Krobak: із щоденника пост-року


Не сильно віддаляючись від теми пост-року, AZH продовжує знайомитись із молодими українськими музикантами. От не так давно на одеському лейблі Cardiowave вийшов альбом «The Diary of the Missed One» Ігора Сидоренка aka Krobak (читати як Хробак).

Розмова з Ігорем додається нижче, а ось так виглядає диск:


krobak


krobak


Насамперед, розкажи про свій проект.
Хробак виник після багатьох спроб грати найрізноманітнішу музику. Я писав всяке "музло" з 12 років, черпав натхнення то в російському році, то в гранджі, то в прог/арт-році, але скромні умови музикування плюс відсутність музикантів відохочували займатися цим всім більш суттєво. Тільки в 2004 році ми з двома хлопцями стали робити щось серйозне – це був дум-дез проект FUNERAL OF THE SUN. Ми встигли написати і записати цілий альбом, що до цих пір борознить простори інету, а потім розпастися - не в останню чергу через те, що в голові у мене вже грала інша музика.


krobak


Коли і як усе розпочалося?
Абсолютно випадково літом 2006-го я почув годспідів (Godspeed You! Black Emperor - прим. ред.) і зрозумів, що цього-то мені й бракувало. Виникло бажання пограти щось подібне - плюс свою роль зіграла відсутність інету й неможливість ознайомитися з рештою представників пост-рокової сцени. Отже, бажання "грати пост-рок" не виникло - хотілося робити меланхолійну мінімалістичну медитативну мелодійну інструментальну гітарну музику, ембієнт-рок, якщо хочете. Це потім мені стали розповідати, на кого схожа моя музика, і мені доводилося шукати ці групи, щоб перевірити :) А словосполучення "sleepcore", яким я люблю при нагоді козирнути відносно хробацького стилю, виникло зовсім недавно.

Що означає назва, якщо щось означає?
Первинно назва "Хробак" передбачалося для авангардно-експериментального проекту, від якого залишилися тільки десятки годин студійних імпровізацій, але коли з'явилася перша мелодія (центральна тема "Парку Місяця"), мені сподобався дисонанс спокійного звучання і грубого слова, що застрягло і клекоче в горлі. Трансліт-версія назви, Krobak, ще грубіше звучала, і мені сподобалася сама думка, що спокійна музика руйнуватиме асоціації, які можуть виникнуть з "непривабливою" назвою.

Чи задіяний хтось, окрім тебе?
На недавньому концерті в Одесі я грав зі скрипачкою Настею (з Fleur) і бек-гітаристом Антоном (Team Taller). Ось, власне, подібний склад я собі в майбутньому і представляю: ритм-секція, гітара, скрипка, все. Альбоми ж я записував сам, за винятком скрипки в композиції для спліта з Крікстоном, "Амнезії", партію якої зіграла викладач із моєї музичної школи :)


krobak


Чи виступаєш ти десь зі своєю музикою? Окрім концерту, що відбувся нещодавно в Одесі, були інші?
Ні, цей концерт був дебютним, і не дивлячись на брак живої ритм-секції (мій одвічний комплекс!) розчарованих не спостерігалося. Перфоманс тільки укріпив мене в істинності вибраного шляху, і тепер я точно знаю, чим займатимуся в житті ;) (докладний звіт з перших рук можна прочитати тут )

А як ти можеш описати своїх шанувальникiв?
Е-е-е...ну я не думаю, що це якісь особливі люди. Навіть, не упевнений, що це в більшості своїй любителі пост-року або інді-рокери. На Заході у вузьких колах мене знають як рецензента/рев’ювера сайту progarchives.com, отже там мене слухають в основному проггери :) Є реакція в колах металістів, де Хробак часто котирується, як "сайд-проект чувака з Funeral of the Sun". :) В основному (мені хочеться так думати!) – це люди, яким важливіші емоції, ніж техніка, щирість, а не позерство, мелодика, а не голий експеримент. Гм.. пафосна фраза (сміється)

Як друзі, знайомі, рідні ставляться до того, що ти робиш?
Деяким утішно "мати" такого друга, вони не розуміють, що з такою музикою не можна стати знаменитим, тим більше, що "джипарик пад акошком" і "Мілєон доларав Сишиа" - далеко не те, що я хотів би мати в житті... І вже тим більше, я не збираюся робити з музики засіб добування грошей. Мистецтво таким чином перетворитися на ремесло. Інші відносяться з розумінням, навіть, якщо не шарять в подібній музиці. Відвертого відторгнення мені ще не доводилося зустрічати, коротше (сміється). Рідні просто в захваті - мій батько грав колись у безлічі місцевих ВІА, а мама наполягла, щоб свого часу я пішов вчитися в музикалку по класу гітари. Що посіяли - те й пожали :)

Як ти вважаєш, кому в Україні може бути потрібна твоя музика? Мабуть, таких не дуже багато, які люблять і цікавляться пост-роком. Чи думав ти про переїзд у іншу країну? Або у Київ принаймні ?
Ну, про переїзд подумати завжди можна. Фінансові лажі погубили багато музикантів, від такого зарікатися не можна. Але вже краще бути першим тут, ніж черговим там ;) Все-таки "The Diary of the Missed One" - перший офіційно виданий український пост-рок альбом…так, на 15 років запізнилися, але що поробиш? (сміється). І таке інше. Пост-рок нині в рамках пострадянського простору набуває неабияку популярність(нехай і андеграундну). До 20-хвилинних кліпів на МУЗТВ, звичайно, не дійде, але гурти зараз вилазять, як гриби після дощу. З цікавих прикладів: особисто два роки тому слухав російський (чи український - не має значення) поп-роковий гурт, який посилено косив під М’юз із Радіохедом. Тепер вони записали бонусом пару ембієнтних треків і гордо величають себе пост-рокерами (сміється). Йде хвиля, й цілком можливо, що пост-рок чекає доля інді і емо-рухів: вилізе купа позерів серед кількох непоганих команд. Подивимось.

Ти щось хочеш висловити своєю музикою?
Ні. Я терпіти не можу гурти, в яких всяка безглузда ідеологія переважає музичну складову. Співати гімни на славу Сатані чи вихваляти фекалії або некрофілію, закликати до перебудови і пониження цін на хліб у буклетах дисків - що може бути дурніше? Є декілька музикантів, яким вдається фантастично балансувати на межі агіт-бригади і власне мистецтва (Фіш із Марілліон або ті ж годспіди/зіони), але їх одиниці (більше й не треба). У той же час, мистецтво заради мистецтва - це теж перебір, який може дійти до збочень на зразок малювання картин власним задом. Кожному своє, звичайно, але на мій погляд, мистецтво повинне служити ВСІМ людям, а не окремим прошаркам суспільства або абстрактним ідеям. Тому і музика у мене інструментальна, така, що дає простір для асоціацій і думок.
Одна річ з ЕР присвячена істерії, коли за декілька тижнів прокотилася хвиля стрілянини в публічних місцях у всьому світі, але я не вважаю це такою вже великою політикою. Решта треків вільна від будь-яких захованих тлумачень і глибинних підтекстів.

Від малювання картин задом тільки тхне, тут уже давно немає нічого революційного. :) Тому легко погодитись із тобою, що мистецтво повинно нести в собі красу й гармонію. Та тобі не здається, що вдовольнити потреби всіх - неможливо? Окрім того, чи не ліпше духовно розвивати ті прошарки суспільства, а не спрощувати продукти своєї творчості під них?
Це так, прагнути догодити всім є втратити себе. Я ось часто думаю (ой, пряма цітата з Подерев’янського!), що, якби такі гурти як Genesis в кінці 70-х знайшли в собі сміливість піти з мейджорів на незалежні компанії і не піддатись віянням моди? Зараз класно бути незалежним. Можна займатися чим завгодно в плані мистецтва, якщо мати надійні тили у вигляді постійної роботи (матеріальний достаток і фінансова стабільність дозволяють творцеві думати про мистецтво, а не про шматок хліба), тому зараз у багатьох гуртів такі гігантські перерви між випусками альбомів (а є і навпаки - купа авангардистів або експерименталістів, що відомі випуском пластинок мало не щомісячно). Є час все відточити, зробити так, щоб це було цікаво в першу чергу тобі самому - а інакше в чому сенс? Отже, у мене причини заняття музикою так і залишилися надзвичайно егоїстичними: я роблю музику, яка була б цікава в першу чергу мені самому, тому в плані задоволення чиїхось потреб - це не до мене :) Прекрасно, що є люди, у яких співпадають настрій або ще там що з моєю музикою, тому моє, спочатку егоїстичне, прагнення перетворюється вже на благородне несення «іськюйства» в маси (сміється). Загалом, я повинен був відмазатись чимось на зразок "ми інді, ми ні під кого не прогинаємося", але я скажу дещо по-іншому: мені поки цікаво робити цікаву мені музику, і якщо вона раптом стане відповідати смакам більшості (ха-ха, що навряд чи!), гірше мені від цього не стане.

Чи очікував ти чогось від виданого альбому? І чи збуваються твої очікування?
Ну, супер-цілей якихось не ставилося. Завойовувати світ буду пізніше :) Я поки радий будь-якій реакції, навіть типу "скачав-послухав-видалив". Людина хоча б парилася, скачувала, слухала :) Різко негативних відгуків немає, в основному тикають в якість запису; я посвячую найзацікавленіших в умови запису, і вони після ознайомлення, як правило, розуміюче співчувають. Приємно, коли бачу відгуки від людей, що називається, "не в темі" (на подив високі оцінки на тих же прог-сайтах або в достатньо консервативному Інроку). Повторюся, наступний студійник писатиметься натурально в студії, з урахуванням всіх мінусів дебютника. Проте, перший млинець вже ніяк не грудкою (хоч би виходячи з тієї ж реакції). Сподіваюся, люди, яким дійсно сподобався матеріал, пересилять в собі огиду до придбання осоружних круглих пластикових штук, які такі незручні в порівнянні з милими віртуальними мегабайтами на компі (бугага!), і справа тут навіть не в матеріальному питанні, повірте. Просто є ризик втратити символ альбому як Gesamtkunstwerk, універсального витвору мистецтва.


krobak


Як ти гадаєш, чи сприяє велике місто творчому процесу? Чи не бачиш ти тут можливості знайти ширшу авдиторію, частіше контактуючи з нею безпосередньо?
Ну звичайно. Так повелося, що Донбас - кузня бруталу (як Західна Україна - батьківщина блекухи/фолку), і знайти тут відповідних для себе музикантів ще важче, ніж слухачів. Сподіваюся знайти парочку в Луганську, де з осені починаю навчання в магістраті, а там подивимося. Але велике місто завжди краще маленького, якщо ти граєш не гівнорок/хевімітол/поп-панк. Та і взагалі на Донбасі жити важче. Це не гламурна столиця, розслаблений південь або тихий захід. Це - руки України, трудовий придаток, і кому тут потрібний інструментальний меланхолійний рок, якщо єдина думка - чи буде завтра що поїсти. Я не перебільшую, приїжджайте, переконайтеся самі. Якщо умови життя і умови праці стануть кращі, то менше буде озлобленості і зашореності, і аншлаги в місцевих ДК тут будуть не в Потапа або гуртів як Каролєшут, а у нормальних музикантів.

О, розкажи про свою співпрацю з Krikston.
Якщо пробити в пошуку слово "пост-рок" на ріалмюзік (realmusic.ru), то знайти можна тільки його :) Так, в усякому разі, було навесні минулого року. Ми здружилися, виявили колосально багато спільного... думка про спліт народилася практично відразу, але вийшов він тільки восени, self-released в 33 екземпляри (привіт першій касеті годспідів!). Коли я слухаю інших музикантів, я часто можу підібрати їх речі, навіть не хапаючись за інструмент, я відчуваю, як вони придумали той або інший хід або риф і таке інше. У випадку з музикою Віталія я просто сидів з відкритим ротом - мені б ніколи не прийшло в голову ТАК розташувати акорди або мелодію! Тому НЕ ЗРОБИТИ сумісний диск було б дурною помилкою. Тим паче, що ми з одного міста - Віталя з Єкатеринбурга, і я теж з Свердловська (але Луганській області :) ). Та і музика вигідно відрізняється: я ніби як прихильник епічного гітарного напряму, а у нього - більш повітряна і трохи електронна музика. У мене ніч, у нього - день, ну і так далі. На сьогоднішній день спліт розхапали, але його, звичайно ж, можна викачати, та і "Амнезія" (яка не увійшла до альбомів, що вийшли) доступна для викачування на майспейсі й ластфмі.

А чи грав або робив спільні записи із іншими музикантами/командами?
Ось планується ще сплітець із одеською нойз-дроун командою MONOCUBE .Схоже, що вийде він у формі інтернет-релізу, тому що CD і навіть дешеві CD-R релізи вже нікому не потрібні. Образливо і жаль, бо таку рідкість хочеться потримати в руках... Не загадуватимемо, може зробимо пару десятків екземплярів для друзів і рецензентів. У плані спільної роботи хочеться попрацювати з ким-небудь, в менш звичному для мене амплуа сесійного музиканта або просто "людини на підхваті". Просто одноосібне верховенство в Хробаку стомлює, хочеться обмінятися з ким-небудь енергією ;) One-man-band - це завжди онанізм, а група/спільна творчість, навіть не дивлячись на купу проблем, що виникають при цьому, приносить скоріше задоволення, ніж розчарування. Мені в це хочеться вірити, в усякому разі.


krobak


Як відбувається у тебе процес запису композицій? Чи задоволений ти умовами в яких працюєш?
Хе-хе! (сміється). Ударні я, пригадую, бігав прописувати до знайомого на квартиру, оскільки не зміг встановити собі DrumKitsFromHell :) Домашні записи партій для альбому, благо, були підчищені саунд-чарівниками на Cardiowave, тому альбом цілком можна слухати. Та і ЕР писався вже з урахуванням минулих помилок, з мінімумом "зайвих" партій, тому виявився аскетичним, але збалансованим і гармонійним.
На даний момент пишуся все ж так само вдома, якість далека від Abbey Road, скоріше, це такий собі Hotel2Tango донбасівського розливу :) Виходить щось середнє між нормальним записом і демо-версіями: добре, але можна було й краще (якщо б в нормальній студії). Зуб даю: другий повноформатник писатиметься в якісних умовах, з живими ударними і скрипкою, чого б мені це не вартувало.

І як ти вийшов на Cardiowave? Чи вони самі запропонували тобі записати диск?
Осінь 2007. Я вже майже закинув постійне термосіння наших і західних лейблів, розсилку демок і усілякий піар свого музла в безкрайніх просторах інету. Я вже налаштувався на "самозабезпечення" ;) І вже був готовий з купкою невдах піддавати жадібні продажні лейбли анафемі. У нас з Віталієм тільки вийшов спліт і таке інше... І тут приходить імейл від Кості. Мовляв, почув про вас, не проти співпрацювати? Я трохи не лопнув від щастя перед комп'ютером, чесне слово! Ламався для вигляду (дні два), але, звичайно ж, погодився. Для мене відкриттям було, що Кардіовейв – це не тільки і не скільки «флєроподібна» музика… та і оголошення, що до цих пір висить на стартовій сторінці сайту лейблу ("шукаємо українські пост-рокові/шугейзові/дрімпопові гурти", так, здається), говорить саме за себе. Лейблом і його підтримкою я задоволений - в принципі, це і не лейбл, а люди, що допомагають музикантам (як знову-таки вірно написано на сайті). Ну скажіть, який ще лейбл буде першим звітувати музикантові, що там з продажами і скільки ще авторських можна собі заграбастати?

Чим ти займаєшся окрім музики, оскільки не бачиш її основним джерелом прибутку?
Власне, у момент інтерв'ювання я повинен готуватися до комплексного держекзамену з англійської і німецької мов та зарубіжної літератури. Потім поступлю на магістрат, вже не на педагогічну спеціальність, а на перекладача. Іноземні мови - безумовний бонус, і я вже собі приглядаюсь до роботи за профілем.


krobak


І заключне питання – твої улюблені артисти? Кого б ти назвав своїм наставником? Розкажи про інші впливи, яких ти зазнав чи досі зазнаєш?
Ой, багато чого слухаю. Зараз відійшов від прог-року і лізу в нетрі психофлоку, інді й експерименталу. Якщо говорити про впливи на Хробак, то це три гурти: годспіди (природно), японці Mono (коли я їх почув, то зрозумів, що можна бути схожим на годспідов і зберігати свою власну індивідуальність), що дали мені власне поштовх до запису демо-версії альбому рік тому, і Yndi Halda. Останні - це просто найулюбленіша група за останні півроку, здивували тим фактом, що зіграли речі Хробака, що гуляли у мене в голові (сміється). З улюблених гуртів (у хронологічному порядку) можу назвати Nirvana, Led Zeppelin, The Doors, Genesis, King Crimson, Marillion, Tool, Oceansize, A Silver Mt Zion, The Smiths, Day Without Dawn, maudlin of the Well, Immanu El і так далі. Найважливіше останнє відкриття - Марк Холліс і Talk Talk. Гурт, що найбільш надихає мене, хоча їх манери/звучання у мене фіг знайдеш =) Я готовий молитися на Марка Холліса, чесслово! Ще з улюблених персонажів - Морріссі, Фіш, Клайв Нолан, Метью Парментер, Войтек Шадковскі, Тіло Вольфф і Стівен Уїлсон. Обидва останніх привертають тим фактом, що теж починали як one-man-band'и, теж ледве зібрали живі склади після вже декількох випущених альбомів, а зараз суперзірки... Надзвичайно нескромно і самовпевнено, але мені хочеться вірити, що схожість моїх із ними шляхів невипадкова (сміється).



розмовляв Тарас Хімчак
фото, окрім зазначених, надані Ігорем Сидоренко



27.05.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах