If These Trees Could Talk доводять, що вони насправді вміють говорити


If These Trees Could Talk

If These Trees Could Talk випустили свій найновіший студійний альбом “Above The Earth, Below The Sky” на початку 2009 р., - впевнена суміш пост-металу, пост-року з глибиною у відчутті мелодії та в написанні пісень. Обидва їхні альбоми стали улюбленими серед штату The Silent Ballet, включаючи Найта Кіна / Na­­yt Keane, що нещодавно провів відеоконференецію через Скайп з їхнім басистом Томом Фає, гітаристом Майком Сократесом та барабанщиком і названим батьком Заком Келлі.

Найт Кін: Чи знаменною є подія, що If These Trees Could Talk спілкуються по Скайпу?

Zack: Ми вперше користуємося ним, тому ще не повністю зрозуміли, що тут і як. Це дуже крута програма.
Tom: Ви позбавили нашого Скайпа незайманості.

Ха! Яка честь. Зараз літо. Яке воно в Акроні, Огайо прямо зараз?

Mike: Ох, жарко, але декілька останніх днів лив дощ. Погода пробує мінятися. Я ніби чув, що в Акроні більше дощових та хмарних днів на рік ніж у Сіетлі.

Чи якимось чином акронський дощ пов’язаний із темними темами у вашій музиці, чи хоча б тримає вас всередині стін будинку, заставляючи писати більше музики?

Tom: Ні, не думаю, що у це так. Насправді тут зараз дуже приємно. Ми збиралися влаштувати це інтерв’ю надворі. Ми вибрали місце, але якраз іде дощ.

Команді, названій в честь дерев, дуже підійшло б влаштувати таке надворі.

Tom: Ага.
Zack: Джефф недавно купив величезний 12-місний намет і ми мабуть візьмемо його з нами (в тур). Я думаю протягом літніх місяців ми точно будемо більше відпочивати з наметами. Ми із тих, хто любить бувати на свіжому повітрі. Нам дуже подобається природа.
Tom: Тут поблизу є місце, що називається "Рейки Нельсона" (Nelson's Ledges), де є багато гуртів, що грають кавери на Grateful Dead: Sublime, Phish. Нам би хотілося виступити в такому місці – фестиваль на природі з наметами.
Mike: Тому що багато хто приїздить сюди, щоб подорожувати або подивитися як джемують команди.

А ви б не зраділи виступу в місці, схожому на Бонаро?
(Bonnarro – 4-денний фестиваль-кемпінг, що проводиться у Манчестері, Теннесі – прим. перекладача)

Tom: Ага, чувак, просто дай нам маленьку сцену. Нам все рівно. Було б чудово. Ми просто хочемо трохи налякати хіпі.
Mike: Майже неможливо потрапити на такі виступи. Зазвичай, якщо говорити про такі фестивалі, то туди можна потрапити, маючи підтримку.
Tom: Без лейблу це важко зробити.

If These Trees Could Talk

Самостійний випуск альбому напевно набагато важча праця, ніж люди уявляють. Що було найбільшим викликом для вас, адже це вже другий незалежно виданий альбом?

Mike: Творчість. Хахаха. Ми всі займаємось власним мистецтвом у всьому від супровідної продукції до альбому. Також планування студійного часу – ми не могли займатися тим відразу цілий тиждень або два. Ми працювали день тут і день там.
Zack: Ми щось типу Інтернет-команди. Перший диск продається краще через 2 роки. Пройшло 2 роки, щоб люди хоча б купили його. Ми користуємося CD Baby та iTunes, це допомагає знайомитися із людьми які насправді це купують, і навіть знати, чи нам варто їхати в тур. Також приємно дізнаватися, хто купує твої футболки. Ми самі надсилаємо їх поштою.
Tom: Якби не було CD Baby, я б десь пив. Я раніше говорив з ним [показує на Майка] про те, що у нас з’являється більше гордості, коли випускаємо все самі. Все робиться незалежно і через це відчуваємо справжнє задоволення. Коли ми видали перший альбом, то ніколи насправді не думали, що могли б бути гуртом, розумієш? Ми ніколи не думали, що будемо виступати.

Zack: Я та Майк пробували себе приблизно в 5 різних гуртах, що або провалювалися або з них виходив якийсь непотріб.
Mike: Ага, ми просто казали: “до дідька це все.”
Tom: Я думаю, всі через таке пройшли.
Mike: А ще ми почали грати в той час, коли пост-рок не був такою величезною ділянкою з купою цих різних команд. Тоді він був абсолютно іншим. І ми займалися цим тільки тому, що виходило весело та гарно звучало.

Zack: Колись у 2001 я слухав багато Mogwai. Особливо альбом “Rock Action”, коли я жив сам у Пітсбурзі, ховаючись у квартирі. Я по-справжньому занурювався у той альбом. Тобто, звідти все і вийшло. Коли ми записали свій перший запис, насправді ніхто не купив його. Неочікувано, що люди тільки недавно почали його купувати!
Mike: Навіть коли ми вперше виступали, то робили це зі своєю ж іншою командою, в якій грали метал. Не виходило влаштувати інших концертів через те, що більше не було команд, які грали музику такого типу. Нам було весело таке робити, і тому круто, що це все розвинулося до того, де ми зараз, коли люди вже звертають увагу на те, що ми робимо. Схоже, ніби так і мало бути.

If These Trees Could Talk

Досить круто, що ціла сцена розрослася навколо стилю, який ви засвоїли перед тим, як він став дійсно “жанром”. Який секрет вашого успіху?

Tom: Серед нас точно панує дух товариськості. Він допомагає краще знати учасників своєї команди так довго та будувати довіру і дружбу. Зак та Коді – брати. 4 з 5 хлопців разом вчилися у старших класах школи. Майк та Зак, підростаючи разом, грали у різних гуртах.
Mike: Ми думаємо, що грали б музику разом чи окремо, незалежно від комерційного успіху який ми маємо або матимемо. Та, маючи справжніх друзів, з якими граєш, означає, що ми щасливі вже від того, що імпровізуємо із музикою у підвалі. Для нас це є успіхом; - мати можливість бути щасливими поруч з нашими друзями навколо.

Мене щиро цікавить ваш процес написання та аранжування музики. Маю на увазі, як народжуються ваші пісні: після довгих, героїчних експериментів, які ви записуєте і тоді просто опрацьовуєте у кімнати запису? Чи все розраховується точніше? Технічна частина зараз цікавить мене найбільше.

Mike: Хм, це ніби зайти в KFC та запитати секретний рецепт смачного курчати, яке вони готують! Але, говорячи серйозно, хтось (здебільшого Зак) вность досить вагому ідею на розгляд. Там зазвичай (але не завжди) є головний риф, деякі ідеї щодо музичного супроводу, основна мелодія та приспів. Звідти ми починаємо експериментувати з ідеєю, коли пробуємо щось творити індивідуально. Потім пробуємо стягнути докупи всі речі. Мені здається, що нам подобаються лаконічні ідеї. Ми всі трохи соромимося великих, довгих, творінь, що надовго затягуються та з’їдають хвилину за хвилиною часу без значного внеску в пісню. Нам подобається збиратися разом та експериментувати і тоді дивитися куди рухається ідея. Багато разів стається так, що одна людина має чіткий риф або ідею і ми просто дозволяємо цьому просочитися і природно набути форму.

Хлопці, що вас привабило робили пісні у різних тактових розмірах, такі, які не є стандартними 4/4?

Tom: Зак, Майк та Коді раніше грали в багатьох метал-командах і досі справді пов’язані з непарними тактами, які походять від цього стилю. Нам подобається збільшувати період інструментальних партій, щоб виразити ними більше. В той же час, ми дозволяємо, щоб це все ставалося природно. Якщо так виходить насправді, ми задоволені. Ми граємо на межі з металом, тому це дає змогу працювати у такій сфері.

Мій друг описав вашу музику як "синю" через тремтячі звуки гітар, на яких грають, використовуючи верхні струни. З якими кольорами ви асоціюєте себе?

Tom: Я би мав запитати старого друга з іншої команди, в якій ми грали про це. “Браяне Ульман, хочеш щось додати?” Але якщо ми повинні відповісти, то ми би бачили музику чорною і з часткою надії.
Zack: Час від часу точно маємо тривожне відчуття. Ми схильні до мінорних гам, які налаштовують на більш сумний тип звуку. Думаємо, що нашою головною метою є не насадження власних думок чи емоцій на інших. Швидше, ми любимо давати людям таку собі ємність, де вони можуть знайти власні відчуття.

Завдяки трьом гітарам, які грають разом, акорди та інструментальні партії у ваших піснях отримують значну глибину. Як у вас виходить писати музику таким чином, що гітари гарно змішуються і не стикаються?

Mike: Ми просто намагаємося бути разом, не заглушуючи один одного. Використовуючи різні еквалайзери, ми можемо грати октави досить добре, не беручи гору один над одним.

Хлопці, ну ви не можете без використання педалі затримки звуку, так? Вам що, терапевта порадити?

Mike: Ага. Ми любимо речі, що пружинять. Як ця педаль і цицьки.

If These Trees Could Talk

Чи є якась домінуюча історія в основі "Above The Earth, Below The Sky"?

Mike: У нас не було концепту під час написання музики, але Джефф вигадав один досить гарненький для альбому, звідки і пішла моя ідея. Нам всім здалося, що вона добре підходила до цих шматків. Моєю ідеєю була метафора на різні сфери існування. Ми впевнені, що обмежені більше ніж однією. Можливо, ми зможемо побути трохи часу десь далеко, але доки ми живемо, наш розум та тіла повертаються назад до швидкоплинного, фізичного світу. Часом трапляється бувати там, де людські істоти та дерева співіснують, не завжди у гармонії.

Мушу вас похвалити за досягнення такого щільного звуку. Пісні дуже чіткі.

Mike: Подякуйте за це Заку. Він дуже старанний барабанщик та творець музики, він добре те контролює. Мені здається, що ми загалом мудро використовуємо час у студії. Я думаю, більшість з нас витратило б цілий день, щоб пробратися через речі у студії. Виходить, що ми зовсім не творимо чудес, коли окремо один від одного, але все рівно я не думаю, що ми не дуже гаємо час. Довга партія виходить тоді, коли ти маєш основу, потім хочеться повернутися та додати туди ще щось і тому це забирає час, щоб заново налаштувати обладнання та налаштувати акценти так, як хочеться. І той факт, що ми вже довго граємо разом у різних проектах напевно теж трохи помагає. Зак та Том започаткували гурт, що називається «Janitors of Tomorrow» ще у 7-му класі.
Tom: Ми намагаємося «розігрувати» один одного та грати синкопами. З такою кількістю гітар, які виконують щось різне, басові важко втриматися помітним. Тому, найкращим шляхом зробити це, - більше працювати з початковою точкою ритму.

Ваші мелодії досить сильні, так ніби одна гітара завжди використовується як "вокаліст".

Mike: Через це нам і подобається мати трьох гітаристів у команді. Двоє можуть створити досить солідний ритм, наповнений та складний, та в той же час головна гітара може додати мелодію, щоб запропонувати нашим слухачам щось реальне для розпізнання. Оскільки ми не використовуємо вокал, то це є важливим аспектом нашої роботи, і ми вкладаємо те, щоб усе вийшло якнайкраще.

Чи плануєте ви якісь тури, де зможете зіграти ці чудові пісні?

Mike: У нас попереду декілька виступів. У серпні буде 5-6 виступів один за одним. Хоча я б не назвав це туром. Звісно, ми з задоволенням проводили би більше часу в дорозі і поїхали б подалі від наших домів, але у всіх нас є основна робота, якою ми платимо за рахунки і ми не можемо відкинути ці обов’язки на цьому етапі нашого життя. Якщо колись доживемо до часу, коли п’ятеро із нас зможуть жити за рахунок музики, то думаю ми зі щастям застрибнемо у це та гратимемо більше у довших поїздках.

А ваш новий фургон для поїздок в тури працює на кристалах ділітіюму чи щось таке? Я чув хтось говорив про цей транспортний засіб.

Tom: Найсексуальніший фактом про наш фургон є те, що насправді він несексуальний, що робить його ще сексуальнішим. В ньому можуть знайти прихисток п’ять чуваків, 20 VHS фільмів (здебільшого порно), тонни музики, та обладнання в причепі. Раніше ми їздили в Toyota SUV, який був абсолютною протилежністю сексуальності. Насправді, якщо хтось захоче надіслати нам VHS-касети, то ми переглянемо їх в авто. Зараз ми дивимося «Commando» та «House Party».

Для якої найменшої кількості слухачів ви грали?

Tom: Двоє людей. Чикаго. Недільний вечір, наступний після Дня св. Патріка. Думаю, що у всіх був бодун.
Zack: Крім того, ми пізно дізналися про виступ і не могли нормально його прорекламувати. Детройт – місто, яке завжди підходить, якщо хочеш грати ні для кого.
Tom: Та все рівно, нам би хотілося виступати перед людьми.

Ви вже затвердили акронім "ITTCT?" Його досить незручно вимовляти, але він інригуюче схожий на Стоунхедж.

Mike: Здається, нас це не турбує і, чесно кажучи, ми навіть не використовуємо його по відношенню до себе. Ми часто скорочуємо нашу назву до “The Trees” або просто “Trees”. Нам подобається Стоунхедж, мабуть треба попросити скульптора зробити півметрову репродукцію та використовувати її на сцені.

Відео, яке Зак придумав для "Thirty-Six Silos" таке нічогеньке. Скільки часу зайняло його створення?

Zack: Пройшов десь тиждень орендування кіноархіву та проведення оцифровки, щоб отримати потрібний відеоматеріал. Після цього все склалося докупи за декілька днів.
Mike: Зак заробляє на життя, працюючи з відео. Вам потрібно зняти корпоративне відео? Нєа. Я сам зроблю.

Чи робите ви якийсь схожий візуальний супровід під час живих виступів?

Mike: Поки не зовсім. Ми всі про це говоримо і з радістю хотіли б використовувати.
Tom: Ми мало стрибаємо чи ще щось таке по сцені, тому хотілося б показати людям щось схоже на візуальний стимул. Але поки що ми не маємо бюджету або оператора для таких речей. Зазвичай нам подобається виступати із найменшою кількістю освітлення, яке часом дає зворотній спалах і ми не бачимо, що ми граємо!

Після закінчення виступу, скільки разів бувало таке, що люди підходили до вас і запитували "Як ВИ думаєте, що дерева могли б сказати?"

Zack: Менше, ніж ми чули “Ми не можемо вам сьогодні заплатити.”

Останнє, що ви думаєте про цього хлопця?

Ми надзвичайно його любимо. Ми назвали свою команду в честь цього альбому. Уважуха та ріспект. Круто. Ali G клацає пальцями.



Інтерв’ю The Silent Ballet
Переклад: Іванна Черуха



20.07.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах