Metric: «Cкоріш за все, ми аутсайдери, які заглядаються на інді-рок»


Metric

Metric веселішають. Потихеньку. Хоча музика торонтської групи завжди була досить оптимістичною сумішшю з нью-вейву, денсу та року, цього аж ніяк не скажеш про їхнє світосприйняття. Фронтвумен і головна авторка текстів Емілі Гейнс постійно проти чогось протестує – чи то проти війни («Succexy»), чи проти стагнації в мистецтві («Dead Disco»), чи проти зростаючого утиску в світі («The Police and the Private»). Але на новому альбомі під назвою «Fantasies» , що вийде 14 квітня, гурт демонструє інший підхід: «На цей раз ми подумали зробити дещо інше, ніж перелічити все, що в цьому світі не так, – розповідає Емілі, – а для мене це було трохи незвично».

З Емілі Гейнс та гітаристом і продюсером Джиммі Шо ми зустрічаємося на Манхаттані, в гротескній велетенській конференц-залі, обшитій темним деревом. Емілі з Джиммі в гарному настрої – наразі вони насолоджуються своїм перепочинком між завершенням альбому та початком турне. Музиканти раді деякий час пожити повсякденним життям – ходять за продуктами, варять їсти, відвідують концерти друзів. У спілкуванні між ними виробилась взаємодоповнюваність – як тільки Емілі зачинає філософствувати, Шо поблажливо опускає її з небес на землю. В новому синглі «Help, I'm Alive» звучать такі слова: «Hard to be soft, tough to be tender». «Metric» продовжує балансувати на грані між інді та мейнстрімом, надією та обережністю, політичністю та сексуальністю. Наразі гурт намагається охопити все одразу. До своєї роботи музиканти ставляться серйозно, але й не проти відповісти на придуркуваті питання на кшталт «Хто кого поб’є – кіт чи пес?».

Metric

Пічфорк: Ви себе цікаво позиціонуєте порівняно з іншими колективами. З одного боку – виступи-шоу, типовий рок-н-рол, а з іншого – тексти, написані в дусі інді-року, який часто критикує рок-н-рольний спосіб життя.

Емілі: Скоріш за все, ми аутсайдери, які заглядаються на інді-рок. :)

Джиммі: Я розумію, що ти маєш на увазі. Є групи, які співають на загальні теми у великих залах. Ми так не робимо, і в цьому є протиріччя. Для нас як для групи власне цікаво існувати в цьому поверхневому середовищі, але висловлювати щось зовсім інше. Завжди є якась зачіпка, яку можна або прочитати буквально, або ж почати шукати глибший сенс.

Пічфорк: Я недавно був на концерті «Тhe Killers», які пишуть великі пісні для великих залів. Вас таке ніколи не приваблювало?

Джиммі: Нас багато що приваблювало, але як тільки ми починаємо робити щось штучно, нам перестають вірити – в першу чергу ми самі. Коли ми намагаємося зробити пісню більш альтернативною чи більш попсовою, ніж зазвичай, то через десять хвилин вже самі не можемо її слухати.

Емілі: А я не можу її заспівати в студії – в буквальному розумінні. В мене наче «заклинюється» горло, і хлопці вже знають, що діла не буде.

Metric

Пічфорк: Чи були під час роботи над «Фантазіями» спроби зробити щось нове, а воно не виходило?

Джиммі: Трек «Gimme Sympathy» ми перезаписували десь чотири рази. Ми зробили запис повним складом, але якось воно було не те. В результаті сидиш перед колонками і думаєш або «Вау, я молодець, життя – супер-пупер», або ж «Боже, якою фігнею я займаюся». Це такий собі момент істини – комфортно тобі з власною музикою, чи ні.

Емілі: Ми всі відкриті до нового, любимо різні стилі. Взагалі-то, ніхто з нас не слухає музику, подібну до нашої. Басист Джош Уінстед може принести послухати якісь треки «Melt Banana», щоб ми передали цю енергію – ми тільки за! Це мені дуже подобається в нашому гурті.

«Gimme Sympathy» було написане на акустичній гітарі, а коли потім додалися всі інші інструменти, то я раптом відчула себе Шенаєю Туейн. :) Таке неможливо передбачити! Я тут собі співаю все так само, а воно перетворюється на щось зовсім інше.

Пічфорк: То тобі не сподобалось бути Шенаєю Туейн.

Емілі: Нєа, то не для мене. :)

Пічфорк: А ви колись «переборщували» якимись декораціями на сцені?

Джиммі: Під час нашого останнього турне по Канаді в нас була репетиція, і якийсь чувак експериментував з таким собі оком, типу людським оком, на завісі, яка висіла за нами. То мені стало якось не по собі.

Емілі: То я йому дозволила! Я думала, ти знаєш.

Джиммі: Нєа. Перед виходом на біс я виглянув, щоб подивитись на публіку, і побачив це око! Це був повний «о май год»!

Емілі: Сорі. :)

Джиммі: Насправді часом від кльовості до фіговості – один крок. Я поважаю, але не можу сказати, що повністю підтримую естетику інді, де вважається, що чим менше робиш на сцені, тим краще.

Емілі: Достатньо вдягнути ту саму футболку, в якій ти спав.

Metric
Джиммі: Власне. Дуже просто відмовитися від експериментів, через які на тебе можуть почати дивитись інакше. Але нам подобається експериментувати, тому іноді деякі моменти можуть здаватися не дуже вдалими. Але мені краще так, ніж інакше. Багато неймовірних музикантів випустило диски, які неможливо слухати. Ніл Янґ випустив декілька фігових. Ролінг Стоуни мають 20 неможливих альбомів. Вен Морісон має одну-єдину кльову роботу, і тим не менш він – факана легенда!

Пічфорк: Повертаючись до концерту «Кілерів» – я не впевнений, чи в них виходить балансувати між кльовістю і фіговістю.

Джиммі: Як оте «Is he human...»

Емілі: «...or is he just a dancer?»

Джиммі: Один з найгірших текстів, які мені доводилось чути.

Емілі: Це просто жахливий рядок. Але загалом пісня якісна. Я рада, що ми про це заговорили, бо я сама часто про це думаю. Про це протиставлення гри на публіку та автентичності інді-року. Типу, якщо ти робиш шоу, то це поверхнево, а якщо робиш вигляд, що на тебе ніхто не дивиться, то ти автентичний. Іноді це так, але ті люди і виступи, які особисто мене дійсно вражають, не слідують правилу «невидимого виконавця». Ось «Франц Фердінанд» знають, що роблять. Вони розуміють роль музики в житті людей. Музика виконує різні функції, але найважливіше на концертах – це шоу. Одні й ті самі люди можуть стояти разом у метро, де вони будуть сутулитися і почуватися некомфортно. Але коли грає музика, а в залі атмосфера, то виникає таке собі почуття єднання. Так переважно буває на концертах, де група дуже старається.

Metric
Пічфорк: Емілі, в текстах альбомів «Metric» і твого сольного альбому відчувається туга за більш вільним способом життя. Це тому, що завжди хочеться того, чого не маєш, чи ти дійсно хочеш відпочити від турне та записів альбомів?

Емілі: Там ідеться не про бажання зробити перерву, а про те, що робити, якщо ти розчарований у світі. Це ж, фактично, основне питання нашого покоління. Я розумію, коли хтось каже: «мейнстрім задовбав, до побачення», як-от моя сім’я. Це дуже властиво Канаді, і це мені подобалось, коли я там росла. Але особисто я так не можу. І тим не менш я ніколи не могла – в плані шоу-бізнесу – займатися тим, що треба для того, щоб стати справжньою суперзіркою. Я прекрасно знаю, які це правила, і я від них відмовилась ще в 16 років.

Я хотіла б жити в такому великому, згуртованому, утопічному світі – я ж водолій! :) З іншого боку, я маю потребу репрезентувати свою позицію. Я часто почуваюся як героїня фільму Вуді Аллена «Пурпурна троянда Каїру», де вони накладаються на фільми. Наш гурт цим займається по життю. Намагаєшся жити сміливо, але де б ти не був, твоє справжнє «я» накладається на різні середовища. Але про це говорити – це як думати про свій власний мозок, а це напряжно.

Джиммі: Мені все це зрозуміло... Але я тебе вже давно знаю.

Пічфорк: «Metric» люблять приправляти свою музику прогресивною політикою. То чим ви займалися в день виборів?

Джиммі: Я був у Торонто – у своїй студії разом із «Broken Social Scene». Ми зависали з Бренданом Кеннінґом і Кевіном Дру. Я такий кажу їм: «Чуваки, давайте вийдемо надвір. Там щось відбувається». А Брендан такий: «Та нашо? Ми ж і так знаємо, кого виберуть...». А я кажу: «Ходімо». То ми пішли в бар, де якраз показували промову Обами. Неможливо було проштовхнутися. Люди шаленіли. Це було офігенно!

Пічфорк: Тобто ви не сумнівалися, що переможе Обама?

Джиммі: Якби він не переміг, то це б було доказом, що революція – єдиний вихід. Так що я радий, що він переміг.

Емілі: Я не думаю, що сталася б революція. Напевно, була б колосальна депресія, причому не в економічному розумінні. Я маю на увазі, що якби всі ці люди програли, і якби вони відмовилися на хвильку від іронії, то було б так: [пародіює] «Я так і знав, що все фальсифіковано, фігня це все!» :)

Джиммі: Прикольний голос.

Емілі: Дякую. То був мій племінник, йому 12 років. У нього ростуть вуса і він в прострації, бо в нього голос на чотири октави нижчий, ніж у його друзів. Ми зараз намагаємося відмовити «вибити» з нього той «Slipknot». Своїй шестирічній племінниці я купила айпод, то першою піснею на ньому стала «Sk8r Boi». Це для мене був особистий удар. Тоді вона ще попросила залити туди якусь пісню Пінк, то я вже сказала: «Я тут вирішую, що можна. А це – заборонено».

Пічфорк: Ну, Пінк начебто проти «пающіх трусів».

Джиммі: Та вона сама «пающі труси».

Емілі: Класно, коли співачкам вдається бути і популярними, і мати свою позицію, як «M.I.A.». Вона мене надихає як жінка, яка водночас і політична, і зваблива. В неї виходить бути сексуальною музиканткою, хоча переважно жінки змушені обирати між серйозністю і сексуальністю.

Пічфорк: Я так розумію, що альбом був майже готовий ще до перемоги Обами. Вам тепер не хочеться повернутися назад і щось поміняти?

Емілі: Вперше за всю нашу кар’єру в нас не було такого бажання. Цим альбомом ми хотіли сказати щось інше, ніж хаяти все на світі, що завжди було моєю спеціальністю як головної авторки текстів. То я себе трохи почувала рибою, викинутою з води. :)

Джиммі: За два роки до того, як почати думати про новий альбом, я в Англії банячив з якимось чуваком, то він мені сказав: «Було б кльово, якби ви, замість розказувати нам, що з цим світом не так, описали світ, в якому нам хотілося б жити». Це нас трошки відкоригувало. Напевно, ми його тому назвали «Фантазії», що в ньому йдеться про мрії про майбутнє. Це не план створення утопічного суспільства, а скоріше такий собі політ фантазії.

Metric
Емілі: Назва підходить ще й тому, що сприймається як щось похмуре й викликає в тому числі сексуальні асоціації. Це критерій відбору для назви альбому – вона має бути «призмою». Відбір дуже строгий. По-моєму, я раз навіть хотіла дати призму на обкладинку диску. Це тобі нічого не нагадує?

Пічфорк: В останньому треку альбому, «Stadium Love», йдеться про поєдинки між різними тваринами, наприклад, «павук проти кажана», чисто як на каналі «діскавері». Якщо продовжити цю гру, то кого ви хотіли б бачити переможцем – кота чи пса?

Джиммі: Я б хотів бачити, як кіт візьме шию пса в замок. Як Гарфільд і Снупі. Але тоді мені було б шкода Снупі.

Емілі: Я теж була за кота, поки ти не згадав про «Снупі».

Пічфорк: Снупі – дуже милий персонаж.

Емілі: Я, звичайно ж, не можу не розповісти тобі про неймовірну глибину слів цієї пісні [«Stadium Love»]! Образ виник від Ісуса в пустелі – наче я дивлюся його очима. Там не тільки тваринний світ сходив з розуму, а ще й глядачі робили ставки і сперечалися між собою. Тобто границя між глядачем і учасником дуже розмита.

Джиммі: Це, здається, називається «fuck down» [масова оргія, в якій жінок значно більше, ніж чоловіків]...

Емілі: ...або «біржа». До речі, від «NHL» був запит на використання пісні під час матчів. Здається, я навіть погодилась.

Джиммі: Серйозно?

Емілі: Ну так, вони ж використовують «Song 2» «Blur».

Джиммі: Але ти ж бачиш, що відбулося з публікою «Blur»?! Нам треба, щоб бейсболок було по мінімуму.

Емілі: Я ще ні разу не бачила бейсболки на наших концертах. Вони їх знімають. Вони в курсі.


Metric

Metric

Metric

Stadium love

Wanna make a bet
We’ll be taking it
Taking off the gloves
Spider versus bat
Tiger versus rat
Rabbit verses dove

Wanna make a bet
Odds are neck-and-neck
Taking off the gloves
Spider versus bat
Tiger versus rat
Owl versus dove

Every living thing
Pushed into the ring
Fight it out to wow the crowd
Guess you thought
We could just watch
No one's getting out

Ooo, Ooo, Ooo,
We've got stadium love

Wanna make a trade
Cougar for a snake
Wanna fall in love
Wanna make a deal
Angel versus eel
Owl versus dove

Ooo, Ooo, Ooo,
We've got stadium love




Розмовляв: Pitchfork
фото: Norman Wong, Andrew Kendall, Wendy Lynch, Eric Nowels та інші.
Переклад: Анни Лацанич



06.03.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах