Маст-рід: Таня Малярчук „Говорити”


Дорогі друзі! Ми ще не встигли поповнити свій словниковий запас, але вже напружено працюємо над вирішенням цієї проблеми. Кажуть, найліпше в такому випадку допомагають книжечки. Читати нам так само важко — декому від незвички, а декому взагалі від народження. Тому ми вирішили скласти редакційний маст-рід і поділитись ним з вами.

Малярчук - Говорити
Першою в нашому списку літератури для обов’язвового прочитання стає книжка Тані Малярчук „Говорити” (Харків, Фоліо, 2007).

Цитата:

Вцмуливши горнятко націдженого самогону, дідо заснув на своєму залізному ліжку з пружинами якраз тоді, коли маленька Сашка прокинулась.

Вона тихо вийшла на подвір’я і запоралась коло власних штанців. У штанцях було повно гімна. Сашка зняла штанці й почала копирсатись у їхньому вмісті паличкою. Потім паличка зламалась, і в хід пішли руки і ноги. Сашка помітила, що, коли розтирати гімно на шкірі, воно висихає і змінює колір. На смак гімно не гірше, ніж пересолена каша.

У Сашки було біле кучеряве волосся.

Дідо спав, і йому снились дерева, в корінні яких закопані дорогоцінні скарби.

Сашка обійшла подвір’я, кілька разів погукала бабу і здогадалась, що та в церкві. Церква стояла на пагорбі, зовсім недалеко. Ксьондз якраз читав Біблію, коли на церковний килим ступила голісінька Сашка в гімні з ніг до голови.

Ксьондз перестав читати й оніміло захрестився. Дехто зі стареньких бабок упізнав у Сашці божу дитину і наближення апокаліпсису. Хворий на ревматизм дяк, що куняв на лавці, відкрив очі і вигукнув:

— Боже, яка засрана дитина!

Баба від сорому і злості не знала, куди себе подіти.

— Чия це дитина? — спитав у громади ксьондз.

— Моя! — вигукнуло кілька жіночок одночасно.

Баба кинулась до Сашки, яка саме рушила цілувати образи коло вівтаря, і потягнула її до виходу.

— Донько, чому ця дитина така... упосліджена? — спитав Ксьондз.
Бабі запаморочилося в голові. Їй здалося, що вона так само вимащена в гімні, як і Сашка. Що її хата і життя в гімні, що весь світ у гімні, а вона навіть безсила затулити носа від смороду.

— А що, отче, упослідженим закрита дорога до Храму Божого?



Свіжа, щира, зворушлива проза. Чіпляє своєю простотою і глибиною. Образи справжні і живі. Читається легко, на одному подисі. Осінній антидепресант.


Галина Карпа


27.09.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах