Марек Камінскі про New Century Classics та свій сольний проект Lights Dim




NCC

Марек Камінскі - засновник польського інструментального гурту New Century Classics, цього року видав сольний дебютний альбом під іменем Lights Dim. Ми зустрілись із ним десь на початку липня у львівській кав'ярні «Дзиґа».
 
Як ми вже писали, Марек приїжджав у Львів із гуртом Let Me Introduce You To The End, де вони дали кілька концертів у рамках фестивалю “Fort.Missia”.
 
З того дня, минуло вже багато часу, Марек зайнявся своїми справами в студії (про них читайте нижче), а ми встигли змонтувати і представити наше перше відео Feel Good Lost with Lights Dim.
 
А зараз пропонуємо нашим читачам на кілька хвилин зануритись в атмосферу розмови про музику із цим чудовим польським музикантом.

 

NCC
AZH: Розкажи, будь ласка, нашим читачам, що ти робиш в Україні? Ти тут вперше? Як тобі вчорашній вечір?
 
Марек Камінскі: О, так, я тут в перший раз. Зараз граю тут на клавішах у гурті мого гарного друга Раяна Сокаша Let Me Introduce You to the End. Гурт очолює Раян Сокаш, дуже добрий мій товариш. Десь півроку тому були зміни у складі, тож мене запросили взяти участь і я з радістю приєднався.
 
Мені дуже сподобався вчорашній виступ, особливо реакція аудиторії. Тобто, можна чітко бачити, що їм сподобався цей виступ. Коли аудиторії подобається, музиканти грають краще...
 
AZH: Цікаво, що багато з них не знали хто ви такі і після концерту запитували про назву гурту.
 
О! Це так приємно...
 
AZH: Їм було дуже цікаво дізнатись, хто ж це грав...
 
Круто!
 
AZH: То ти перший раз в Україні?
 
Так, перший.
 
AZH: Як тобі Львів, до речі?
 
Я говорив із батьками про цю поїздку і вони сказали, що я буду здивований тим, наскільки Львів схожий на польські міста. І це справді так. Що мені дуже сподобалось у цьому місті, то це те, що люди усміхаються увесь час і вони такі дружні й готові допомогти тобі. Доки ми йшли в цей клуб, то заблукали кілька разів - і були змушені запитувати багатьох різних людей, як дістатись сюди. Вони були такими дружніми, допомагаючи нам. Я насолоджуюсь цим містом, бо воно красиве.
 
AZH: А як вас запросили на фестиваль "Fort.Missia"?
 
Поняття не маю, чесно. Все було домовлено з Раяном і менеджером нашого гурту. І зазвичай так все й відбувається. Раян про щось домовляється, а ми слідуємо за ним. Так от, він мені сказав, що ми гратимемо на цьому фестивалі й дамо кілька додаткових концертів. Ще ми сьогодні плануємо зіграти кілька акустичних пісень для місцевого телебачення.
 
AZH: А який телеканал?
 
Поняття не маю, знову (сміється). Знаєш, я як Войтек - це мій добрий друг і гітарист цього гурту. Я спитав його про деталі і він не зміг мені сказати нічого, бо це так і має бути. Я зацитую: "він насолоджується тим, що не знає". Він просто розглядає це як несподіванку. Втім, я не думаю, що це буде національний канал..
 
AZH: Окей, давай повернемось до твого гурту New Century Classics. Як йде запис другого альбому NCC?
 
Зараз ми взяли перерву від того, що ми робили як гурт, десь на 4 місяці. Так сталось, бо двоє наших учасників переїхало до Варшави (а ми краківський гурт). І одразу як вони переїхали, ми думали, що почнемо складати композиції через інтернет, однак це не вдалося. Нам справді треба бути присутніми на репетиціях вживу, і щоб робити всі ці речі, треба поджемити, ну, не знаю, якось іще надихати одне одного. Так що, по суті, ми вирішили замінити цих двох учасників на одного басиста, і тепер ми стали квартетом. Два місяці тому ми почали працювати над новим матеріалом, і на сьогодні в нас є майже сорок хвилин музики. Так що, думаю, на кінець місяця в нас складеться цілий альбом, і в серпні ми почнемо грати ці речі начисто, а потім у вересні зможемо піти в студію й записати ці речі. Також ми хочемо, щоб нам у студії й на виступах акомпанував струнний квартет. Їздити в тури з цими людьми буде проблемно - знаєш, гурт з вісьмох людей це багато - але, думаю, якщо ми зважимось виступати з квартетом на сцені, то виступи будуть значно цікавішими для глядачів. Стиль нашої музики змінився дещо, здається... Перший альбом, я впевнений, що кожен, хто слухав наш перший альбом, скаже, що це музика для ходіння. І зараз ми намагаємось позбутись цього враження, ми хочемо зробити музику більш кінематографічною, більш релаксуючою, такою, щоб ви могли просто сісти й зануритись на якийсь глибший рівень, десь так. Нічого розважального - в хорошому сенсі.
 
AZH: То як ти думаєш, ці зміни в гурті вплинули на звук?
 
Я б сказав, це впливало на те, яким другий гітарист був... Мені справді подобалась його гра, але він видавав на-гора потік року, сирого року. А тепер наше звучання більш розслаблене, в ньому більше від ембієнта, більше... давайте скажемо: вдумливого елемента музики. І коли ми грали разом, то мали йти на компроміс: спершу робимо щось спокійне, але потім маємо робити рокові пісні. Це трохи спрощено, але так воно й було. А зараз ми вільні робити те, що нам хочеться, а саме - грати спокійнішу музику. Так що, гадаю, звучання зміниться в цьому плані.
 

NCC

AZH: Давайте поговоримо про пост-роковий стиль життя.... Чому ви вирішили грати в цьому стилі? Чия це була ідея?
 
Наскільки пам'ятаю, моя. Тобто, я був тим, хто знайшов інших музикантів, щоб фактично зібрати гурт. Думаю, це було через півроку після того, як я покинув попередній гурт. Та команда була поп-орієнтованою гурт, ми просто здобували досвід у музиці, здебільшого для розваги. Я справді насолоджувався тим гуртом, але це було абсолютно інше від того, що ми граємо тепер. Думаю, то був бріт-поп, його польська версія. Це було трендом того часу, було прикольно грати. Але десь після року гри з тим гуртом я вирішив, що хочу робити щось не для розваги, щось... Я не люблю використовувати слово "мистецтво", але я хотів робити щось таке, знаєте, глибше за типову MTV-музику, і... ну так, інструментальну музику, я завжди її слухав.
 
AZH: Назвеш якісь імена?
 
Ох, їх буде тонна. Окрім звичної пост-рок класики, такої як Mogwai, як Explosions [In The Sky], як Unwed Sailor... Коли люди запитують мене про враження, я завжди не знаю, що сказати, бо так багато всього. Знаєте, найпростіший спосіб відповісти на це запитання - подивитись, що я маю в свому mp3-плеєрі, тому що це те, що я слухаю прямо зараз.
 
Тож давай подивлюсь - це буде epic45, тут у мене вся дискографія...
 
AZH: А July Skies подобаються?
 
Так, я зараз саме насолоджуюсь ними. Це дуже подібне. Харуку Накамуру мені порадив ударник з New Century Classics - блискуча японська музика. Самнер Маккейн / Sumner McKane, основа на гітарі, щось на кшталт Пета МакЛівера, але менш претензійне. Дуже-дуже хороша гра на гітарі.
 
Що ще? The Wrens - це я перевідкрив ось на днях. Пригадую, як слухав цей альбом шість років тому. Мабуть, вони американці, але я можу помилятись. Це інді-рок із впливом 90-х, мене справді пре від цього. Він дуже оригінальний, особливо коли ти слухаєш цей альбом [The Meadowlands] і порівнюєш із сучасною інді-музикою, то це такий контраст... І The Wrens, по суті, роблять це краще.
 
Що ще... Акіра Косемура, інший японський композитор, Aspidistrafly. Ми з барабанщиком насолоджуємось японською музикою - вона така справжня. Тобто, коли ви слухаєте європейську сучасну музику, американську сучасну музику - вони звучать дуже подібно, й це нам не дуже подобається. Тобто, мені подобається ідея інтернаціональних музичних жанрів, багато різних людей із різних країн, класно, але в той же час, якщо це досягається ціною одноманітності - то це стає безглуздим. Японська музика дійсно оригінальна; в них є свої власні ідеї, вони не соромляться використовувати власні форми, щоб ці ідеї презентувати. Це справді надихає.
 
AZH: Знаєш, що коли вони насправді використовують якийсь жанр, європейський жанр музики, вони надають йому власного звучання, вони не звучать так як інші.
 
Але я припускаю, це йде дуже глибоко в культуру окремої країни. Тобто, якщо музиканти цієї чи якихось інших країн відчувають, що їхня культурна спадщина достатньо сильна й цікава, то вони можуть фактично її взяти й використати якісь елементи у власній музиці - це дуже добре. Але в Польщі такого нема. Тут є кілька гуртів, як беруть матеріал з польської фолк-музики, але більшість "незалежних", більшість сучасних гуртів переважно надихаються Сполученими Штатами, Британією - музикою типу Franz Ferdinand...
 
AZH: Можеш розказати нам трохи більше про польську музичну сцену?
 
Загалом тут є велика відмінність між мейнстрімною та незалежною сценами - я маю на увазі ті гурти, які вирішили перетнути цю межу. Наприклад, є гурт Out Of Tune - незалежний, вони грали в маленьких приміщеннях, але потім підписали контракт з EMI. Наскільки мені відомо, цим контрактом вони дуже задоволені, але... Втім, деталей не знаю. Є гурти, які активно грають концерти по всій Польщі, вони просто працюють над своїм ім'ям, але справа в тому, що це складно фінансово забезпечувати. Недешево робити тури Польщею. Коли я заснував гурт, то ніколи не хотів робити грошей на музиці, тому що це трохи... ну, для грошей в тебе є робота. Взагалі-то з моєї точки зору – якщо ти заробляєш, то можеш собі дозволити грати музику, хоча в ідеалі так не має бути. Втім, коли ти в турі й ти їздиш Польщею цілий тиждень, даючи 7 концертів у багатьох різних місцях, а потім повертаєшся в рідне місто, й після сплати оренди, за авто, бензин, інших витрат, закінчуєш зі 100 злотими в гаманці – то це насправді соромно.
 
AZH: А як ви їздите в тури Польщею?
 
Загалом це все залежить від менеджера гурту, ну або відсутності менеджера в деяких випадках. У нас є тур-менеджер і у нас нема проблем з концертами в Польщі, тому що цей хлопець має стільки зв'язків і він знає кожний великий чи малий клуб у країні. Тож тут проблем нема. А коли доходить до закордонних, то знаєш... В межах ЄС це нескладно, бо перетин кордонів не є проблемою; ти можеш везти свої власні речі без будь-яких проблем, їх не перевірятимуть. До того ж, західні країни платять ліпше. Знаєш, потрібно їхати більше, але в той же час ти маєш більше грошей, щоб покрити всі витрати, й це круто.
 
А на схід я їду вдруге. Рік тому ми їздили в Угорщину на літній фестиваль, було чудово, люди були дуже дружніми, нам заплатили достатньо, так що ми могли витрачати на все, що нам потрібно. Мені дуже сподобалось.
 
AZH: Яким був найкращий твій концерт з NCC?
 
Хм… Одразу як ми записали альбом, і ми чекали його вихід і реалізацію… В нас було багато проблем із цим, але це інша історія… Тобто, в нас був записаний альбом і ми чекали поки його надрукують, запакують і відправлять в магазини... І тимчасом готували тур в підтримку альбому. І раптово цей альбом не видали. Але на той час про тур уже було домовлено, ми записали EP з 4 новими піснями (точніше, 3 нові пісні й один ремікс від наших друзів із гурту Zerova - вони грають дуже розслаблюючу електроніку). Ми зробили цей записаний вдома, зроблений вручну EP. До речі, саме так ми збираємось зробити з нашим наступним альбомом - записати все, окрім ударних, вдома. Там ви не квапитесь через гроші, які витрачаєте на оренду студії…
 
Отже, ми організували цей тур. Ми поїхали, здається, до 7 чи 6 різних міст. І один концерт був у Гданську. Там було маленьке кафе на дві кімнатки. Ми взяли каву й нам показали, що ми будемо грати на сцені за дверима в другій кімнатці – вона була трохи більшою, але й там вміщалось два-три столики. Отже, ми грали в цій крихітній кав'ярні, п'ятдесят людей прийшло, й ми не змогли дістатися сцени. Пригадую, що барабанщик замість стільця, щоб зберегти хоч трохи місця, сидів на підвіконні. Але це був, мабуть, найкращий концерт із тих, що ми грали. Люди з таким запалом реагували на виступ, вони були настільки захопленими! Я говорив із власником кафе й він мені сказав, що люди, які приходять туди, насправді знають, чого чекати, тож якщо ти на концерті, то ти тут для того, щоб насолоджуватись не випивкою або чимось ще. Тож це був найкращий концерт, мабуть.
 
AZH: А чому для перевидання EP NCC ви вибрали китайський нет-лейбл? Як ви взагалі їх знайшли?
 
Ну, взагалі-то це вони знайшли нас. Вони були зацікавлені в релізі EP, так що... Це був насправді наш дебютний EP, ми записали його ще перед першим альбомом і я більш схильний називати це демо, тому що 4 з 5 пісень цього EP було перезаписано й додані до альбому. Коли ми записали цей EP, то зробили одну сотню копій, які несподівано й розкупили на першому концерті. Так що ми залишили ці mp3 і wave файли. Я думаю, вони зв’язалися з нами, бо хотіли пустити цю музику десь іще. А ми власними силами робити більше копій не могли, так що… І так, це була чудова ідея!
 
AZH: Класно! А як ви обираєте назви для треків, зокрема для "Buddha Pilot"?
 
Це чиста випадковість. Я думаю, як ви можете обгрунтувати назву для інструментальної пісні? Для деяких пісень натхненням стали корейські фільми. Батько нашої колишньої віолінчелістки провів чимало часу в Азії й надсилав нам корейські фільми, стрічки інших азійських країн… Переклад був просто жахливий! По суті, ти читаєш ці автоматично перекладені якоюсь програмою рядки; знаєте, навіть із втручанням людини, в основному вони були без сенсу й деякі речення були настільки смішними, що ми вирішили використовувати їх як назви. Наприклад, “Congratulate You, Where?”. Пам'ятаю, це розглядалось як сингл. Тож цей рядок був взятий просто з корейського фільму, наступний теж. "Buddha Pilot" - поняття не маю. Це була моя ідея, здається, хоча насправді не пам'ятаю. Гадаю, це була робоча назва, яку ми мали змінити, але через деякий час вона нам сподобалась настільки, що ми вирішили її залишити.
 
AZH: Звідки йде натхнення для твоєї музики? Для NCC і для власного проекту - Lights Dim?
 
Важко сказати. Може, буде легше відповісти про Lights Dim. По суті вся ідея з Lights Dim полягає в тому, що я хотів робити музику, яка не підходить для стилю New Century Classics. В основному зроблене мною вдома просто на мому лептопі, з гітарою й клавішами - це все. Тому по суті я взяв ці обмеження і просто хотів подивитись, що за музику я зроблю з цими інструментами, тому я почав записувати якісь уривки з гітарою й клавішами, робити якісь польові записи семплів, брав деякі семпли з фільмів, щось із архіву в інтернеті, всяке таке. Я почав яз цими елементами працювати й після чотирьох-п'яти місяців уже мав альбом. Тож я поїхав до Варшави, щоб записати його, записати всі додаткові гітарні частини, змішати їх... Це зроблено, і я хочу продовжувати в цьому напрямі. Музикою на цьому альбомі я дійсно задоволений. Були гарні відгуки від простих слухачів та оглядачів, тому після цього українського туру я планую піти в студію знов і записати EP. Досі є пісні, які не потрапили в альбом, і я хочу закінчити їх у подібному стилі. Так що, гадаю, це добра ідея. Із цими двома релізами я зможу зробити тур: матиму досить матеріалу для виступів.
 
AZH: Ще одне запитання - звідки прийшла ця пристрасть до музики? Це з дитинства, чи це стосується твого фаху? Ти вивчав музику?
 
Я хотів. Я лише закінчив початкову музичну школу. Було відчуття, що мене силували грати музику в той час. Але коли я поїхав у коледж, тобто в середню школу - це була звичайна школа без будь-якого музичного елементу, і після одного року я відчув, що скучив за музикою так сильно, що вирішив узятись за гітару. Адже це завжди круто - грати на гітарі.
 
AZH: Скільки тобі було?
 
Я був досить дорослим, шістнадцять чи щось таке. Це трохи пізно, щоб починати грати на гітарі. Я намагався грати пісні інших людей, але ніколи насправді не насолоджувався ними. Тож із самого початку я почав грати якісь замальовки власних мелодій. Більшість із них були жахливими їх хотілось забути. Коли я заснував New Century Classics, ми зосередились на інструментальній складовій, хотіли робити кінематографічне – щось, чим я можу насолоджуватись без жодного розважального значення. І думаю, все йде добре, я задоволений альбомом і двома EP. Але, коли мене питають про натхнення, відповісти досить складно. Перше, що я можу сказати… Що найкращий спосіб бути здатним робить хорошу музику, це спершу слухати багато хорошої музики від інших людей. Це головне, так ти насправді вивчаєш, які речі можна зробити з інструментом, бо якщо ти просто сядеш і будеш грати своє, то не матимеш уяви про потенціал інструмента. Більшість із таких людей не мають жодного таланту грати на інструменті. Знаєш, це всього ідея, що ти можеш бути просто із інструментом і насправді саме на цьому базується моя музика. Я ніколи не грав окремого соло у своєму житті, я просто не можу. Я навіть ніколи не вважав себе за гітариста, я просто іноді використовую гітару. Тобто, Войтек із Let Me Introduce… - він гітарист, справді досвідчений музикант, і точно знає, що хоче робити з інструментом. Я ж лише беру гітару й експериментую з нею. І роблю це доти, поки не задовольняюсь результатом.
 
AZH: Як виглядає процес створення музики? Ти використовуєш комп'ютерне програмування, чи більшість створює інструмент?
 
Ну, коли мова заходить за компонування, то найскладніша частина при компонуванні музики - це виокремлення структури пісні. Тоді використання комп'ютера дуже допомагає, адже так тобі не треба запам'ятовувати кожен окремий щойно створений тобою елемент. Ти можеш записати їх, а потім просто змішати порядок на свій смак. Ти робиш це доти, поки результат не звучить як треба, не звучить добре. А якщо мова за комп'ютерний звук, то я насправді не люблю використовувати всі ці сучасні синтезатори й подібні речі.
 
AZH: Які програми ти використовуєш?
 
Для компонування я використовую Abletone Live, для виконання - 2plus Logic, а для клавішних – Reason, деякі плагіни для піаніно справді звучать добре, і з ними можна отримати класний результат. Як я вже сказав, я не люблю використовувати сучасні інструменти, а краще пошукаю щось типу піаніно, селести, мелотрона, чи їх аналоги. Щось, що ти можеш відтворити вірно, без фальшивого звучання. Звичайно, я б хотів записувати всі ці інструменти вживу, але не думаю, що це можливо в Польщі. Багато з цих інструментів справді важко дістати. Тож я краще дотримуватимусь цієї формули і буду записувати вдома на лептопі всі ті інструменти доти, доки вони звучатимуть подібно до справжніх.
 
Коли я записував перший альбом, то на робочому столі комп’ютера зробив картинку з усіма інструментами, які хотів використати, і якщо мені подобалась ідея для окремої пісні, то я просто дивився на десктоп. "О! Цей інструмент звучатиме добре в цій частині. Чому б не спробувати зіграти на ньому?" Якщо він підходив, то залишався. Ось такий процес.
 
NCC

AZH: Де ти бачиш себе через 5 років? Зокрема твій сольний проект і New Century Classics?
 
Без поняття! Дійсно. Мені дуже хотілося б грати... Знаю, що таку музику... грати таку музику - справді насолода. Я хотів би робити це якомога довше. Зараз у мене немає постійної роботи. Я сподіваюсь зробити собі ім'я, працюючи з цими двома проектами як основними, й багатьма іншими гуртами, приміром "Let Me Introduce You to the End”. Я в ньому лише гість. Тож я сподіваюсь, що через деякий час буду спроможний знайти роботу як музичний продюсер, звукорежисер чи щось таке. Це те, чого я б хотів. Я знаю, що буду насолоджуватись, бо це все таки робота з музикою, але більші гроші, знаєш, лежать в іншій площині з грою на концертах.
 
AZH: Тобто, щось пов'язане з музикою але...
 
Так, так... Мені подобається працювати із музикою інших людей. Бачиш, коли ти працюєш із своєю музикою, то дистанціюватись від своєї роботи стає все важче. Тож якщо ти матимеш хороші ідеї, то насправді можеш насправді побоятись застосувати їх у цій музиці. Бо ти відчуваєш, що вони не звучатимуть так добре чи що ти не зможеш висловити себе належно. Коли ти працюєш із музикою інших людей, то цих обмежень не маєш. Ти робиш саме те, що звучить добре. Я знаю, що це надихає, і насолоджусь цим. Це те, чого я хочу досягти.
 
А відповідаючи про гурт прямо - я лише хочу записуватись побільше. Можливо, коли ми запишемо другий альбом із NCC, поїдемо закордон. Ми хочемо знайти хороший музичний лейбл для дистрибуції, бо цей лейбл, що в нас зараз - просто жахливий. Вони нічого не можуть зробити. Так що ми просто позбулись їх. Другий альбом ми зробимо самі й надішлемо його лейблам як продукт лише для дистрибуції. Ми отримували звістки від різних людей, що вони хочуть дістати наш альбом; але ми не могли зробити цього, бо не було мережі розповсюдження. В майбутньому цієї проблеми ми хочемо уникнути, так що зараз прагнемо зробити все належно. Ми маємо досвід, знаємо, які помилки ми можемо зробити, чого уникнути, тож, думаю, цього разу все піде значно легше.
 
AZH: Гарно! В нас останнє питання - що ти можеш сказати нам про свій візит в Україну й чи хочеш ти повернутись сюди пізніше?
 
Так, однозначно хотітиму. Адже це справді близько. Перетин кордону був простим. Люди поводяться просто чудово. Я зараз зустрів вас і це справді задоволення розмовляти з вами. Знаю, що сьогодні ми будемо на телешоу, і я не впевнений, що ми гратимемо в такому складі, як учора. Я отримав інформацію, що телестудія хоче, щоб виступили всього дві особи, й це круто! Я знаю, що в суботу ми будемо грати на площі Ринок, кілька пісень з акустичного сету і весь новий електронний сет з новим басистом. А в неділю ми зіграємо на фестивалі Fort.Missia, як одні з ключових музикантів, то це чудово! Ця поїздка радісна для нас, місто красиве, люди милі. Що ще треба?!
 
AZH: Дякую!
 
Дякую!

Підготували: Elena Asimar і Тарас Хімчак
 

12.08.2010
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах