ef у близькому світлі


Нещодавно AZH дуже зрадів повідомленню про приїзд до Києва 15 жовтня шведського гурту ef. Готуючи матеріал про цих чудових хлопців, ми взяли коментар у Юри і Тоні з гурту embilight, які, як ви далі зможете прочитати, не випадково потрапили в нашу статтю. «Для них сцена – це єдине місце, де вони не бояться бути собою і по-справжньому відчувають, що живуть. Ну і звичайно ж музика – це щось грандіозне. Це наче поглянути на нашу планету зі сторони, з космосу. Ти відчуваєш себе нібито не причетним до повсякденного життя. Ти просто відриваєшся від землі й підносишся над хмарами, залишаючись сам на сам із величезним світом краси, який тебе оточує», - із неприхованим захопленням розповідає Юра про ef. Докладніше дивіться в другій частині статті.

Перечитавши добрячу кількість інтерв’ю з хлопцями з ef, AZH вибрав і переклав найцікавіші моменти.

Частина I
де шведи розповідають про себе, про естетику свого гурту, про особливості творчості та виступів

ef

Про виникнення ef:

Томас: ef почався як хардкор-проект близько 10 років тому. А в 2003 році ми зустріли Нікласа й почали робити те, чим займаємось до сьогодні, що більшість людей, напевно, назвали б пост-роком.

Ніклас: База ef – перлина західного узбережжя, Гетеборг (Швеція). Це чудове місто для музики, тут багато великих сцен, і, власне, в культурі багате теж. Всі ми, взагалі-то, з інших місць, ми переїхали сюди з різних причин: робота, подруги, ef чи просто втеча від життя в маленькому містечку. Ми не росли разом і не знали один одного з дитинства, нас всіх звели докупи спільні інтереси (музика і алкоголь!), вже тут в Ґетеборзі, чи за інших обставин.

Коли ми започаткували ef, у нас не було намірів створювати пост-рок, їздити в євротури чи видавати альбом у Японії. Все сталось дуже швидко, і життя відкрило перед нами можливості, а важкий труд виправдав себе. Ми старанно проводимо репетиції, пишемо пісні, і граємо на концертах, які майже нічого не приносять, все фінансування ef здійснюється з наших власних кишень. В цьому є певні жертви, але ми пішли на угоду з рекординговою компанією, щоб залишатись разом як гурт.

Про улюблені гурти:

Томас: Два гурти, які ти згадаєш в будь-якому випадку, мають бути Mogwai і Sigur Rós. Ми всі величезні фани Sigur Rós…

Ніклас: і Mogwai…

Томас: …так і Mogwai. І звичайно ж Godspeed You! Black Emperor, Jalla Jalla, і багатьох інших гуртів, що є на Constellation.

Про вокал:

Ніклас: У Томаса дуже хороший голос, який, звісно ж, ми хочемо використовувати. Це швидше інструмент, ніж окремий голос.

Даніел: Так, він краще застосовується як інструмент. Ми завжди поєднуємо його із записами так, щоб звучання було дуже тихим. Тож він більше схожий на тло. Кожен бере участь і кожен щось вносить. І виходять красиві мелодії. Мелодії, які ми й хотіли, адже надмір вокалу може зруйнувати красу інструментальної частини.

Ніклас: Голос є швидше теплим, м’яким інструмент, який має доповнювати звук. При створенні пісні ми навіть не зацікавлені в типовій моделі «куплет / приспів / куплет», чи чомусь подібному. Вокал використовується лише там, де він ідеально пасує. А якщо ні, то ми обходимось без нього.

ef

Про вінтажні лампи на сцені:

Ніклас: Ми хочемо, щоб слухач почувався, як вдома. Це має викликати відчуття комфорту, на зразок атмосфери «вітальні», щоб розслабитись і насолоджуватись музикою. Іноді сцена надто велика, тоді ми вмикаємо більше світла, але найкраще, коли ми вмикаємо ці старі світильники. Ідею запозичено з концертів гурту «Khoma». Вони не раз грали на фестивалях, користуючись тільки однією лампою, яка звисала зверху. Це було настільки унікально й атмосферно, що ми скористались ідеєю. Я думаю, це класно.

Даніел: Наша аудиторія сфокусується на музиці й не задивлятиметься на п’ятьох красунчиків на сцені.

Томас: Думаю, навіть, якщо ми гратимемо в темряві, то не буде різниці. Бо, я сподіваюсь, що люди приходять послухати нашу музику. Ось чому ми граємо музику і їздимо в тури. Світло – це лише приємний додаток до музики.

ef

Про написання пісень:

Ніклас: Під час репетицій ми використовуємо дуже м’яке світло. Якщо б ми вмикали щось надто яскраве, нічого доброго з того б не вийшло.

Даніел: Так, зазвичай репетиції починаються як джем-сейшени, але закінчуються бійкою. Ми постійно б’ємося.

Ніклас: У таких випадках в нас є 10-12 різних партій, з якими ми возимось, доки не закінчимо з піснею. І це забирає багато часу. Ось чому ми такі повільні «сонграйтери». І ніхто не приходить на репетиції з ідеями. Зазвичай ми приходимо з порожніми головами, й поки бринькаємо, ідеї булькотять. Потім знервовано граємо все й розходимось по домівках. А зібравшись за два тижні, знову починаємо з замальовок, бо всі забувають, що ми зробили до того, а вдома ніхто інструменту в руки не брав.

Про егоїзм:

Томас: Додам, що в усьому цьому діє принципом компромісу. Кожен індивід має робити все так, як це є. Навіть якщо четверо переконані, що певна частина звучить надто добре, він може сказати: я не буду на сцені комфортно почуватись (чи щось схоже), тому пропущу цю партію.

Даніел: Тут немає егоїзму. Лише фундаментальна демократія.

Томас: Правда. І так має бути постійно. В кожному суспільстві. В кожному гурті, сім’ї, країні чи в усьому клятому світі. Жодного егоїзму, тільки спільнота. Втім, ми ж не політичний гурт.



ef

Про заробляння на життя:

Ніклас: ef як і раніше, не породжує ніяких грошей - лише витрати. Ми багато й наполегливо працюємо, щоб заробити щось на звичайних робочих місцях з «дев’ятої до п'ятої». Продажа сновбордів та скейтбордів, робота двірником, рибний промисел, і тому подібне. Нічого особливого, що сприяло б творчості.




Частина II
в якій своїми думками про ef ділиться Юра з гурту embilight

Київському гурту embilight випала нагода першими вийти на сцену в жовтні. Але ще до того, як стало відомо про цей концерт, Юра і Тоня побували на одному із виступів ef у Польщі і залюбки поділились із нами своїми враженнями.

Юра, embilight
AZH: Чи пригадуєте концерт ef у Кракові? Як він вам?

Юра *: Звісно, такі виступи не забуваються. Перше, що вразило – вони самі почали вітатись у коридорі, коли ми купували фанатські футболки. Певно, помітили наш божевільний погляд). Зал був дуже простий, темний, без вибриків, осіб на 50 максимум. Усі слухачі одразу всілись на підлозі, світло згасло, і на сцену поволі почали виходити ef. Одразу шокувало те, як вони буквально з перших акордів поглинули всіх неповторною енергетикою та емоціями. За годину з лишком ніхто навіть поплескати нормально не міг – всі просто сиділи як під гіпнозом.

Що вам дав той виступ? Можливо, кілька цікавих ідей у музиці, манері поводження з публікою, чи просто виступі?

Думаю, найбільше, що ми винесли – це сам концерт. Я побачив людей, які щиро викладаються на сцені, вкладаючи всі свої переживання, відчуття, спогади і мрії в кожну ноту. Я зрозумів, що музика – це універсальна мова, якою можуть розмовляти всі люди світу. І що живий виступ – це твоя розповідь про себе, своє життя, це твої думки. Тут немає місця для шоу-бізнесу, немає місця грошам. Є тільки сцена і зал, і та колосальна кількість емоцій, які переживає кожен, хто там є, і байдуже, слухач ти чи музикант. Ще зрозумів, що на сцені нема місця для театру – не потрібно намагатись здаватися надміру творчою особистістю із розбитим серцем. Якщо ти переживаєш, якщо ти щирий, якщо вкладаєш душу в свою музику – глядачі повірять тобі. Та вони одразу відчують, якщо ти їх обманюєш. Це мабуть основний бич більшості вітчизняних гуртів – вони занадто багато вдають на сцені.

Що саме вам сподобалось у ef?

Перш за все – це їхня простота. Простота й відкритість. Це найзвичайніші люди, дуже товариські, дуже добрі, які насолоджуються тим, що роблять і отримують невимовне задоволення від гри перед публікою. Вони не заморочуються щодо того, якого кольору зал і скільки людей прийшло. Для них сцена – це єдине місце, де вони не бояться бути собою і по-справжньому відчувають, що живуть. Ну і звичайно ж музика – це щось грандіозне. Це наче поглянути на нашу планету зі сторони, з космосу. Ти відчуваєш себе нібито не причетним до повсякденного життя. Ти просто відриваєшся від землі й підносишся над хмарами, залишаючись сам на сам із величезним світом краси, який тебе оточує.

Коли і як ви зацікавились цим гуртом?

Десь рік тому почали активно слухати Jeniferever. І друг підкинув нам альбом ef, просто сказавши: «ось ще непоганий гурт зі Швеції». Тоді я відмітив ідеальне композиторське рішення трьох гітар – їх багато, але звучать як єдине ціле і просто геніально доповнюють одна одну.

Чим саме для вас він відрізняється від сотень пост-рокових проектів?

Якщо сказати коротко, то музика ef практично повністю виражає ту палітру емоцій, яку я відчуваю буквально щодня. Я б не зміг так добре описати свої переживання самостійно, як це дозволяє їхня музика. Вони – переклад моїх емоцій мовою звуків.

А чи є в них слухач в Україні?

Я знаю, що їх слухають у Києві. До того ж абсолютно різні люди. Це дуже інтелектуальна музика, дуже тонка й чуттєва. І щоб проникнутись нею і зрозуміти таку музику, потрібно бути емоційно дуже сміливою особою, не боятись відкритись іншим і зізнатись самому собі у власних переживаннях. Я впевнений, що в наш час кількість інтелектуальних слухачів зростає із кожним днем, і тому такий гурт як ef не став би для нашого міста черговим «гуртом із хтозна-звідки, яка наче «нічого так» грає»…

А ваша участь у майбутньому концерті планується?

Так, десь я таке чув ) Схоже на правду, хоча поки-що я цього не усвідомлюю. Якби мені рік тому хтось сказав, що я буду грати перед ef, я б, напевно, із сумом усміхнувся, вважаючи це нездійсненною подією. Життя дивна штука )


Офіційний сайт: efmusic.nu

Слухати:
myspace.com/ef
myspace.com/embilight



Концерт, що мав відбутися 15 жовтня 2009 року в клубі «Хліб», переноситься на невизначений термін.


* - переклад розмови з Юрою із російської

підготував Тарас Хімчак

фото: Sarah Bernhard




31.07.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах