А як щодо фінансової допомоги для літературних критиків?


«Америка зробила правильно, включивши фінансову допомогу діячам мистецтв до великого антикризового пакету. Але якщо ми хочемо, щоб американське письменництво вижило, то певним людям потрібно одразу братися до роботи, а саме – літературним критикам», – пише Лорін Стейн для електронної версії журналу «Intelligent Life»





У понеділок американський Комітет з питань асигнувань (House Appropriations Committee) додатково заклав у бюджет 10 млн. доларів США для Національного фонду підтримки мистецтв (National Endowment for the Arts (NEA) та Національного фонду підтримки гуманітарних наук (National Endowment for the Humanities (NEH). Ці гроші додаються до 50 млн. доларів США фінансової допомоги, призначеної для NEA в рамках законопроекту про стимулювання економіки, погодженої Конгресом США 13 лютого. Певна річ, що фінансувати мистецтво важливо не тільки задля розвитку культурного життя держави, але й для економіки.

Це – чудова новина для американської літератури. NEA небезпідставно пишається своєю програмою «Big Read», яка заохочує населення країни читати такі перлини американської літератури, як «Великий Гетсбі» та «Їхні очі споглядали Бога». Представники фонду стверджують, що програма допомогла збільшити кількість дорослих, які читають хоча б одну художню книжку на рік, на 3,5 відсотка.

Але якщо ми хочемо, щоб американське письменництво продовжувало існувати, а читачі відкрили наступних Ф. Скотта Фіцджеральда та Зору Ніл Херстон, то певний прошарок повинен буде багато працювати, а саме – критики.

Ще не так давно американські критики виділялися на світовому рівні через свою жвавість, багатогранність та незалежність. А ще вони просували книги. Рецензії мали більший вплив, аніж реклама, авторські читання чи будь-які інші маркетингові прийоми. Вони завжди були та залишаються для читачів найкращим способом ознайомитися з літературними новинками. Але на сьогодні американські критики – це вид, що вимирає. 15 лютого газета «Washington Post» згорнула свій книжковий додаток, що виходив щонеділі, таким чином залишивши «New York Times Book Review» єдиною у країні великою самодостатньою книжковою рубрикою.

Ситуація в американських інформаційно-аналітичних журналах теж невтішна. За останні кілька років усі тижневики з великим накладом скоротили шпальти, присвячені книгам. Ті сторінки, що лишилися, все більше заповнюються переважно гучними історіями, коротенькими описами та біографічними довідками про авторів. Це – побіжні новини, а не критика.

Великою надією для книжкових рецензій безперечно є інтернет. Як архів він просто неперевершений. Знайти рецензію або книгу зараз дуже легко, якщо знаєш, що шукаєш. Але ось тут і криється проблема. Щоб прочитати відгуки, читачі мусять їх цілеспрямовано шукати. Таким чином, вони «невидимі» для пересічного користувача інтернету. Крім того, незважаючи на усі відчайдушні зусилля інтернет-рецензорів, спільнотників та блогерів, дослідження показують, що люди неохоче читають серйозні рецензії з екрану.

Проблема, яка постала перед критиками, є проблемою масштабу. У культурі новин, основаній на швидкому клацанні по лінках, рецензії часто губляться в загальній масі інформації. Чим менше людей їх бачить, тим менше значення вони мають. Але це не означає, що люди не мають бажання читати рецензії. Що два тижні 125 тисяч передплатників отримує «New York Review of Books». Набагато більша кількість людей читає Френсін Проуз у журналі «People» та Джеймса Вуда у журналі «New Yorker». Крім того, останні книжки цих авторів стали бестселерами. Отже, біда в тому, що в критиків тепер менше можливостей займатися своєю справою, не змагаючись за кліки з плітками про знаменитостей та новинами про фінансову кризу.

Дивує не те, що так мало людей зараз купує художні книжки, а те, що багато хто все-таки продовжує їх купувати. Комерційний успіх таких неоднозначних романів, як, наприклад, «2666» письменника Роберто Боланьйо або «Коротке та дивовижне життя Оскара Уао» автора Джуно Діаз доводить, що американські читачі цінують серйозну, оригінальну літературу. На жаль, тепер фактично єдиний спосіб дізнатися, чи книжка вартісна, це – прочитати її. В наш час, коли сама присутність книжки на поличці книгарні вже проплачена, а людей, які живуть біля справжнього книжкового магазину, стає дедалі менше, читачі не рвуться купувати авторів, ім’я яких вони бачать уперше – і їх можна зрозуміти.

Для NEA та усіх інших, хто хоче інвестувати у майбутнє американської літератури, розумно буде вкладати гроші у відродження содідної, грамотної та цікавої критики. Це може бути, наприклад, підтримка журналів, які вже ведуть рубрику, присвячену книгам, щоб вони могли публікувати більше рецензій, наймати досвідчених редакторів і нарощувати обсяги передплати; або ж фінансова підтримка новачків у дусі «New York Review of Books», який було засновано силами міської громади під час страйку газетярів у 1963 році.

У будь-якому разі фінансова підтримка критиків повинна враховувати всі переваги та недоліки інтернету та його значення у сфері комерції культури. Вона повинна бути спрямована на збереження вільної преси, присвяченої книгам – преси, що достатньо активна та впливова, щоб відділити справді якісну літературу від розрекламованої.



Лорін Стейн, «Intelligent Life»
переклад: Насті Кухаренко

фото: Thomas Mcavoy


19.03.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах