Відлуння 2008-го


post rock

Цьогоріч ми вирішили не складати свого списку best of у музиці. Бо те, що запало в душу, часто було створено не 2008-го, а раніше. З іншого боку, чимало з випущеного в минулому році ми не почули - і це нормально, ми ж не затяті арт-критики :) І щоб наші рейтинги виглядали солідніше, треба спочатку організувати кілька музичних фестів або турів визначних музикантів Україною. На цьому ми й зосередимось, а тимчасом пропонуємо цікавезний "топ" наших американських друзів. The Silent Ballet старші за нас, людей там трішки більше, і пишуть вони лише про музику. І є визнаними авторитетами у сферах пост-року, ембієнту, дрону та інших проявів сучасних експериментів зі звуками. І це класно - ми завдяки їхньому переліку почули дуже багато цікавого! Сподіваємось, щось своє знайдете тут і ви.

Готували переклад майже ми всі - Гануся, Сергій, Іванна, Тарас і Антон. Читайте, дивіться, слухайте - створюйте, грайте, пишіть... І гарного вам музичного 2009-го :)



Топ-50 від The Silent Ballet





50. Goddamn Electric Bill | Topics for Gossip

Goddamn Electric Bill

Goddamn Electric Bill

США


Минулого року на світ з'явилося стільки якісних, цілісних альбомів-післядебютників, що приділити належну увагу кожному з них досить важко. Тим не менше, другий реліз каліфорнійців Goddamn Electric Bill під назвою Теми для балачок радимо зауважити кожному. Той, хто свого часу його пропустив, має неодмінно ще почути. Натхненникові проекту Джейсонові Тоберту вдається уникати складного нагромадження звуків, і кожна мелодія на платівці сповнена радості та світла. Що просто необхідно після перегляду бізнесових новин в останній час.

(Ерік Мейстер)




myspace.com/goddamnelectricbill










49. September Malevolence | After this Darkness, There's a Next

September Malevolence

September Malevolence


Швеція


After This Darkness, There's a Next розповідає про смуток, і його можна вважати доволі депресивним релізом. На перший погляд. На цій платівці гетеборгці нарешті розкрились слухачам, привівши їх до тієї точки, де вже можна насправді відчути емоції, на які спирається гурт. Цей відвертий підхід чудово спрацьовує ще й тому, що з технічної точки зору альбом близький до досконалості: ніщо не виділяється надміру, але все, що є – добре чути. У хлопців нарешті вийшло долучити вокал до чудових партій гітар і ударних. Музика лишає слухачам порцію суму, приправлену надією, і цю роботу справді варто почути.

(Ерік Мейстер)




myspace.com/septembermalevolence









48. Grails | Doomsdayer's Holiday


Grails


Grails


США

Дизайн обкладинки, крик старої телеакторки на самому початку запису, і атмосфера збожеволілої групи гарно пасують новому самовизначенню Grails, який хлопці назвали "нуар рок". Попри цю назву й зовнішню атрибутику, Вихідний день виконавця Страшного суду не відлякує. Душами, загартованими достатньо для того, щоб торкатись цього світу ніжно, і руками, вже здатними розтрощити цей самий світ, вони створили музичний супровід до уявного танцю духів. Це другий реліз Grails у 2008-му, але здається, що для його створення хлопці зробили невеличку діру в часопросторі – настільки цей альбом відрізняється від того, що вони грають зазвичай.

(Ґейбріел Боґарт)




myspace.com/grailsongs













47. no.9 | Usual Revolution and Nine


no.9



no.9


Японія



Найновіший доробок Джо Такаюкі, котрий переховується за цим сценічним псевдо, істотно відрізняєтсья від того, що було чутно від талановитого музиканта в попередні роки. В той час як більшість композицій, як і раніше, є фірмовою сумішшю традиційних інструментів і незначних вкраплень електроніки, Usual Revolution and Nine також пропонує новий, класичніший підхід. І хоча це певною мірою позбавляє альбом балансу в рамках традиційної композиції, у плані гармонії альбом навіть кращий за попередні. Незалежно від того, який капелюх вдягає no.9, він залишається надзвичайно здібним композитором, який здатен створювати дедалі кращі речі. Справді, створити уже п'ять чудових, насичених ідеями альбомів – недосяжна планка для більшості музикантів.

(Том Бутчер)




myspace.com/lifeno9









46. Bill Dixon with Exploding Star Orchestra | selftitled


Bill Dixon with Exploding Star Orchestra



Bill Dixon with Exploding Star Orchestra


США

Хтось, будь ласка, покличте лікаря! ESO забули взяти своє заспокійливе. У світі вільного джазу є стилі спазматичні, є енергетичні, є даунтемпо – але ця спільна робота з легендарним Біллом Діксоном – просто божевільна. Схожа на маніакально-депресивний ураган із вихорами пронизливих кларнетів, який залишає по собі задимлені поля басів та рідкісні паростки неконтрольованого вокалу (а також один класний монолог). Цією платівкою ESO забронювали собі місце в майбутньому. We Are All From Somewhere Else 2007 року вже показав нам потенціал чиказької формації, а нова робота вже перенесла їх у розділ класики авангардного джазу.

(Том Бутчер)




myspace.com/explodingstarorchestra










45. Thisquietarmy | Unconquered


Thisquietarmy



Thisquietarmy


Канада

Ерік Квач потрапив у серця любителів інструментальної музики вже досить давно – іще з часів хваленої критиками групи Destroyalldreamers. Минулого року світ побачили два його сольні альбоми під ніком Thisquietarmy (релізи Unconquered та Blackhaunter). Ці роботи приваблюють гарними експериментами на межі дрону й ембієнту. Останнім часом у цьому жанрі відчувається застій, йому дорікають негнучкість. Але в Unconquered є й багатошарові гітарні звукові ландшафти, і одні з найкрасивіших перкусій, які ми чули минулого року, і, зрідка, чистий і тихий вокал. Зворотно до назви платівки, чарівний звук альбому захопить кожного, хто на нього натрапить.

(Семі Беннаоуї)




thisquietarmy.foreshadow.pl









44. Svartbag | selftitled


Svartbag



Svartbag

Данія

Хитаючись, наче людина напідпитку, між спокоєм та нестримною яскравістю, в суперечливому стані енергійної незрушності, Svartbag (Чорна сумка), здається, зовсім не хочуть визначатися з тим, як саме має вплинути їхній новий доробок на слухачів – заспокоїти чи збудити. Вочевидь, перед платівкою стоїть і перша, й друга мета. Починаючи з пінистих гудінь Loop #9, і до гітарних рифів у The Flutist, альбом постійно кидає в слухача сплесками емоцій та протиріччями, кожне з яких суперечить попередньому, і утворює справді дивну, але все-таки гармонію. Тих, кому набридли мейнстримні прояви інструментального звукотворення, Svartbag дійсно розважать.

(Фред Бівен)




myspace.com/svartbag









43. Her Name is Calla | The Heritage


Her Name is Calla



Her Name is Calla

Англія


Цю роботу можна було б назвати "Те, що A Silver Mount Zion мали б зробити цьогоріч". Платівка й справді трохи подібна на твори знаменитих пост-рокерів – щоправда, на ті чудові речі, які були написані до 2004 року. The Heritage нагадує, що красива інструментальна музика і властиві їй експерименти не виключають використання голосу – щоправда, щирого і сповненого почуттів. Також цей альбом доводить, що пост-року не шкодить невеликий хронометраж: пісні короткі, й кожна мить у них визначна і варта себе. Також тут є жорстокість, порівняна з природними катаклізмами, і, як підказує обкладинка, з темними фантазіями художників-символістів. Небагато дебютів вражали так сильно, як цей. До того ж – точно – цього разу ми почули лише верхівку айсберга.

(Дейвід Мюріета)




myspace.com/hernameiscalla









42. Helios | Caesura*


Her Name is Calla



Helios

США



*Цезура – постійний словорозділ, який займає чітко визначене місце. Цезура ділить вірш на дві, зазвичай однакові, частини.



У цій платівці є щось більше, ніж те, що помітно під поверхнею емоцій. Але навіть після того, як було присвячено чимало часу пошукам внутрішніх таємниць Caesura, сформулювати je ne sais quoi платівки не вдається. Це може бути повнота й жіночність звуку, аж відчутна на дотик, або ж непереривний потік, який, прямуючи по спіралі вниз, досягає самого серця найчутливішої з мелодій. Втім, Caesura – не з тих альбомів, які вимагають якогось осягнення. Це скоріше проста тканина спокійних кольорів, накинувши яку, несподівано відчуваєш теплі обійми.

(Діана Сітару)




myspace.com/thesadepicurean









41. Jacaszek | Treny*


Jacaszek



Jacaszek


Польща


*Treny – цикл з 19 елегій, написаний Яном Кохановським у середині XVI століття.



Яцашекові твори – одні з найбільш вдало «зітканих» композицій у сучасній експериментальній музиці. Хлопець із Гданська бере слухача в подорож «Елегіями», шлях якої простує між умиротвореним і таємничим, електронним і акустичним, нерішучим та глибоко емоційним. Одинадцять треків складаються в одну тривалу сагу – в повільний поїзд, який ми не можемо залишити аж до останньої зупинки. Відображаючи величезний спектр емоцій, цей альбом є чудовим каталізатором для далекого погляду в минуле.

(Семі Беннаоуї)




myspace.com/jacaszek










50-41 | 40-31 | 30-21 | 20-11 | 10-1


13.02.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах