Інтерв'ю з «директором київського інді»


Дощового вечора минулої п’ятниці, майже за тиждень до Fight Fest’у, я вирішив навідатись у гості до його ініціатора й відомого у вузьких колах організатора київських інді-концертів Файта, справжнє ім’я якого Євген.

Розмова одразу почалась про фестиваль, адже не встигнувши переступити поріг його помешкання, я побачив фестивальні афіші на дверях. Файт віджартувався, що коли повісив афіші на двері, зайшли Аліна і Джим (з Singleton) і сказали: «О Файт, скоро люди будуть вішати твій логотип, щоб поклеїти в тебе на кухні свої афіші, тому що всі знатимуть – сюди прийде багато людей...»


Fight


AZH: Як триває підготовка до інді фесту?

На цьому тижні вийшов Time-Out – там повинна бути афіша на сторінку, на Ентермюзіку, анонс на радіо. А зараз готую диски. Буду там продавати по 10 гривень. Збірка Fight Fest’у і embilight, яких не буде...

AZH: ...та вони ж на афіші є?!

Вони потрапили на афішу до того, як сказали, що їх не буде. У них гітарист захворів – із запаленням легень потрапив у лікарню, тому їх не буде. Натомість будуть Baby on board – зіграють 15 хвилин на початку. Та на диску їх не буде, через жахливу якість запису. Буде ще Walk To Regents Park – пост-рок із клавішами. Зараз ще складаю списки гостей, які в понеділок віддати треба...

Концерт розпочнеться о 4.15 і закінчиться о 9-тій. Раніше навіть, аніж планували, оскільки в клубу якісь свої плани... Зазвичай до10-тої. Кожен гурт гратиме по півгодини десь, а між ними 15-тихвилинна перерва. У мене вже є розклад, перші – Baby on board, потім – Nimb, Outstars, Them Bones, I’ll be your wire. Coala Pascal і Singleton – останні.

AZH: Singleton хедлайнери?

Так! Як зробили на афіші, так тепер і буде. Я не казав, як робити... Круто було б, якби ще були Quinsberry Shot і Надто Сонна – це було б ідеально те, що я хотів.

AZH: Які в тебе критерії щодо відбору гуртів?

Гурти взагалі-то нізвідки й відбирати. Те що є, то і є. Я на майспейсі робив пошук серед українського інді, знаходив якісь гурти, але дуже мало. А дехто вже потім ще дзвонив і хотів зіграти на Файт-фесті, та було вже пізно. Хотів ще САХР, але ми з ними не домовились - вони десь зникли в процесі переговорів. Потім знайшов Walk To Regents Park – один чувак пише на комп’ютері, але він не має з ким грати. Them Bones помітив після Ukrainian POST-ROCK live concert.

А взагалі Fight Fest я хотів проводити ще в минулому році і щоб хедлайнерами були Silence Kit. Але не знайшов тоді, де робити. Ідею з приводу Sky-холлу мені підкинув гітарист Nimb fuckethead.


Fight


AZH: На твою думку, які клуби чи приміщення є в Києві, в яких можна влаштовувати такого роду концерти? Щоб вміщалось не 50 осіб...

...Ну в «44» на Quinsberry Shot у п’ятницю прийшло 200 осіб. На Singleton в серпні 150 було. Їхній арт-директор тепер просто знає ці гурти і погоджується, та якщо йому скажеш якийсь інший гурт, він запитає «що це таке?». Quinsberry Shot і Singleton він сприймає нормально: «О, прикольно грають».
От, коли хотів робити концерт Coala Pascal і InWhite у «44», він сказав: «Coala Pascal – це самодіяльність». Типу «вони мені людей не приведуть».

У «Бочці» ще можна, але після Lost weekend мені перехотілось із ними співпрацювати. Окрім, цих клубів більше нічого немає, де можна щось робити. Є «Барви», які далеко знаходяться і до того ж вони для панків та неформалів.

Подивимось, що буде після Fight Fest'у. Я, навіть, не уявляю скільки людей прийде. Маємо багато реклами в інтернеті і т.п. Навіть, 100 штук афіш повісили. Можливо, преса після фестивалю буде ліпше відгукуватись, про гурти дізнаються люди. А то говориш комусь, а ніхто нічого не знає. Усі слухають західну музику, хоча і тут іноді трапляється цікава.

За попередніми підрахунками мінімум 200 осіб повинно прийти. Аліна говорить, що буде 500. Подивимось.

Мета, про яку неодноразово писав, - це зібрати інді-гурти. Бо вони собі сидять-туплять, грають десь у підвалах і люди не бачать у цьому нічого серйозного. Наші молоді гурти доволі таки неорганізовані. Вони багато хочуть, а зробити у них нічого не виходить. Навіть, процес записування пісні затягується на невизначений час. Є гурти, які можуть записувати і видавати свою творчість. А що заважає нашим інді-гуртам це робити? Одні можуть 5 років грати без ніяких релізів. Ось Соala Pascal уже альбом записали, але шукають, де його видати.


Fight
Fight : інді в Україні - це не незалежність, а бідність


AZH: Чи пам’ятаєш перший концерт, який ти організував?

Концерт Silence Kit у 2006 році. Задовго перед тим, на одному музичному російському форумі, я познайомився із їхнім барабанщиком Лєдовським, який запропонував зіграти концерт у Києві. Минув майже рік, ніхто нічого не робив, і я зрозумів, що треба все робити самому – пішов по клубах. У «44» спершу не хотів, та нічого не вийшло і от зустрів Еріка, дав йому диск і він погодився. Вони усе оплатили: дорогу, квартиру і навіть маленький гонорар.

З Оceansize був великий прокол із грошима. Знайомий, з яким я організовував цей концерт, показав мені потім статтю у Комерсанті, де було написано щось на зразок: «Стою я в натовпі, дивлюсь, як вони грають, дуже мало людей, і чую діалог – один чувак говорить іншому: «Охуїти! Оceansize на Святошино!». І ось мій колега написав у жж: «Охуїти! Оceansize на Святошино! Напевно ніхто не повірив і не прийшов».

Після Оceansize мені сподобалось влаштовувати концерти. У мене було багато знайомих у Москві і я запропонував Еріку зробити місяць московського інді в «44». Це було у 2006-му. Ерік погодився та, на жаль, у жовтні він пішов, і з 4-х концертів у мене залишився тільки один – Lost Weekend.

Хто хоче – просить, тому й роблю. Доводиться не розчаровувати людей і робити що-небуть з інді. Бо інді ніхто майже більше й не робить. Можливо після фестивалю з’являться ентузіасти.
Проблема у тому, що нема де робити концерти, може тому і не з’являються.

AZH: А «speedy» допомагає?

Так, ми з Яриком разом організовуємо Fight Fest. Але ідея була моя, тому фестиваль так і називається. А познайомились ми так: я хотів привезти Silence Kit у березні. Лягав уже спати й перед тим відкриваю ноутбук, заходжу в інтернет і бачу – у них на майспейсі в розкладі турів Київ написано. Думаю: «не зрозумів!». Пишу в аську дівчинці-менеджеру їхньому. Вона й каже: «що там чувак один із таким-то ніком, от він нам організовує». Я кажу їй, що «хотів вам в березні зробити. - Ну то давай ще в березні зробимо». Я кажу «ні! Забагато:)». Коротше, я взяв контакти, знайшов того чувака... А, я зразу ж подумав про розігрів. Мені Meterlink сказав про Coala Pascal .. Я їм пишу – «Будете на розігріві? Згодні?» Вони: «Так, будемо. Ми вчора тільки про це й говорили, що прикольно було б зіграти в Silence Kit на розігріві». Тоді до Ярика - «давай поставимо Coala Pascal?» - «Добре, поставимо». От так ми потім вирішили щось робити разом. Зробили embilight з Coala Pascal та Lost Weekend. А потім ось Fight-Fest. Побачимо, що буде далі...

AZH: Окрім концертів, які зараз плануються, ти якось продюсуєш групи? Береш участь у записах їхніх альбомів?

Просто допомагаю. Тому, щоб бути менеджером, ти повинен щось робити, а так, хочеш - роби, хочеш - ні. Так простіше.

AZH: Але ти себе якось позиціонуєш? Твій логотип постійно на видному місці!

Щоб ті хто прийшов на концерт і побачили там напис «Fight», а потім десь в афіші невідомого гурту зустріли цей напис… Щоб в людей були асоціації на слово «Fight» як про інді музику, хорошу музику. Треба підтримувати якийсь імідж, якийсь формат. ...Взагалі цей логотип мені зробив чувак, коли я ще робив свій другий концерт - Tribute to Oasis . Я зразу подумав, що треба поставити якусь свою мітку і сказав йому «напиши що-небудь, якесь там слово «Fight» де-небудь». Він намалював «Fight» із блискавками. Потім мені треба було зробити банер. А ота блискавка, яка була під "файтом" – була дуже довгою. І щоб банер відповідав до формату, я блискавкм вирізав просто. Зробив схоже до Oasis – рамку чорну і на білому фоні чорні букви. З того часу він таким і залишився.


Fight
Звичайна вечеря «директора інді у Києві»


AZH: Зараз у світі відбується така собі музична революцію, принаймні певний злам якогось старого підходу до заробляння грошей у музичній індустрії. Одні гурти самовільно викладають свою музику в мережі, інші – ні. Наприклад, Coala Pascal і embilight – одні все, що записали викладають, інші - поки що чекають на щось. Яким чином гурти можуть заробляти собі на хліб? Які ти бачиш до цього підходи?

Ну, ні, тут вони не зароблять. Зіграти в "44" і отримати 500 доларів на вході, якщо вдасться... Треба грати декілька разів у Києві, ще десь... Мені здається, що така музика у нас поки що, як паралельний світ. Якесь таке хоббі. Або їдь на Захід і пробуй, щоб тебе там зловили, поставили комусь на розігрів і тоді вийшло зачепитися там, або...

Ну, про Silence Kit, які випустили там три альбоми, сім років вже грають, але ж вони не заробляють на музиці, при цьому вважаючись одним із найкрутіших інді гуртів Росії, збираючи купу людей. А нам і до Москви ще далеко. Скільки у них там гуртів – це щось! Якось цілий день сидів і слухав на Myspace російське інді, пост панк – знайшов такі гурти як Motorama із Ростова-на-Дону , 2 dollars gat з Тольятті, Bajinda Behind The Enemy Lines з Самари – це просто круто! А у нас поле таке вузьке ще... Щось з’являється, а потім з’являться якісь відповідні клуби – та це буде не скоро. У Москві пост-року в 2006 за словами басиста SK Сергія Богатова було «хоч жопою жуй», а в Києві не було зовсім. Зараз є два гурти, а в Москві їх більше десяти.

Такими концертами я намагаюсь показати, що потрібно щось робити, щоб наші гурти помітили.

AZH: Кого би ти хотів привезти до Києва?

Interpol. Oasis... хотів би, але – це фантастика. iLiKETRAiNS – дуже хороші пост-рокери англійські. А взагалі привіз би якийсь нормальний західний гурт. А то до нас, окрім Оceansize і Red Snapper нічого нормального не приїжджало. Не такого формату, як Placebo.

AZH: Fight, за що ти борешся?

Гм... З бійкою це не пов’язано:) Треба було придумати логотип. І ось у 2001 році я дивився «Fight club» і так сталось – сподобалось це слово, коротке і зрозуміле. Мене багато хто знає тепер як Файта, навіть, не здогадуючись, яке моє ім’я насправді. Мене раніше називали – «директор бріт-попу». Але тепер ось я ніякий більше не «бріт-поп», швидше уже пост-рок. А взагалі – я борюсь за інді! Українське інді!


Розмовляв і фотографував Тарас Хімчак



23.09.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах