Farben Lehre: з Польщі з любов’ю


Минулі вихідні українці мали щастя приймати у себе досить незвичний гурт із Польщі - Farben Lehre / Фарбен Лере.

Історія гурту розпочалася далекого 1986 року, коли з ініціативи Войцеха Войди / Wojciech Wojda, кілька молодих польських панків зібрались разом у Плоцьку. Відтоді минуло багато часу – зіграно сотні концертів всією Європою, неодноразово змінювались учасники гурту, було записано 7 студійних та кілька концертних альбомів, панк-реґґі став магістральним для Farben Lehre стилем.

Виступ Farben Lehre відбувався в концертному залі КНЕУ. Можливо, через помилки в організації – погано проведеному PR, або через недолугість українських ЗМІ (такі вже вони є), та, на жаль, людей зібралось небагато – десь біля сотні. Попри такий суттєвий недолік, концерт таки відбувся і приніс «по-панківськи» велику дозу позитивного заряду та чудового «реґґі» настрою. Farben Lehre зіграли відмінно і ще довго не хотіли сходити зі сцени, виконуючи одна за одною пісні на біс та демонструючи свою любов до української публіки.

Перед концертом AZH трохи порозмовляли з незмінним вокалістом польського гурту Farben Lehre Войцехом Войдою (WW) .



WW: Завтра ми даємо концерт у Львові, сьогодні в Києві - 2 рази, а завтра у Львові.

AZH: А де саме?
WW: У «Пікассо». Відомо вам, де це?

AZH: Так, знаємо.
WW: Там ми граємо з гуртом "Файно". Це ваш гурт, мабуть, львівський.

AZH: Ви були в багатьох країнах світу…
WW: ...можна й так сказати.

AZH: І яка з них вам сподобалась найбільше?
WW: Я скажу так: я не люблю оцінювати у такий спосіб, що якась - більше, інша - менше, бо це те саме, коли зустріти п'ять красивих дівчат і кожна з них є дуже гарною. Тоді важко сказати, котра гарніша. Та має такі плюси, та такі. Так само із місцями, де ми грали. В Італії був цілий тур, і в Франції, і в Німеччині, у Словаччині та Чехії, Ірландія – остання. І, навіть, колись були в Білорусі, давно ще за Радянського Союзу, а в Україні цього року, і кожен із цих країв, кожне із цих місць має свою родзинку, має щось файне в собі. От, наприклад, Ірландія має дуже хороше пиво! )))

AZH: А публіка?
WW: Якщо мається на увазі публіка, то так. Італійці є живчиками, як то на півдні. Німці трохи холодні, холодніше приймають, ну такі, як німці :))

AZH: А пиво? :)
WW: Пиво найкраще в Ірландії, "Ґінес".

AZH: Українське вже куштували?
WW: Українське трішки, трішки пробую. Помалу, ще не визначив, яке ліпше :)



Знову ж таки про публіку: Україна такий край, де люди живо реагують, бо вони є відкриті, не замкнуті у собі. Ну, така вже натура цього регіону, що з цієї сторони є позитивним явищем. Ми були у Славському, в Карпатах. І що нам кинулось відразу у вічі – люди нас взагалі не знали. Бо ми раніше не бували в Україні. Протягом двадцяти років, обіграли ми пів-Європи, а в Україні ні. Тепер, завдячуючи Сергію (Сергій Харчук – організатор концертів FARBEN LEHRE в Україні, координатор фестивалю «Славське рокфест» - прим.ред.), який тут стоїть, ми є в Україні вдруге. І що мені сподобалось, що люди нас тут не знали взагалі, вперше чули назву "Фарбен Лере" й на додаток підозрюю, що більшість із них думали, що це німецький гурт. Ба, навіть, коли пішли ми за пивом, то чули, як між собою говорили, що німецький гурт буде зараз грати. А то власне були ми! Та хоча вони чули нас уперше – дуже добре реагували. Це є чудовим свідченням про українську публіку й відрізняє її від інших. Наприклад, в Ірландії, Італії, якщо не знають команду – спочатку будуть холодно реагувати, доки їм не сподобається, потім почнуть веселитись. У Славському було так, що від першої композиції люди реагували так, як треба – веселились.

AZH: Чи багато часу проводите з гуртом поза виступами та репетиціями?
WW: Проблема полягає в тому, що на даний момент ми є одними із "найважчих" польських гуртів. Цього року має бути 104 концерти і, думаю, відбудуться всі, бо все на це вказує – переходимо за сотню. Із таким графіком можна сказати, що кожен третій день в році ми є на концерті. Ми так часто разом, що якби проводили час поза грою, то мабуть збожеволіли, зненавидівши один одного, бо це є трохи важко. Отже, я би сказав так, дуже багато часу ми бачимось на концертах, репетиціях, записах платівок – щонайменше половину року ми бачимось.

AZH: Скільки членів вашого колективу є одруженими?
WW: Окрім мене, всі))) І одружені, і мають дітей. Гітарист має двійко, перкусист теж, а басист має одну дитину. І це є так… Воно не обтяжує їх, вони мають час на музику, вміють це поєднати. Є такі, що не можуть поєднувати гру з родиною, але в нас немає цієї проблеми, вдається одне та інше. Зараз записуємо нову платівку й будемо бачитись протягом двох тижнів. Кожен з нас буде поза домівкою.

AZH: Коли вихід нової платівки?
WW: У цей момент ми змінили видавця, попереднім був "Рокерс" – така більш панкова фірма, але знана в Польщі.

AZH: Польський лейбл?
WW: Так, польський. Жоден із Заходу (різні "БіЕмДжі") нам не імпонує, не хочемо мати із ними справу. Нам вони не пасують. Ми співпрацюємо з фірмами "індепендент", з незалежними. "Рокерс" одна з них, а тепер змінюємо на "Містик Продакшн". То є також польська фірма, хоча з англійською назвою. Спеціалізуються в області "металу", ми будемо першим таким панково-реговим гуртом, що видається у них, але думаю з великим фартом. І через те, що видаємось в них, ми мусили потіснити плани, до виходу платівки. На початку січня ходитимемо до студії. Сингл і платівка побачать світ 20-го лютого. Все пов'язано, бо 22-го лютого починається тур "ПанкРегЛайв", який я організовую, він буде проходити п'ятий раз, 28 концертів у найбільших містах Польщі – Варшава, Краків, Катовіци, Познань, Ґданьск – все, що найбільше. І цей п'ятий тур буде промо-туром до нової платівки.

Ще можна сказати, що на відміну від «метал-» польських гуртів, таких як "Бегемот" чи "Вейдер" (вони знаніші закордоном, аніж у Польщі: "Бегемот" грає в Польщі дуже рідко, а наприклад у Штатах, Німеччині, Голландії грає нон-стоп, так само "Вейдер" – гурт, що частіше грає на Заході) ми є гуртом, що 95% року грає вдома, хоча цього року випало нам бути і в Німеччині, і в Україні двічі, і в Ірландії.

AZH: З якими панковими гуртами ви себе порівнюєте? І з ким виступали?
WW: Ми відпрацювали такий стиль музичний, який називаємо "панк-реггі", і на даний момент ми не є гуртом виключно панковим. Ми граємо різну музику, використовуючи елементи реггі та інше.

AZH: З ким ви могли б себе порівняти?
WW: Порівняти... то треба послухати. Я б не хотів ні з ким порівнюватись.
А на рахунок гуртів із якими ми ділили сцену, то є такий гурт "Діе тотен гойсен" з Німеччини, зараз номер один там. Із ними ми грали чотири концерти. Коли вони грали в Польщі, то завжди з "Фарбен Лере". "Експлойтед" теж, як грали в Польщі, то завжди з нами, бо я знайомий із ними. Гурт "Дрітте Валто", є дуже відомий у Німеччині, з ними граємо і в Польщі, і в Німеччині, вони до нас – ми до них. З відомих колективів ще така капелла "Джі Бі Ейч", панкова, "Юкей сабс", теж досить відомий англійський панк гурт, стиль другої хвилі, "Раста кнас" Німеччина, "Інекафе" зі Словаччини – перша словацька ліга. Багато різних, але найбільш відомі, то "Експлоітед" та "Діе тотен гойсен".



AZH: Ми чули, що сьогодні ввечері у Вас буде ще один концерт(окрім в КНЕУ).
WW: Так. Сергій!! Цей другий концерт, то де буде?
Сергій Харчук: Буде в "Терміналі", у Броварах, Паркер-паб.
WW: В ірландському пабі на Україні :))) А завтра граємо у Львові.

AZH: А ця дівчина, що стоїть і дивиться, то ваша фанатка?))
WW: Ні, то моя колишня жінка :))) Ні, наразі ще не жінка :)))

Якщо ділитись враженнями, то хоча досі ми виступали тільки один раз, публіку оцінюємо позитивно. Якщо мова йде про Київ, то це є місто з традиціями, неприємних несподіванок тут не виникало. Те, на що сподівався - те й побачив. Подобається відкритість та єднання людей. А найменше сподобалось те, що їхали ми до Києва майже 24 години автомобілем. Наступного разу будемо думати про інші види транспорту, бо цей надто виснажує. І ще – на кордоні нас тримали чотири години, і це є ненормально. Я вже від цього відвик, коли в 89-му році впала комуна у Польщі й відкрились кордони, то, коли їдеш у Чехію чи Німеччину, жодної проблеми немає, а у вас треба чекати 3-4 години, поки тебе не перетрясуть і перетримають: кажуть виписувати тисячі папірців. Ось це мені найменше подобається. Все решта - плюс.

AZH: Польські гурти не дуже часто приїздять до нас. Що можете на це сказати?
WW: Я думаю, настала пора це змінити. Факт, що ми є другий раз у цьому році – це якийсь сигнал, що все відбувається у доброму напрямку. Думаю, більше таких людей як Сергій, що почав запрошувати польські гурти, з’явиться на Україні. Бо нема в цьому вини польських гуртів, а більше вина з української сторони, що нема людей, які б організували, ризикуючи, стягнули ці гурти і нав'язали співпрацю. Це є важко, та починати завжди важко. Ми знаємо, що в цю хвилину граючи концерт у Києві, за тисячу кілометрів від дому, нас тут ніхто не знає. Звідки?

Це така сама ситуація, як приїдуть гурти українські до Польщі, їх теж там ніхто не знає, і вони не можуть сподіватись на великі юрби. Треба просто це розвинути до такого рівня, коли гурти будуть приїздити часто і тоді люди будуть цікавитись тими гуртами в Польщі. Є інтернет – дуже великий плюс, що можна згуртувати, але потрібно знати назви і хто що грає. Мені здається, якщо мова є про те, щоб українські гурти їхали до Польщі, то з української сторони повинні бути організатори.

Я помітив, що концертна індустрія в Польщі на даний момент більше розвинута, ніж в Україні. Є дуже багато клубів, в кожному місті, у великих по 10-15 клубів у яких грають концерти. А з того, що видно, то весь час якісь капели з України грають в Польщі концерти. Я думаю, що це ініціатива з нашої сторони. Другою проблемою, на мій погляд є те, що цих гуртів небагато, через те, що далеко – ми їхали 24 години. То не є легко організувати: подорож вимагає затрат, в дві сторони понад 2200 кілометрів і, навіть, тільки бензин, то вже дорого, а переночувати і т.д. Це все потрібно допрацювати на мій погляд, і не виключаю, що з певного моменту польські гурти будуть сюди часто приїздити.

Ми беремо участь, Сергій це корегує. У тому, що можна назвати зародками співпраці, рачкуванням у площині польсько-українських гуртів, і ще що ми тут є.

AZH: Як настрій перед теперішнім концертом?
WW: Настрій дуже хороший. Ще відчуваю відголоси подорожі в якості втоми, бо приїхали до Києва о четвертій рано, а виїжджали з Плоцька о п'ятій рано. 23 години дороги.

AZH: Ночуєте?
WW: Ночуємо тут, три кілометри звідси, і зранку о сьомій до Львова. Так, що теж поспати не вдасться. Зараз граємо тут, а пізніше о 22-ій другий виступ, потім до готелю, це буде, мабуть, вже перша ночі, а о сьомій рано на Львів, до якого 560 кілометрів, так що таке є життя)) А потім зі Львова до Польщі 700 кілометрів – це є найбільш виснажливо. Чекаємо, доки на Україні не з'являться так звані дешеві лінії авіаційних перевезень, вже знаю приклади. Як буде дешево, то буде тоді легше для всіх.

AZH: Дякуємо за розмову.
WW: Дякую





Фоторепортаж: Farben Lehre в Києві

З Войцехом Войдою розмовляли Тарас Хімчак, Олександр Павленко та Володимир Павленко.
Переклад з польської: Олександр Павленко
Фото: Тарас Хімчак


11.03.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах