поезію в широкі маси? Збирати стадіони?
— Стосовно стадіонів не знаю, але принаймні оживлення, зацікавлення поезією через слем відчувається.

про книжку

АЖ: У вас з Богданом Горобчуком і Олегом Коцаревим вийшла недавно збірка ЦІЛОДОБОВО! – одна на трьох. Чия це ідея?
— Ідея Богданова. Він сконтактувався з видавництвом Факт і фактично запропонував нас трьох до видання.

АЖ: Чому троє таких, на перший погляд, різних поетів разом під однією палітуркою?
— Насамперед тому, що нас поєднує розуміння поезії, вік, дотичність до слему і проста чоловіча дружба.

АЖ: Яке ваше розуміння поезії, якщо воно вас єднає?
— Всі ми троє пишемо вже після постмодернізму. Йде певне повернення до себе, до вираження власних емоцій.

АЖ: Промо-тур ЦІЛОДОБОВО! вже почався?
— Презентаційна дефлорація нашої книжки відбулася в Луцьку 22 березня. А 29 березня – в Києві у клубі Бабуїн. Найближчим часом планується у Львові – орієнтовно 20 квітня, в Харкові – 26 квітня. Далі плануємо охопити ще Житомир, Дніпропетровськ, Тернопіль, Суми. Можливо, певну кількість презентацій ми проведемо восени.


Розмовляла Галя Карпа
Фото: Тарас Хімчак

02.04.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах