ЛЮБОВ, КОТРА НАС ВРЯТУВАЛА АБО МАЙКЛ ДЖИРА ЕКСКЛЮЗИВНО В ОДЕСІ


 
Are you in there? – волав з бордової сцени Бернардацці, у власних пантеїстичних шуканнях, дужий сивий чолов’яга. Is that really you? – запитували до себе кілька десятків відчайдухів, прислухаючись серед заряджених сутінків. A Piece of the sky – можливо найбільш натхненний гімн, з поки що останнього диску Swans - звучить поруч із десятком інших, не менш пронизливих звертань.  Вочевидь до Бога. Чи до чорної жінки у білому вбранні. Чи до того, хто із ножем у спині серед чужого міста. Або ж до Джима. Майкл Джира звернувся одночасно до всіх. 
 
На відміну від трохи молодшого англо-австралійського колеги, що грав у Одесі наприкінці осені, американський поет-пісняр довго із виходом не барився. Препарувавши розслаблених гостей лементуваннями улюбленої Ніни Сімон, Джира, з диктаторською ввічливістю, попросив не користуватися фототехнікою, певно побоюючись щось чи когось втратити. 
 
Одна за одною, подібно до поранених коней, конвульсіями з під цупких пальців вивалювалися пісні. Кожне слово тягнеться перекотиполем, а кожна окрема історія не дешевша за добрий південний бурбон. Роки витримки варіюються: від перших згадок про акустичні намагання на Children of God, крізь пастораль Angels of Light і до останніх осяянь з The Seer. Господар витриманий ще міцніше – гумор у його виконанні виступає в якості контрапункту. Наприклад, артист може собі дозволити поділитися із публікою «забороненими речовинами» або запропонувати виконати з репертуару R.E.M. чи Леді Ґаґи. Суцільне бісівство.
 

 
Долучаючись до усіх любителів релігійної риторики стосовно Джири та його творчості, легко вдатися до порівняння зі спіритичним сеансом – на жодному концертному записі текст не доходить настільки чітко аби  його герої поставали перед очима, а звук не досягає тієї чаруюче простої ясності, що її ми почули цього понеділка. І що найважливіше, досить важко думається про щось інакше окрім як In the then that was now чи In the now that is not з уже вищезгаданої пісні, яка перегукується із гностичним Євангелієм від Фоми. 
  

 
Бажаючи миру та здоров’я приймаючій землі та її жителям, помолившись та перехрестившись, Майкл Джира завершив свій перший, та допоки єдиний, український виступ. Після цього він ще подарує шанувальникам власну фірмову посмішку, приголубить на камеру кількох дівчат, залишаючи автографи на їх тендітних долонях, і на Буніна прийде справжня одеська ніч. 
 
З Одеси спеціально для AZH 
 
 

27.03.2014
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах