Coala Pascal: «Головне, щоб усе було нормально!»


Матеріал із трьох частин - короткий зміст: інтерв’ю з гуртами embilight та Сoala Pascal, де вони намагаються заперечити свою причетність до пост-року, а також репортаж із першого київського вечора пост-року


День другий : Coala Pascal

Наступного вечора з AZH зустрілись хлопці із гурту Coala Pascal. У інтернеті згадки про них можна знайти на сайті coalapascal.kiev.ua, на myspace.com/coalapascal, а також в лайвджорналі community.livejournal.com/coala_pascal. Проте написано там зовсім небагато і тому ми залюбки поспілкувались з цими хлопцями. Пропонуємо вам наші замутні діалоги.

Сoala Pascal

Склад гурту:
Андрій – гітара
Макс – бас-гітара
Саша – барабани
Іван – електроефекти, мідіклава, гітара.

AZH: Почнемо із вашої назви? Що означає назва – Коала Паскаль?
Макс: Це було влітку. Перед першим виступом треба було вирішити, як ми називаємось…
Андрій: …Після першого виступу!
Макс: Так. Ну ми особливо не хотіли заморочуватись, тим не менше 2 місяці ми вибирали назву. А потім вибирати набридло і ми зупинились.

AZH: Тобто Коала - це зрозуміло тварина, а Паскаль...
Макс: ...Без асоціацій, я думаю. Просто так співзвучно.
Андрій: Звичайно можна прив’язати : коала – це така м’яка штучка, а паскаль – цифрове все таке... Назвіть, хоча б один пост-рок гурт, назва якого має зміст : «Бог – космонавт», «Якщо б дерева вміли говорити», «Я люблю поїзди».

AZH: Як ви визначаєте свій стиль? В афішах пишете пост-рок, а самі як?
Андрій: В принципі так: пост-року в нас за великим рахунком відсотків 30 від сили набереться. Взагалі-то мені найбільше подобається визначення експериментал/електроніка/пост-рок.
Макс: Останнього я б не сильно виділяв.
Андрій: Тому він і на останньому місці.

Сoala Pascal

AZH: Коли ви уперше зібрались всі разом?
Андрій: Це було 18 травня 2007 року.
Макс: Ми познайомились з Андрієм десь за місяць на Неформаті, а Саша з Ванею були знайомі.
Саша: У нас складне таке знайомство через одну людину вийшло. У Вані є сайдпроект Hodd і я послухав. У той час хотів щось таке приджазоване грати й ми знайшли в цій темі спільну мову. Вирішили разом грати й він сказав, що у нього є знайомий гітарист...
Андрій: ...А «знайомий гітарист» тому, що я саме продавав примочку. Зідзвонились, зустрілись і тоді вирішили піти чогось похавати й поспілкуватись. Він каже : «Я на клавішах граю, давай щось зробимо? – Ов, класно! У мене є знайомий басист. – А у мене барабанщик знайомий». Все.
Макс: У мене таке відчуття, що навіть, якби не примочка, то ми б все-одно зустрілись. Київ – маленьке місто.

AZH: Скільки у вас всього було концертів?
Андрій: Чотири і завтра буде 5-тий. На вихід інтерв’ю буде 5.

AZH: Є вже якісь записи окрім демо? Щоб на ЕР-шку ?
Андрій: Ні, таких записів ще нема.
Макс: Якраз думаємо після концерту цим і займатись
Андрій: Можливості є. Головне знайти організатора, хто б взявся видавати запис.

AZH: Записуватись будете на домашній студії чи шукатимете якусь професійну?
Андрій: У нас саме в групі «голосувалка» - така проблема вибору, оскільки насправді важливість того, де записуватись за великим рахунком не грає ролі. Можна хороший запис зробити вдома, а можна фігню всіляку записати на студії.
Саша: Проблема, мабуть, у першу чергу через запис барабанів, тому що барабани вдома не запишеш. А якщо прописувати, то буде чути, що вони прописані так чи інакше. Хоча б як там воно якісно не було.

AZH: Ви вважаєте, що при рівних умовах однаково, що писати у своїй студії, а що в домашній?
Андрій: Для ЕР так.
Макс: Справа у тому, що в нас ще немає досвіду запису...

AZH: Раніше хтось із вас грав у якихось проектах?
Макс: Так грали, але ми поки що самі не знаємо чого хочемо від запису. Як він повинен звучати, динаміка, все таке. Ми ще самі цього не знаємо, тому йти на студію, записуватись треба, як на мене, вже за якимось приготованим планом. У нас його немає..
Саша: Я б сказав, що це буде з досвідом «проб і помилок». Потрібно писати, слухати. Не сподобалось – ще раз писати, знову слухати. Це не робиться все за один раз. Ми все ж таки в Європу прагнемо.

AZH: Раніше, поки ви не почали грати в теперішньому стилі, ви грали в різних гуртах. В якому стилі грали?
Макс: Факу!
Саша: Факу! Всі до того ж факу грали, окрім Вані. У нього з готичним стилем пов’язано. (Фака = Нью метал)
Андрій: А я ще грав панк на барабанах. Я був вокалістом і водночас грав на барабанах.

Сoala Pascal

AZH: Як ви взагалі прийшли до цього стилю - експеріментал/електроніка/пост-рок?
Макс: Слухали.
Саша: Шляхом проб і помилок. Грали-грали і...
Андрій: З’явився безлімітний інтернет (сміються)... Нормально музику можна було качати.

AZH: Можливо є якийсь гурт, який вплинув на формування вашого стилю?
Андрій: На початковій стадії, свідомо чи несвідомо, та було певне зорієнтування на 65daysofstatic. Більше підсвідоме. Ми грали таку ж музику – електроніка, драйв і т.п. Тепер ж ми від драйву відходимо у більш джазову сторону, тому зараз провести паралель.. Навіть не знаю, можливо Amon Tobin.
Саша: Власне на моє музичне сприйняття, в той момент, коли ми починали шукати свій стиль, вплинув гурт Бог - Астронавт (God is an Astronaut) найбільше за все.
Макс: На мене він і зараз впливає.
Андрій: Справа не в тому хто на нас впливає, а в тому під кого ми косимо. Складно сказати.

AZH: А що у вас зараз у плеєрі?
Андрій: Глітч
Макс: Oceansize
Саша: Багато джазу. 80-ті – 90-ті роки.
Макс: У мене між іншим усе закільцьовано. Ось коли Fight привіз Oceansize. З того моменту мені хотілось грати щось подібне. Опісля пройшло трохи часу, накопичив більше інформації про те, що є таке, таке й таке і зібралось це в більш конкретне бажання грати. Але не пам’ятаю, щоб у нас коли-небудь були якісь ідеї «А давайте зіграємо ось так, як вони». Я досі не можу жодну з наших пісень підставити під те, що я знаю.

Сoala Pascal

AZH: Як ви хочете, щоб публіка реагувала на вашу музику? Щоб люди ковбасились чи стояли «як пінгвіни» ?
Саша: Це залежить від тем. У нас абсолютно всі теми різнопланові...
Андрій: Мені подобається, коли глядач хаває музику, а спосіб його вираження від того, як він абсорбує цю музику вже в принципі не такий і важливий. Нехай глядач стоїть хоч як вкопаний, проте по очах все завжди видно: подобається чи ні.
Макс: А я б хотів, щоб всі мовчали. Стояли, мовчали і не заважали. Дехто писав у жж, що декілька днів тому він перебував на одному концертів у Європі (Німеччині, по моєму) – Silver Mt. Zion. Так ось, він каже, що там публіка стоїть і слухає, і коли якийсь тихий момент, то можна почути, як у когось, наприклад, тріщать пахви, хтось позіхає – такі дрібниці. Абсолютна тиша. У нас, коли тихий момент – всі говорять про щось там своє. У нас люди ще до цього не звикли і це дуже жаль. А хочеться, щоб вони вникали в будь-який момент. У нас люди звикли до іншої музики.

AZH: Чи засмутить вас, коли після зіграної пісні ви не почуєте аплодисментів?
Макс: Я не засмучусь.
Саша: Я теж. Головне, щоб людям подобалось.
Макс: Головне, щоб хтось стояв і слухав. А плескати, не плескати. Я не люблю цього і ніколи не плескаю.

Сoala Pascal

AZH: У вас є якийсь геній-творець, який робить левову частину матеріалу, а інші це все перетравлюють й дописують свої партії? Або це чисто колективний – по 25% всі скидаються?
Макс: У нас за великим рахунком цим в останній час займається Ваня. А до цього був великий композитор Андрій, але зараз він чомусь затих. Ваня придбав собі ноутбук і мідіклаву, хоча це не головне..
Андрій: Мені просто подобається Ваню слухати. Я сиджу так втикаю.
Макс: У Вані це легко виходить. Із нього грубо кажучи пре. Я, наприклад, так не можу.

AZH: Під час творчого процесу вами керують більш депресивні емоції чи можливо веселі?
Андрій: Дотримуючись концепції пост-року, за великим рахунком ідея така – все веселе і стьобне, окрім музики: назви, логотипи, назви пісень – придуркувате все, та музика повинна бути серйозною. Тобто, серйозне відношення тільки до музики, а все інше - це, так би мовити, стьоб над комерцією, над тим ж роком, його помпезністю. Тому й така назва. А музика, найперше повинна бути щирою. Що вона говорить, те вона й говорить.

Сoala Pascal

AZH: Як на рахунок контакту з авдиторією? Коли ви граєте, то, на вашу думку, у вас виникає контакт із авдиторією і в чому він полягає?
Андрій: Є! Я люблю дивитись у очі : )

AZH: Тобто, як ви передаєте свою атмосферу, свій дух у зал, окрім музики?
Макс: Я рухаюсь по-дурному. Всі називають мене позером. Я люблю якусь там фігню показати. Мені буде якось легше. Це мій розслаблений стан, бо я ще хвилююсь на концерті, перед ним.

AZH: А як може ударник?
Саша: Мене чомусь постійно усі помічають.. Я повністю віддаюсь музиці.
Макс: По ньому не помітно на концерті він чи на базі – гримаса всюди однакова. У Вані таке ж саме.
Андрій: Це моє особисте спостереження, що він абстагується повністю. А я навпаки – люблю дивитись в очі глядачам.
Макс: Я теж. Приємно вловлювати різницю між базою і концертом. Це приносить мені велике задоволення.

AZH: А є вже примітки на запис?
Андрій: Я думаю до літа, не хочу загадувати наперед. Намічається у нас запис і швидше за все це буде EP..
Макс: Швидше за все ви не помітите – студійний запис це чи вдома. Бо ми хочемо зробити її хорошою, а як це буде досягнуто – значення мити не повинно. Головне сам запис.

AZH: Як ви робите звукорежисуру? У вас є якийсь звукорежисер?
Андрій: Ваня. Він цим всім займається. Він взагалі диявол в плоті, чарівник. Весь час таке витворяє. Попередній матеріал він робив сам.
Макс: Все, що зробив Ваня, він зробив своїми руками без нічого. Мені за великим рахунком налаштувати не так складно – нема цього жахливого дісторшина, нема вокалу – це найбільше щастя нашого гурту.

AZH: Як на рахунок вокалу?
Макс: Ніяк. Хіба, що як інструмент. І то перевантажити його...

AZH: Із цих трьох тегів еспериментал/електро/пост-рок – що найбільше переважає? Якщо в процентному відношенні – скільки ви граєте щось визначене, а скільки експериментуєте?
Макс: 100% експериментал, а виходить це все інше. Особливо Ваня хоче, щоб було не так як у всіх.
Саша: От у нього є улюблене слово – «дефолтний».
Макс: Він хоче постійно експериментувати. Його партії, все, що він робить – якраз і виходить не таке. Інша справа у мене, наприклад. Нічого такого незвичайного. Але зрештою й виходить у нас експериментал з відголосками електро і пост-року.
Андрій: Як я помітив, інші гурти іноді можуть за одну репетицію (за 2 години) зробити новий трек. У нас це розтягується на три тижні, на місяць. Ніби воно, але не воно. Ми зіграли, але ще не так.

AZH: Що впливає на творчість?
Андрій: Великий вплив вносить Ваня своїм бажанням зробити так, щоб це було недефолтно. Якщо це десь було – це не можна. Або пошук якогось нового звуку.

AZH: У творчості більше переважає мінімалізм чи максималізм? У звуці?
Андрій: Якщо брати загальну концепцію, то напевно у звуці це буде максималізм, а в партитурі – мінімалізм. Але є протиріччя – є треки в яких я 2 ноти граю хвилини три і тільки під кінець у мене починається дика партія із диким темпінгом. Головне – не стільки нот зіграти, головне, щоб воно подобалось людям, подобалось нам у першу чергу.

AZH: На майбутнє які плани?
Андрій: Зараз іде вибір лейбла, який би міг видати. Швидше за все це буде не інтернет лейбл, а справжній аналоговий лейбл, який зможе зробити тираж. Поки ціль – Україна. Як би не жалілись та плакали, що у нас мало умов для розвитку музики, я вважаю, що зараз найліпші умови, бо у нас сцена дуже бідна на різноманітні стилі.
Саша: проблема у тому, що публіки мало відносно.
Андрій: Чому? Тому що мало хто грає... Жалітись це дуже блюзнірно . Я вважаю, що Україна – це дуже ласий шматок для творчості.

AZH: Відсутність конкуренції, на вашу думку, як впливає на якість музики?
Андрій: З одного боку ми раді, що мало таких гуртів, тому що приємно відчувати себе одними із перших, хто це грає. А з іншого боку конкуренція - це шлях до досконалості... Припустимо, навіть, коли з’явились Ембілайт (раніше про них ми не знали) – мені було дуже приємно.
Саша: Але в нас дещо різниця. У них більше такий власне пост-рок...
Андрій: А ми завжди свій ніс засовуємо туди, куди не треба: що покрутити б лише... А, взагалі, дуже класно, що є такі гурти, бо це шлях, аби ставати кращими. Якщо хтось скаже, що сусідній гурт кращий, аніж мій, то я швидше за все подумаю, що проблема в моїй групі, аніж в тому, що хто каже.

AZH: А все-таки чи знаходите подібність з кимось в Україні?
Саша: Складне питання...

AZH: А зіграти на одній сцені (з гуртом такого ж формату)?
Андрій: Мені б дуже хотілось зіграти з гуртом НІМБ, Надто Сонна, Танго Темпо дуже мені сподобались, раніше чув тільки назву і думав, що це якась фігня. А нещодавно скачав їхні мп3 – така музика у них класна: фанк, ейсід джаз. З ними б теж хотів зіграти. Мабуть ті ж Мейбі Папа – музика доволі цікава для нашої країни. Для Америки чи Європи вона вторинна, але у нас в принципі я б з великим задоволенням і не раз зіграв би з цими гуртами.

AZH: До речі, яка у вас найдовша композиція? Найкоротша?
Андрій: 9хв і дв.
Макс: Хочу офіційно заявити, що ми не прихильники жодної ідеї чи ідеології – ми всі їмо, що хочемо, п’ємо, що хочемо, не заполітизовані... без нічого абсолютно. У нас в голові просто музика і більше ніяких ідей не було, типу «Давайте боротись за китайців у Африці»...
Андрій: За свободу музикантів від нотної грамоти!

AZH: Щодо музосвіти?
Андрій: Освіта тільки у Вані і у мене.
Саша: У мене музична освіта теж є!
Андрій: Так?

AZH: По якому класу?
Саша: По класу фортепіано.
Андрій: Фламенго, акустична гітара.
Макс: У мене освіта шкільна, загальноосвітня шкільна.. А ще я багато слухав музики. А ще я дуже хотів грати музику. Загалом, музичної освіти у мене нема.
Саша: У Вані теж – фортепіано.
Андрій: У всіх музична школа...
Саша: Найкращу освіту саме по барабанах мені дав у нас в Києві чудовий викладач Станіслав Олександрович Макієвський. Я у нього вчився всього - і сольфеджіо, і музичного мислення.

Сoala Pascal

AZH: Якби не займалися музикою, чим би займались?
Андрій: Веб-дизайном напевно.
Макс: Чимось таким творчим.

AZH: Якби у вас зникла можливість займатись музикою, що тоді?
Андрій: Це було б не дуже приємно.
Саша: Це було б взагалі дуже неприємно! Музика стала частиною самовираження, самореалізації. Складно уявити себе без неї.

AZH: Чи хочете зняти кліп на якусь пісню?
Андрій: Та ми багато чого хочемо, і кліп також.
Макс: У мене є вже ідеї на рахунок кліпа.
Андрій: Та у всіх є ідеї.
Саша: А було б класно зробити не кліп, а таку 3D абстракцію
Макс: У мене дуже хороше бажання зіграти лайв з PDTA-team - це віджеї, які найчастіше грають із Надто Сонна.
Андрій: Це тільки у Макса така ідея, а мені, якщо чесно – байдуже буде у нас відеоряд чи не буде. Моя думка, якщо я не музикант припустимо – як слухача/глядача, коли я приходжу на концерт, мені цікаво подивитись на людей, на інструменти, що вони там нажимають, грають. А відеоряд я собі можу спокійно дома переглянути. Тому мені ця ідея не дуже.
Макс: І не всім людям подобається дивитись на примочки, тому відеоряд був би непоганим доповненням.

AZH: А якщо все ж таки буде відео, то сценарій писатимете самі чи когось знайдете?
Андрій: Мабуть, самі. Адже всі такі ідейні та амбітні. Всі хочуть себе реалізувати в цьому. Кожний буде наввипередки один одного відштовхувати...
Макс: І зрештою вийде 7хв чорного екрану, 7хв білого екрану і 5секунд якогось відео.
Андрій: Візуалізація у вінампі.

AZH: Кожний гурт намагається часто окрім музики знайти якусь цікаву фішку. Чи є у вас щось подібне?
Макс: Жарти Андрія. І твоя головна ідея в житті. Озвуч.
Андрій: Аааа, точно... у нас все таки є ідея – «Головне, щоб усе було нормально!».. А все інше – неважливо. Якщо все нормально, то все нормально. У нас все просякнуте цим соком...
Ось ти приходиш на репетицію – і так все нормально взагалі. (сміх)
Макс: А буває і навпаки.
Андрій: Що буває найчастіше.
Макс: А ми хочемо зробити так, щоб це було постійно. Щоб ми могли цим керувати. Саме ми, а не хтось інший. Типу – не працює комбік або криві руки. Хочемо, щоб все було в своїх руках і у людей буде все нормально і т.п.

Попередня частина - День перший: embilight (інтерв'ю)
Фоторепортаж: Фоторепортаж із першого вечора пост-року на якому виступили гурти embilight та Сoala Pascal



Тарас Хімчак і Ваня Джатакофф
фото: Тарас Хімчак



10.04.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах