вхід

усі rss

Останні чотири роки стіни в моїй залі та робочому кабінеті мають дивний яскраво-коричневий відтінок, майже кольору шоколадного морозива. Ні, мені подобається цей колір і я ніколи не пошкодую, що вибрала саме його – але нещодавно я відчула потребу істотно змінити це місце, щоб оновити простір свого життя. Звісно, я могла би й переїхати, але це означало б потрійне збільшення платні за оренду такого самого або й меншого шматка простору – і оскільки я живу під приємною, затишною парасолькою дружньої хазяйки, цього не станеться. Я почала розпитувати друзів, до якого кольору мені краще прямувати – морської хвилі, полину, журавлини чи льону. Я готова витягнути гроші з гаманця тієї ж хвилини, коли виявлю спільника у цій забаві. Але, на жаль, розмови про новий колір стін досі не стали тим, чого я так прагнула. Здається, що мій смак до кольорів усесвітньо визнаний – або ж друзі просто бояться обрати щось недолуге, через що я б їм потім докоряла. Ніхто не визнає перевагу одного відтінку над іншим. Натомість усі швидко переключаються на тему, яка нью-йоркцям знайома найкраще: «їхніх людей».

Все це відбувається десь так: «Я знаю хлопця, який фарбує, він пофарбував мені спальню – хочеш дам його номер?» Або: «В мене є людина, яка має справу з підлогами, і якщо ти працюватимеш зі стінами, то, певно, маєш оновити й підлогу, якщо думаєш, що власник квартири дозволить тобі це». Чи навіть: «Я не знаю, який колір тобі підійде, але в мене є одна знайома людина по фен-шую, власне, дівчина, і ти маєш зв’язатися з нею, щоб точно визначити, який колір треба обрати».

ілюстрація (c) Nancy K (Lilapik)

Місто Нью-Йорк – це економіка, що базується на послугах. Є прасувальники, шевці, естети, стилісти одягу, домогосподарі, водії, електрики, водопровідники, бухгалтери, турагенти. Тут буде кому погуляти з твоїм собакою, розпланувати фінанси, привезти їжу, й таких людей – легіон. Якщо ти можеш заплатити комусь, щоб він зробив щось за тебе – ми знайдемо Вам цього спеціаліста. Навіть щодо справ, які, на твою думку, ти маєш владнати самостійно, як-от знайти пару, полити квіти, вибрати плаття, сходити на пошту – все це тепер можуть зробити за тебе інші, за справжнім юридично оформленим договором. І, як зазвичай в таких випадках, що більше грошей ти можеш витратити, то більше знайдеться людей, котрі залюбки б зняли тягар земних справ з твоїх плеч. І це не просто «хтось», а «фахівці».

Як бейсбольні картки, ці спеціалісти є товаром, із різними ступенями дефіцитності. Не лише наявність «людини», а й процес поширення її імені та номера мобільного стали особливістю сучасного урбаністичного суспільства. Ці моменти можуть здатися рутинним товарообміном, але сутність цього явища стосується подарункової економіки. Якщо я скажу тобі, хто доглядає за моїм обличчям, але не повідомлю номер її телефону, ти будеш вимушена дуже довго шукати саме ту «Олену», котра робить масаж із вітаміном С та киснем так, що обличчя не покривається пухирцями наступного дня. Якщо ж я дам тобі її телефонний номер, а також зазначу, що варто уникати другого, менш дбайливого працівника її салону, то я по суті сказала: «Я доручаю тобі оберігати цю інформацію як таємницю моєї родини».

Якщо я плачу комусь за перенесення важких речей, і ця людина з’являється вчасно, не свариться, і бере стільки грошей, як було домовлено – ця людина одразу стає «моїм носильником». Якщо в мене є людина на м’ясному ринку, яка піклується про мене навіть краще, ніж потрібно: вона розповідає про те, який буде на смак той чи той шматок, і радить, як обрати потрібний кусень на випадок, якщо в день моїх закупів ця людина матиме вихідний. Людина з прального сервісу, котра знає, що я ніколи не кладу в сушильний автомат свої чорні брюки та бюстгальтери, так само настільки ж моя, як і ключі та годинник.

Люди прив’язуються до «своїх хлопців» - не через те, що вони є критерієм багатства, а через те, що в урбаністичних джунглях це є тими маленькими при ємностями, що роблять повсякденне життя терпимим. Нью-Йоркці схильні працювати довше, ніж інші: наші «з дев’ятої до п’ятої» більше схожі на «з десятої до дев’ятої». Тож ці команди експертів, які ми збираємо для себе, і дозволяють нам відчути переваги цього міста, які роблять цей стиль життя виправданим. Як друзі, котрим Ви не платите за те, що вони роблять Вас щасливими, ці фахівці з послуг полегшать Ваше життя без жодних питань від совісті. Коли людина, яка робить мені манікюр, підбігає, щоб привітати мене поцілунком і обіймами, це багато в чому схоже на повію, котра вдає, що вона потребує свого клієнта теж. Звісно, «любов» цих людей купується, і в гарних спеціалістів можуть бути сотні таких клієнтів, але протягом того часу, коли вони з тобою (за умови, що поряд немає іншого їхнього замовника), є відчуття, що вони роблять ці додаткові приємності лише для Вас. Як в і будь-якому іншому виду любові на продаж, ми купуємо не лише послугу, але й уявлення, що ми – особливі. І ця ілюзія є стійкою - окрім випадків, коли її обслуговування стає особливо збоченим.

Нью-Йорк – одне з дуже не багатьох місць в Америці, де риторичне питання «Цікаво, чи зможе хтось зробити це за мене?» завжди має відповідь. Починаючи від типових мирських проблем і до витончених справ, існують фахівці, які присвятили своє життя виконанню Ваших обов’язків – від виховання дітей до вибору подарунків на Різдво. Все це щастя коштує стільки, що простий смертний на кшталт мене рідко коли може собі це дозволити, але тішить сама думка, що така опція існує. І я переконана, що саме тут народився стереотип «лінивих багатих». Звісно, якщо б я дійсно хотіла бути впевнена, то найняла б професійного дослідника, щоб той подивився і відзвітував мені з вичерпними подробицями.