Heinali: «Вініли отримають друге дихання»




Heinali - псевдонім Олега Шпудейко, композитора із Києва. Heinali - музикант-самоучка, не має формальної музичної освіти. Почав перші експерименти із музикою у 2003-му, в різних жанрах та напрямах, тепер його музика набула ембієнтного та мінімалістичного звучання. У 2009 році Heinali почав співпрацювати з американським поетом Метом Фінні і на сьогоднішній день вони видали вже 4 альбоми (повний перелік творчості Heinali дивіться нижче).  

Ми розмовляли із Heinali наприкінці 2011 року. А 11 лютого відбудеться його виступ у рамках дводенного візуально-музичного перфоменсу за участі ембієнтних музикантів із України та Польщі, організованого AZH PROMO.
 
 
AZH: Я вчора читав твоє інтерв’ю, яке вийшло на одному італійському сайті і вичитав, що (цитую) “єдиний шлях жити з цим болем – естетизувати його і що це взагалі єдиний спосіб, щоб продовжувати жити”. Що ти маєш на увазі?
 
Heinali: Взагалі я маю на увазі, що навіть коли прибрати якісь особисті моменти, то в принципі після екзистенціоналізму... все, до чого ти приходиш, - не має ніякого сенсу. ХХ століття до цього прийшло. Сенс, який ми самі можемо знайти, який ми можемо придумати собі самі. І ось саме ця естетизація - це і є сенс, який можна знайти. А якщо конкретніше про життя, неприємні моменти і важкий досвід - воно все є в музиці.
 
Власне музика є для мене таким моментом, де я можу розповісти про це, не говорячи прямо що відбуватися і т.д.Тобто, вона таким чином захищає. Вона є такою абстрактною структурою, яка дозволяє себе інтерпретувати як завгодно. Ти щось пишеш, ти вкладаєш певні речі, які з тобою відбувалися, дуже особисті речі, які ти можливо взагалі нікому не говориш, але ти їх вкладаєш у цю абстрактну структуру - музику, і в людини, яка слухає, яка могла проходити через подібне, це викликає резонанс і вона починає відчувати... Це таке спілкування, дуже сильне, глибоке, і при цьому абсолютно абстрактне. захищає від будь-якої конкретики, безпосередньої історії.
 
AZH: Цим самим ти звільняєшся від тих речей? Ти наче сповідаєшся?
 
Ні, це не звільнення. Це просто як розмова. Ти можеш цим поділитися з кимось і тобі стає легше.
 
AZH: Але розмова часто звільняє…
 
Вона полегшує, але не позбавляє. Я не думаю, що від деяких речей (які тебе турбують) можна взагалі позбутися. Вони просто частина тебе - і все. Вони можуть тобою просто не управляти, не формувати тебе далі по життю, не робити тебе певною людиною, ти можеш з ними просто жити і полегшити їх вплив на тебе, щоб вони не робили тебе людиною гіршою, ніж ти є.
 
AZH: Як ви з Метом [Фінні] познайомились?
 
Це було в 2010 р. Був один блог, я додав його на myspace, і автор цього блогу написав невелику статтю про мою музику. А буквально попередній пост був про проект Мета з Ренді Йорксом. Вони грали такий дуже легкий мінімалістичний пост-рок з поезією Мета... Мет просто прочитав цей блог, послухав мою музику, ми почали спілкуватися і він запропонував щось записати заради інтересу. Тоді записали перший EP-шник онлайн, але це все було якось несерйозно, самого проекту не було як такого. Вже потім, коли ми влітку випустили Lemonade - все стало серйозніше і зараз проект з Метом набагато активніше розвивається, постійно виходять якісь інтерв'ю, рецензії, акції з лейблами.
 
Цей новий альбом, який ми зараз записуємо, там буде колоборація з Merzbow... Але інформація ще не офіційна, у ньому мають засвітитися Aidan Baker з Nadja і This Will Destroy You. Це буде п'ятий реліз. Формально, в принципі, у нас є два релізи, які виходили на дисках. Conjoined і Ain't No Night, що випускалися на Paradigms Recordings у Великобританії.
 
AZH: А ви не думали про спільний тур?
 
Хтось повинен зайнятись організацією цього. Фішка ще в тому, що мусимо репетирувати, тобто це не той випадок коли він приїде і ми відразу зможемо грати. Нам потрібно сформувати хоча б дуже простий, але сет, впорядкувати все. Весь матеріал, записаний в студії, у мене і він без участі інших музикантів. По наповненню - це, в принципі, рок-формат, і тому там повинен бути барабанщик і ще один гітарист. Тому потрібно шукати цих людей і дуже багато репетирувати. Напевно, реальніше, якби я поїхав у США, тому що там є більше можливостей знайти цих хлопців і напівпідвальниі студії, де якийсь час можна репетирувати «на шару», і виступати по невеликих пабах. У них є купа пабів, які відкриті до великої кулькості музики.
 
AZH: Окрім того, що ти пишеш з Метом, ти ж маєш сольний матеріал.
 
Для мене набагато ближчеий мій сольний матеріал. Проект з Метом - це сайд-проект. Мені цікавий ембієнт. Те що я сам роблю, - мені ближче і цікавіше, ніж те що з Метом. З Метом виходить така більш концептуальна штука, вона окремо. Просто вона все більше і більше часу забирає, бо стає все популярнішою і приносить якісь результати.
 
AZH: А це, що ти сам робиш, десь виходить?
 
Ну так, на Arlen вийшло (67 Breaths) в січні, хоча повинно була вийти навесні минулого року, але все відкладалося. Насправді лейбл дуже кльовий, це його другий реліз, тобто, вони новенькі. Диск випустили тиражем у 1000 екземплярів, були хороші умови контракту. Скоро мають вийти ще два релізи. Були заплановані на Fluid audio і на Heat Death Records. Це два маленьких лейбла, які займаються пост-класикою й ембієнтом.
 
AZH: Що ти можеш розповісти про співпрацю із нет-лейблами?
 
У мене раніше виходив матеріал на нет-лейблах.
 
Взагалі хороший лейбл - Dedicated Records, це хлопець з США, який створив свій невеликий нет-лейбл, він випустив мій EP «Into the Sea», який вийшов перед альбомом, ці треки в результаті увійшли до альбому. Просто я чув таку цитату, що музика, яка виходить на нет-лейблах не дуже хороша, бо хорошу музику ти випускаєш комерційно, ти за неї платиш. Я з цим в принципі не згоден. Ідея нет-лейблу у тому, що він може не ставити обмежень, рамок з приводу випуску музики, не є зацікавлений у комерційній вигоді, так як випускає музику безкоштовно. З одного боку якість знижується, з іншого боку, він дає можливість бути почутим. Мені це наче допомогло. А зараз від нетлейблів просто пропозицій не було.
 
Я не зустрічав нет-лейблів, які занадто обмежували музику і випускали тільки якісне. Зазвичай на якісний матеріал можна знайти лейбл, який би займався не тільки цифровими релізами.
 
AZH: Якщо ти працюєш над професійним релізом, то долучається велика кількість людей (саунд-продюсер, продюсер), які іноді допомагають. Чи не думаєш, що багатьом артистам, які займаються селф-релізами, що їм часом не вистачає думки зі сторони?
 
Мені важко сказати, тому що я починав саме з таких речей. У мене немає музосвіти. Спонтанно якось воно переросло саме в те, чим я взагалі займаюся. І мені якраз навпаки, те що не було допомоги критиків... так, коли я чую старий матеріал, намагаюся його прибрати і нікому не показувати. З іншого боку, тебе нічого не стримує чи що. Так, може б по якості було зроблено краще, але могла постраждати б сама ідея.
 
Буває таке, що ти створюєш композицію і вона повинна звучати саме таким чином. Вона може звучати якісніше, може звучати краще. Просто якість - не завжди означає добре. Якщо продюсер це розуміє, якщо це гарний продюсер, то напевно будь-кому такий продюсер стане у пригоді.
 
Може бути комерційний проект, напівкомерційний, знову ж інді-поп. Без продюсера вони можуть бути ніким. Але з'являється продюсер, которий їм трохи підказує, і хлопці стають кращими.
 
Є інші випадки: коли музика - мистецтво. І там будь-яке втручання із зовні - зайве.
 
Я просто мав на увазі те, що музикантів стає багато... Розпорошується дуже сцена, через це пересічний слухач може пропускати якісні речі... 
 
Час показує, що зараз все легше займатися музикою, кіно. Технології стають все дешевші. Тепер будь-яка домогосподарка може писати музику, необов’язково погану. Мені здається, що це неможливо контролювати. Можна намагатися якось на це вплинути. 
 
Мені здається, що зміниться кілька поколінь і люди по-іншому будуть сприймати музику.
 
Коли ми в 90-х купували альбом, це була подія. Ми виховані були, що музика повинна бути якісною, до неї треба серйозно ставитися, це дуже серйозний продукт. Зараз музика просто перестає бути такою. Це з одного боку - погано, з іншого - добре. Є більше можливості в людей себе реалізувати. Раніше було багато цих умов до якості й у людини, можливо, був потенціал, але мало досвіду. Я думаю, варто це просто якось прийняти, цю музичну різноманітність і те що музика в цілому змінюється, її способи продажу, способи розповсюдження.
 
AZH: Як думаєш, як буде рухатись розвиток цієї індустрії?
 
Зараз до того все прийшло, що ніхто не знає, як продавати музику. Зникає та модель, яка була до цього, коли компанія записувала спочатку вініл, потім диски, і люди, щоб отримати альбом, повинні були прийти в магазин і просто купити його, все було досить просто. Зараз тобі не потрібно купувати альбом, ти йдеш на торрент і скачуєш музику. Наскільки це етично, морально / не морально - це вже інше питання, факт в тому, що люди в масі не вважають це неетичним чи аморальним. Диски купують все рідше й рідше. Це не обов’язкова умова для прослуховування, - це такий артефакт, яким приємно мати, якщо тобі це цікаво.
 
Дуже хороша модель поширення та, яку використали Radiohead, записавши альбом в просто виклавши для скачування - "pay what you want". Тобто, там можеш платити, можеш не платити. Але тут є один нюанс. Radiohead до цього вклали багато грошей і зусиль щоб розкрутити бренд, вони можуть викласти так музику і заробити на цьому. А невідомий музикант, в принципі не заробить. Потрібно вкладати в бренд.
 
Якоїсь системи розповсюдження, яка б працювала як раніше - зараз немає. Ніхто не знає, як це відбуватиметься в майбутньому. Мені взагалі здається, що диски, вініли повністю стануть артефактом. Ти будеш скачувати музику в основному з мережі, причому легально безкоштовно. А якщо ти захочеш залишити альбом на пам'ять, то купиш напевно вініл. Взагалі, мені здається, що вініл - ідеальний засіб поширення музики. Я думаю, що вініли отримають друге дихання.
 
А також обкладинка - вініл реально хороший медіум для арт-ворку.
 
А ще, що з вінілами круто це... у 90-х була така “війна за гучність”, коли музику компресували, тобто знижували динамічний діапазон музики, щоб вона звучала гучніше, ніж музика конкурента. Коли вставляєш диск із поп-музикою, то кожний артист і продюсер хоче, щоб ця музика грала голосніше. Адже ми сприймаємо так: що гучніше, те краще, коли ти слухаєш поп. У результаті почали забивати звук настільки (знижувати динамічний діапазон), що він фактично перетворювався в рівну лінію. На CD-диску таке можна зробити. На вінілі таке зробити значно важче, тому на вінілі записують зазвичай у хорошому динамічному діапазоні якісну музику. Так що - майбутнє за вінілами.
 
AZH: У 2010 році ти брав участь в проекті Аеро (арт-групи Солома) на Гогольфесті. Розкажи трохи про це.
 
Ну насправді це другий проект, в якому я брав участь. Перший у нас був у 2009 - «Сліди на снігу». В обидвох проектах було відео і живопис, тобто відео проектувалося на живопис.
 
На Гогольфесті все якось спонтанно і випадково сталося. Хлопці вирішили відіслати цей проект на Гогольфест буквально в серпні і його взяли на саунд-арт програму. Насправді він не дуже під саунд-арт вписується. Там була справа не в дослідженні звуку, а в комбінації різних способів, різних медіумів: відео, аудіо, полотна.
 
Коли ми туди потрапили, куратор із Москви запропонував зробити це на 8-ми канальному звуці. Я взагалі не розраховував, що це потрібно було робити під саунд-арт формат. У результаті цей проект довелося сильно поміняти, але вийшло непогано. Було дуже цікаво працювати на такому багатоканальному звуці.
 
Концепція групи "Солома" в тому, що постійних учасників там немає. Якщо у когось є ідея проекту, то під цей проект підбираються люди.
 
AZH: Як ти свою музику візуалізуєш? В плані того, що в кожному ембіент-проекті дуже добре мати якусь візуалізацію, щоб відволікти від музиканта. Чи бачиш ти якісь ці візуалізації?
 
Я робив відеоряд до першого виступу. Виступати я почав відносно недавно. Це був приблизний відеоряд, який був склепаний із відео. Цікаво б було попрацювати над хорошою візуалізацією з віджеєм, є програмка, яка дозволяє робити генерацію відео. Але всьому потрібна якась концепція. І взагалі потрібна якась людина, яка б займалася візуалізацією. Можна склепати відеоряд, але важко зробити так, щоб він дійсно відповідав тому, що відбувається зі звуком. У мене просто немає часу працювати з відеоматеріалом.
 
AZH: Чи хотів би ти в цей відеоряд вкладати якийсь смисл, щоб картинка мала образи?
 
Природньо, потрібно щоб це відповідало тому, що звучить. Коли я слухаю ландшафтні композиції, я одразу уявляю собі земний ландшафт. Звичайно, воно має відповідати концепції.
 
AZH: З приводу артворків, які готуються до твоїх дисків - якими б ти хотів бачити артворки?
 
Мені цікавіше віддати це повністю художнику. Завжди цікаво, як інша людина це бачить. Ти можеш бачити це одним чином, ти створюєш музику і в тебе одне уявлення, якою повинна бути обкладинка. А художник це може бачити зовсім інакше, по-своєму. Мені здається, що чим більше точок зору, тим краще.
 
AZH: Просто все одно ж є рамки, в яких ти мислиш…
 
Звичайно. Не те, щоб воно якось кардинально відрізнялося. Якщо у людини було б якесь там бачення, яке б йшло врозріз із усім, то... хоча не факт!
 
Ти бачиш, що воно кардинально відрізняється, але в ньому щось є і це круто, то ти готовий піти на компроміс. У мене з обкладинками був досвід досить невеликий. Єдина обкладинка ось для сольного альбому, яку зробила художниця з Монреаля.
 
Для обкладинок для альбомів з Метом ми зазвичай співпрацюємо із фотографами, яким подобається це і які дають нам свої роботи для обкладинки. Іноді потрапляють просто один в один. Іноді так, близко. Єдине, що мені не подобатися, коли цим займається лейбл. Тобто, якщо лейбл починає диктувати, що вони хочуть певний вид обкладинки і ти в цьому приймаєш мінімум участі, на мій погляд - це неправильно.
 

 
 
СЛУХАТИ:

Silhouettes and Shadows
 

  

Grey, Grey, Grey Sea
 

 

Music To Sleep Under Snow
 

  
 
 

Повний перелік творів:
 
Музика для арт-інсталяцій, фільмів та вистав:
 
‘Dreamcatcher’, фотовистава Ольгі Піщанської, Арт-центр А. Коробчинського (Одеса, Україна) 2011.
‘Traces on the snow’, медіа-арт перформанс, арт-гурт Soloma, фестиваль I Love Kiev (Київ, Україна) 2009.
‘Aero’, медіа-арт перформанс, арт-гурт Soloma, Gogol Fest (Київ, Україна), 2010
'To Live', 'Into the Sea', хореографія Ni Ogros Ni Princesas, Provisional Danza, хореограф Carmen Werner (Мадрид, Іспанія) 2011.
'Мед', короткометражний художній фільм, арт-група Soloma, фестиваль Fast Film Fest (Київ, Україна), 2011
 
Сольна дискографія:
 
67 Breaths, Arlen, альбом, 2011
Brandbient, DIY, альбом, 2010
Haiku, Dedicated Records, EP, 2010
Into The Sea, Dedicated Records, EP, 2009
Post Hope, DIY, CD-R, 2009
Ghost of a Chance, Don't Panic Records, EP, 2008
 
Релізи з Matt Finney
 
Ain't No Night, Paradigms Recordings, CD, 2011
Conjoined, Paradigms Recordings, CD, 2011
Plainsong, DIY, Single, 2011
Candidate, DIY, Single, 2010
Lemonade, DIY, EP, 2010
Town Line, Dedicated Records, EP, 2010
 
Релізи з Aiode
 
4/5, DIY, Single, 2011
On The Floor You Can Swim In The Ocean, DIY, Single, 2010
 
Збірки:
 
'Landscape IV', For Small Creatures Such As We, Heat Death Records, 2012
‘Afternoon’, Afternoons, Orchestra Eclettica e Sincretista, 2011
‘Ave Moog (for Robert Moog)’, Fables Against Gravity, Catalogue of Wonders, 2010
‘Hollow Path’, Starlight Drift, Pronounce Records, 2009
‘Cidade de Deus’, Cynocephaly, Pincet, 2009
‘The Lost Lovers (For Eyame)’, Breathe 04, Breathe, 2009
‘Eye of the Storm’, Emptinesses, Sentimony Records, 2007
‘Endless’, Fantasma, Sentimony Records, 2007 
  
Підготував: Тарас Хімчак
 

20.01.2012
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах