Щоденникові записи з турне 2sleepy


Раніше "Надто Сонна", а тепер 2sleepy зважилися на те, що рідко роблять вітчизняні (а про іноземний і згадувати не варто) гурти - вирушили в турне по цілій країні. За часом концерти розтягнулися з квітня до кінця червня, а за кількістю - хлопці побували у 10 містах України. Подорожували із веселою менеджеркою гурту Санею, саме вона і розповіла про їхні пригоди та те, "яка все-таки красива ця країна".

16 квітня, Запоріжжя

Це місто зроблене з води. Дощ, Дніпро і ще раз дощ.

Концерт в театрі, театр на острові Хортиця.

Місцеві таксисти мають дивну звичку підбирати на шляху інших клієнтів та їхати з ними.

Гратимемо з Frost Nova з Дніпропетровська та Mandarinaduck - хвилюються, гітарист метушиться в гримерці, заспокоюю його.

Слухачі як дітки, лежать на підлозі і слухають музику.

Ночуємо кожен на окремому ліжку, більше такого за весь час турне не траплялося (забігаючи наперед, скажу, що потім ми спали як цигани покотом і вперемішку, без диференціації за статевою ознакою та і взагалі, як прийдеться. Хоча, в основному ми, звісно, спали в поїздах).

Господар іде ночувати з власного дому в гості. Вранці ми виявилися замкненими, але в останню хвилину нас визволили. Від’їжджаємо в Донецьк.

 

17 квітня, Донецьк

Разминаємо затерплі тіла після чотирьохгодинної їзди сидячи.

Половину дороги займаюсь тим, що підтягую Сєві штани, які з нього спадають.

Сєва миє голову в умивальнику туалета.

По місту не гуляли нормально, повернулись в клуб і влаштували чіллаут в нашому закутку-гримерці. Як говорить Сєва, тепер ми можемо спати скрізь і в будь-якій позі.

Посля чека нас знову годують. Менеджер не береться до уваги, краду їжу з чужих тарілок.

Описати словами те, що відбувається на сцені – непросто, згадаю лише, що через неможливість пригасити світло, грали в темряві та рекламували Еппл. Дівчатка, які верещали під сценою, здається, навіть пропонували свої послуги в турне – їздити та закривати логотип.

В залі чомусь просили «ще даба».

Недолік домовленності про концерт напряму з арт-директором – він не буде носитися с гуртом, як нянька, як це роблять промо. :-)

Нас обіцяють вписати, приходять чуваки, але вони вже веселі – посмішки до вух, а на питання чи можна буде в них поспати відповідають, що не впевнені, адже не зможуть контролювати те, що відбуватиметься в будинку, куди прийдуть потусити всі бажаючі.

Це нас трохи збентежило, тому ми поїхали геть і вранці вже були в Дніпропетровську.

 

18 квітня, Дніпропетровськ

Ура, я вдома! (Дніпропетровськ – рідне місто Олександри). З вокзалу нас везе чорний BMW.

Задля різноманіття їмо домашню їжу, яку приготувала я сама :- )

«Надто сонна» сплять. Ледь разбудила, потрібно їхати на чек.

Звіт короткий, тому що ми просто спали півдня.

Візуалізуємо список треків – біля кожного малюємо іконку.

Згодом цей список вкрали та відсканували шанувальники.

Віджей молодець, шкода, гурт не бачить того, що відбувається за спиною.

Були лажі, але загальної картини це не зіпсувало. Ну чи просто мені подобаєтсья дух концертів!

Прощаємося на тиждень до наступної частини турне по центрально-східній Україні.

 

24 квітня, Полтава

Тут тепло, приємно і весело!

І смачна їжа.

І вражаючі ціни!

Перед сценою танцює багато людей.

Тільки Другана шкода :( [Для тих, хто не знає – це персонаж культового мульта “Півлітрова миша”] (за Андрієвою версією мишеня називалося Гадьониш. Я знайшла тваринку, що перебігала через дорогу з інтенсивним рухом і врятувала її. Годувала сиром і носила в стаканчику з ватою. А потім мишеня забилося і вмерло. Ну от чого йому не вистачало, га? Коротким виявилося його мишаче життя.

 

Під час виступу гурта «Ойра» погасло світло. Вони не розгубилися і хоробро продовжували співати.

Знімаємо квартиру в центрі – всього 130 грн.! 8 грн за каву! Приходимо і починаємо вирішувати, де кому спати. В результаті Андрій згортається клубком на стільці, як кіт, а ми з Сєвою так старанно полягали у різні кутки дивану, що вранці я не розуміла навіщо Андрій спав, зігнувшись в три погибелі, а не на величезній порожній ділянці між нами.

Вранці їдемо на вокзал. Підозри Андрія виявилися реальністю – ми приїхали не на той вокзал. Ми не на тому вокзалі, друзі! А наш поїзд відходить з вокзалу на іншому кінці міста через 3 хвилини.

Роблю удар по нашому бюджету і купую білети на експрес «Київ-Харків» за неймовірною ціною як для відстані у 2 години. Уважно читайте на квитках маленькі буквочки біля назви станції, це дуже важливо!

 

25 квітня, Харків

Хороший зал в клубі «Пентагон», хороший звук. М’які крісла-мішки на терасах.

Прогулянки по місту з місцевими неграми в дредах, бесіди про історію, архітектуру і дівчат, величезна площа.

Фотографуємося в гримерці в знайдених там капелюхах.
 

Різноголосся всередині гурту щодо звуку на чеці. Я випиваю перше заспокійливе за тур (і останнє).

Все було коротко і добре.

 

30 травня, Одеса

Нас зустрічають організатори Костя та Сергій, засновник гурту «The Best Pessimist», які сьогодні виступатимуть на підтримці.

До клубу доїхали на маршрутці як прості смертні. :-)

Традиційно їмо у «Пузатій хаті»,

Я хочу до моря. Сєва лякає мене довгим шляхом туди, але я всерівно не відмовляюся. Андрій весь час хоче морозива і їсть його, що й характерно.

Не можемо пропустити тир. Сєва виграв мишу, у цьому турі нам везе на мишей.

Сєва з Андрієм сідають в тінь дивитися на дівчат™, а я іду купатися, якщо вважати купанням стояння по коліна у воді.

Їмо на Дерибасівській у закладі «Компот» шаурму з вишнями, як каже Сєва. Насправді, це був штрудель і це слово переслідує нас ще з Запоріжжя.

Перед самим концертом Сєва раптово захворіває, лікую його підручними засобами, за його словами, після «Флюколду» з’являється «така легкість в голові», добре, що перед концертами немає допінг-контролю.

Продаєм футболку за долари.

«The Best Pessimist» хороші, але одесити реагують стримано; я озирнулася і помітила, що  хитали головами в такт лише приїжджі, тобто ми.

Добре, але мало.

Їхала на верхній боковій полиці, тому вирішила перестрахуватися і прив’язалася простирадлом і чудово виспалася.

 

4 червня, файне місто Тернопіль

Доріжки в парку, залиті водою.

Озеро.

ВЕЛИЧЕЗНІ порції їжі у «Шинку». 500 грам, кіло двісті.

Я розмовляю з офіціанткою і від хвилювання збиваюся на російську, бо не знаю як можна з’їсти стільки їжі, а півпорції тут дають лише для деяких страв.

Переміщаємося в бар «Коза», обслуговування повільне, але тут затишно. Сєва читає цікаву книгу, тут на полицях можна взяти. Не хоче з нею прощатися, організатор пропонує вкрасти її, жарт звісно.

Завжди порівнюємо особливості з таксі у кожному місті: тут треба замовляти на конкретне їм’я, хлопці жартують, мовляв, давайте скажемо “Мегатрон”.

Відкритий майданчик клубу «Riverpool».

Знайомимося з 2/3 «Зелених Сестер».

За словами «зеленої сестри» Лілі, тут зібрався весь бомонд Тернополя і всім подобається те, що відбувається на сцені.

Звук в клубі не ахті, але вигляд хороший. Дуже холодно, але на щастя, нам видають червоні пледики. Живемо по різних вписках, приїджаємо впритик на поїзд.

 

5 червня, Львів

Тут уже спека, дощ лишився позаду і ми про це ще не раз згадаємо.

Нас зустрічає Іванна. Їдемо битком набившись в таксі, я тримаю Іванну на колінах.

Традиційно залишаємо речі в клубі та йдемо гуляти.

Фотографуємо клоунів, козака, коней на фоні тролейбусів, людей в середньовічних костюмах та арфистку.
 

Намагаємося пообідати в «Криївці», але це настількі популярна місцина в націоналістичному дусі, що місця сісти не знайшлося, тому ми знайшли собі притулок та їжу в «Гуцульскій хаті». Прийшли «Embilight», потопталися і пішли далі. Ми все-таки вклалися з обідом (страви зі складними назвами) в 2 години і  під веселу українську музику на однаковий мотив пішли назад.

«Хмільний Дім Роберта Домса» - підвал з кам’яним склепінням, чек проходить непогано, якийсь британець порівнює «Надто Сонну» з «Radiohead», концерт вийшов одним з найкращих, незважаючи на те, що час-від-часу відходив шнур.


З великим зусиллям відриваю «Надто Сонну» від сцени з «Ембілайтами» та пива, їдемо на вокзал.

Загалом Львів пролетів повз нас дуже швидко. Вночі сідаємо на поїзд, п’ємо вино з тістечками і  розмірковуємо про хіп-хоп. Дискусія видається досить гарячою.

 

6 червня, Чернівці

Зустрічають нас і тут о 5.40 ранку (точно так називається гурт з Москви, з ким буде наш спільний концерт).

Брюнетка і блондинка з голими ногами зустріли нас у квартирі, де ми будемо спати. Обидві Насті.

Чарівне місто, подібне на картину олією або тульський пряник. Всі вже прицінюються до квартир у Чернівцях. Практично не випускаю фотоапарат з рук.

Клуб «Hard-rock». Немає потрібних проводів, але все знайшли. Перед сценою танцює дівчинка Юля в довгому білому платті.

«Варвари, накурили в VIP-залі!», «Ваша музика жахлива, вона для наркоманів».© Адміністратор клубу Альона. Нас чомусь це навпаки дико розмішило.

З реготом їдемо додому на таксі, платимо таксисту у два рази більше за те, що тут так весело.

Вилазка вночі в місто з ціллю посидіти в хорошому місці та поїсти перетворилася на швидкий перекус у закусочній Pills: половина курки сумнівної свіжості і «батон з капустою». Повертаємося додому. «У нас місто маленьке. Пройдеш його все за один день — і живи як хочеш» © Блондинка.

Сплю у персональній кімнаті. «Тілько вікно закрий, а то кажани залетять».

Чоловіча половина гурту веселиться втрьох (разом з ними подорожує друг Дяча) на ліжку в іншій кімнаті.

Купуємо  сувеніри і книги і відправляємся з цього чудового міста в довгу дорогу з пересадкою у Львові. В поїзді було, за нашими відчуттями, градусів 50. Їдемо весь день. Жарко, липко, скучно. Помічаю, що пропали тапки – виявляється, в них пішов Дяча. На цьому місці я зовсім втомолююсь від турне і плачу. Сєва заспокоює мене розмовами і  курінням. Постійно ходжу обливатися водою. Я вже можу давати майстер-класи як приймати  душ в туалеті поїзда.
 

У Львові нас знову зустрічають організатори, ми з задоволенням прогулюємося по нічних вулицях міста, нарешті нам прохолодно.

Дяча знову знаходить в меню страву з найдивнішою назвою (щось на зразок «пендликів» чи там «клешпариків») і замовляє це.  Раді перепочинку між потягами та вечірньому повітрю,  повертаємося на вокзал. Наступний етап – переїзд зі Львова в Ужгород.

 

8 червня, Ужгород

«Ми були в 10 містах, але Ужгород прийняв нас найкраще!» - так сказала я після концерту зі сцени і народ заверещав.

Це було правдою.

Під «найкраще» я маю на увазі ту абсолютно шалену атмосферу в залі, якісь дівчатка в яскравих  вбраннях, які сиділи біля моїх ніг прямо перед сценою (одна з них потім погладила Сєву по голові, и навіть мене поцілувала раз десять), чувак, який читав реп  під «Musicbox» і робив характерні рухи руками. Ця культура переслідує нас в мандрівці не менше, ніж штрудель і миші.

Зустріли нас знову о 6 ранку. Ох, ці турботливі промоутери, вони всі неодмінно потраплять у рай.

Селять в чудовому прохолодному будинку з тінистим двором, можна сказати, з євроремонтом та еротичним каналом по телевізору.

Після миття нас ведуть їсти та гуляти, відвідуємо замок-музей, фотографуємо надпис «Интелігенція – покидьки суспільства», напиваємося відмінним  квасом, фотографуємо баранців, які зовсім з людською інтонацією кричать своє «Беее!». 

Повертаємся відпочивати в дім, Дяча, звісно ж, знову влягається спати. Але ми сказали, що він талісман гурту і все ж витягнули його на концерт.

Тим часом з’являються великі проблеми через відсутність моніторів та дібоксів. Організатори кудись дзвонять і шукають це все.

Музиканти махнули руками, Андрій як завжди пропонує «не запарюватися»  і зіграти так.

Дібокси принесли, але, як і передбачав Сєва, - без комутації.

Я зеленію і сварюся з милими оргами, але в результаті всі домовляються і заспокоюються.

Концерт вікриває гурт кровожерливих і  плотолюбних папужок, простіше кажучи – «Keas». І це було чудово навіть з таким звуком. Потім за справу береться «Надто сонна» і звук значно покращується, гурту з великою кількістю живих инструментів все-таки було б важче визвучитися без звукорежисера.

Я оглядаюсь на невелике, але все-таки море людей під сценою. Всі танцюють. Не 2 чи 5 чоловік, а півзалу! Я розумію, що музика і живі концерти – це одні з найкращих моментів життя. І те, що тепер ми маємо досвід виступів у будь-яких залах. З будь-яким звуком. Багато нових знайомих, фотографії. Нові жарти та меми. Калейдоскоп міст. Можливість згадувати і порівнювати: «А от пам’ятаєш, у Чернівцях.. або це було в Тернополі? Щось я заплуталася».

2 рази кличуть на біс.

Після концерту ми з глядачами стоїмо та п’ємо просто на вулиці, усі в захваті і не хочеться нікуди йти. Я як пес Цербер, нагадую про нудні речі - душ та потяг, «який потяг, ми хочемо гуляти!» - відмахується Сева, і я його навіть розумію...

Нас везуть додому, а вслід приходить компанія людей, які ділили з нами цей вечір. Миємося наостанку перед тим, як нирнути в душний поїзд майже на добу, зупиняємося поїсти місцевих гамбургерів біля кіоску, наприкінці я нервую, бо Сєва пішов за ковбасою, а поїзд вже хлопає дверима і ось ми прощаємося з Ужгородом і цим туром.

Санні, менеджер "Надто Сонної": Дякуємо усім, хто ділив з нами весь цей час! А особливо Сашці Чебурашці, Кості з Донецька, Кирилу, Дімі Госпрому, Ярку, Іванні, Артему Кетчупу, обом Настям, Міші і усім, хто приходить слухати гурт ”Надто Сонна”.
Stay tuned!

 

Підготувала Іванна Черуха


11.07.2010
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах