Олексій Омельянчук: "зараз музика дуже проста стає, так як і все – по принципу твіттера"


 
Уже цієї суботи, 10 травня, в Києві виступить український сучасний композитор Олексій Омельянчук. Концерт відбудеться у дусі сучасного піаномінімалізму та неокласики. Напередодні цієї події ми зустрілись із Олексієм, щоб дізнатись і розповісти вам більше про нього. 
 
AZH: Олексій, оскільки інформації про Вас навіть на Вашому сайті багато не знайдеш, було б цікаво дізнатися, з чого починалася Ваша творчість і що було першим кроком до Вашої музичної діяльності.
 
Моя музична творчість починалася з того, що мене мама відвела до музичної школи, коли я ще був дуже маленький, в сім чи вісім років. Але це була радянська музична школа - хоча дуже мила, з одного боку, - але мені не дуже підходила, мабуть,  система навчання там. Бо така жорстка система, коли вчителька примушує тебе - гами, сольфеджіо і т.д. - мені не дуже подобалось і десь через два чи через три роки я кинув музичну школу. 
 
Згодом мені вже й хотілось повернутись до музики, але в мене була така ніби як травма. Мені не подобалось те, як мене навчали, це переносилось на музику, і я від музики тримався подалі, мені було якось не дуже комфортно. Тому в мене була досить велика перерва, я не займався музикою довгий час, але, між тим, я займався іншими творчими справами. Я займався театром, кіно, писав вірші, прозу (дуже мало), через деякий час писав і пісні. До активної музичної діяльності я повернувся уже в зрілому віці. 
 
Фактично, можна сказати, що я самоучка, бо все, що тоді  знав, я, ясна річ, забув. Мені було десять років, коли я востаннє щось грав. І знову я почав грати, коли мені було двадцять плюс. Тепер я вже довгий час активно займаюсь музикою. Я розумію, що я музично розвиваюсь і хочу далі розвиватись. Те, що я буду грати на концерті, - це той рівень, на якому я зараз знаходжусь в музичному плані.
  
 
 
AZH: Ви виконуєте не тільки твори відомих композиторів, але створюєте і власні.
 
Так. Те, що я гратиму на концерті, це буде: три твори не мої, а решта – всі мої. Тобто 20% - твори інших композиторів, 80% - це моя музика.
 
AZH: А взагалі, твори яких композиторів Ви любите виконувати?
 
Мені дуже подобаються такі круті піаністи, як Шопен. Але я їх не граю, тому що вони для мене, думаю, занадто складні технічно. Їх, певно, грають ті, хто закінчив музичну консерваторію або музичне училище. Там є такі просунуті твори, де потрібно мати відповідну техніку, щоб їх грати. Тому я як самоучка граю музику, яка на моєму рівні знаходиться. Це музика більш простіша, але разом з тим вона творчо містка. Я граю мінімалізм. На концерті буде звучати Людовіко Ейнауді. Мені подобається Рюічі Сакамото, японський сучасний композитор. Тобто в принципі я граю сучасну музику. Сучасна музика вона досить проста. Її просто грати,тому що вона тяжіє до простоти. Якщо раніше, наприклад, в період Ренесансу музика була дуже складна, витончена, багато деталей в ній було. І це не тільки в музиці, а й в будь-якому напрямі мистецтва: в архітектурі чи в живописі. То зараз музика дуже проста стає, так як і все – по принципу твіттера. Люди спілкуються дуже швидко: одним реченням і скороченими словами. Так само і в музиці та інших видах мистецтва все тяжіє до простоти. Але разом з тим зміст передається той самий, який раніше передавали за допомогою дуже складних засобів.
 
AZH: У Mezzanine Ви будете виконувати твори Людовіко Ейнауді. Чому саме його твори?
  
У нього дуже класна мелодична музика. Вона дуже приємна, вона відома. Але я не через те буду грати, що вона відома. Вона просто мені подобається. Вона проста, мелодична, вона мене зворушує.
  

 
AZH: Наскільки відомо, Ви були в багатьох інших країнах. Порівнюючи українську аудиторію із зарубіжною, чи не здається Вам, що в Україні не так багато прихильників мінімалізму?
 
Важко сказати… Побачимо, скільки людей прийде на концерт. Мені здається, зараз сучасне мистецтво не таке масове. Наприклад, дуже мало митців, які мають шалений following, якщо говорити англійською. Зараз дуже багато більш дрібних митців, які мають певні свої ніші. Якщо раніше були Beatles,  і всі говорили: «О, Beatles!!!» і молились на них. Зараз вже немає таких гуртів, немає таких особистостей. Навіть, якщо взяти Мадонну чи Леді Гагу, це також свого роду нішові речі, але це найбільші зірки сучасності. І зараз в кожної ніші є свої прихильники, свої фани або люди, яким це просто подобається. 
 
Я думаю, в Україні так само, як і у всьому світі, для кожної ніші є своя аудиторія. Вважаю, тут достатня кількість людей, яким подобається така музика. Це не тільки мінімалізм. В принципі, я зараз знаходжусь на стику мінімалізму та неокласики. Неокласика – це така більш складна музика, але вона не така складна, як музика Моцарта або Шопена. Вона досить проста теж. Але це вже ширша аудиторія, і вона достатня для України.
 

 
AZH: Що Вас надихає на написання власної музики?
 
Якщо чесно, я просто можу сісти за інструмент, взяти пару нот – і раз уже щось з'явилося. Коли вже  в тебе є  одна ідея або мотив, то це вже в принципі готова композиція, яку потрібно трохи розвинути, це вже справа технічна. Я думаю, в мене музика виходить досить просто. Мені достатньо приділити цьому час, і вона з'являється.
 
Можу сказати, хто мене надихає. Мене надихають такі особистості, які робили класні речі. От наприклад, мені подобається Джон Леннон. Подобався раніше, вже менше, соліст групи The Doors Джим Моррісон. Я навіть був на його могилі в Парижі. Мені подобаються такі творчі особистості, які свідомо роблять свою творчість, не просто мистецтво заради мистецтва. Люди, які у свою творчість вкладають якийсь зміст. Той же Джон Леннон, він був не просто поп-зіркою, він разом з тим був громадянином, соціальним активістом. Він був людиною, яка дуже широко спілкувалася зі своєю аудиторією, не тільки в рамках трьох музичних нот або якоїсь музичної композиції. Він спілкувався з великими прошарками населення, людства. Мене надихають такі особистості. Раніше суто своєю харизмою мені подобався Елвіс Преслі. Зараз менше, бо, мабуть, я вже вийшов з того віку. Також мене приваблює музика The Rolling Stones, подобається Мік Джаггер як творча харизматична особистість. Також надихає класична музика, такі великі майстри як Шопен, які могли створити фантастичну музику, котру дуже важко перевершити і це мало кому вдавалось.
 
AZH: Чи думали Ви випустити свій альбом?
 
Я би хотів випустити альбом. Сподіваюсь, що це буде після літа.
 
AZH: Наскільки важливо виступати вживу? Не тільки створювати музику.
 
Це дуже важливо з багатьох причин. Перше, це перевіряє, наскільки музика актуальна і цікава глядачеві. Бо коли глядач приходить на концерт, він приходить свідомо, тим більше, коли він платить за це гроші. Просто так люди гроші не віддають. Якщо людина заплатила гроші, вона прийшла, оцінила і їй сподобалося,  тоді ця музика варта того, щоб продовжувати її робити. По-друге, це стимулює до створення нових музичних композицій. Якщо в тебе концерт, ти хочеш написати якусь музику до нього. Це стимулює тебе рости в технічному плані. Також це спілкування з аудиторією. Дуже важливо не просто в себе вдома грати якусь музику. Комусь, може, цього достатньо, мені – ні. Мені дуже важливо спілкуватися з аудиторією, відчувати її енергетику і відповідно ділитися своєю енергетикою. Мене дуже надихає стан, коли багато людей в аудиторії, коли відбувається певний творчий процес, тоді дуже сильна енергетика, і я її відчуваю. Це для мене емоційний і творчий підйом. Тому для мене важливо не просто писати музику, але ще й виступати.
 
AZH: На противагу композиторській діяльності Ви так само займаєтесь постановками до театру?
 
Знаєте, в мене був такий етап, я якраз займався деякий час не тільки музикою, але й театром. Це був етап, коли мені було цікаво спробувати себе в театрі. Я дуже багато в своєму житті спробував творчих речей. Я грав у театрі. Я навчався в театральному інституті в Америці і був режисером. Нещодавно, рік тому, я разом з подругою поставив п’єсу «Маленький принц» у Москві. Але зараз я не займаюсь театральною діяльністю. Можу тільки писати музику для театру.
 

 
AZH: Ви були в 40 країнах на 5 континентах. Багато любите мандрувати чи це було пов’язане з роботою?
 
Ні, я просто любив мандрувати. Може некоректно так про себе казати, але хтось, мабуть, би про мене сказав – улюбленець долі. Була можливість помандрувати абсолютно вільно, їхати в будь-яку точку світу за бажанням. В принципі я сам собі організував таку можливість. Наприклад, я в понеділок вставав з думкою, що чогось мені кудись хочеться, а в середу я вже міг бути в Латинській Америці або в Австралії. Якщо все було гаразд з візою та іншими паперами, то можна було летіти куди завгодно. Так десь 40 країн я відвідав в такому форматі. Деякі країни відвідав по 10-15 разів.
 
AZH: Щось в цих країнах Вас надихнуло, залишило якийсь бекграунд по собі?
 
Звичайно. Коли людина подорожує, це один із найкращих способів розвинутись як особистість. Не тільки творча, але й взагалі як людина. Розширити свою свідомість. Весь час ти бачиш нових людей, способи роблення того самого, але в інший спосіб, інша культура, інша мова, інша їжа, по-іншому організовані кольори. Кожна країна, кожне місто, яке ти відвідуєш, воно розширює твоє світобачення, твій кругозір. Одна з найкращих речей, які я зробив у своєму житті – це те, що я мандрував.
 
AZH: Чи рекомендували б Ви іншим так само трохи помандрувати?
 
Не трохи, а якомога більше.
 
AZH: А не думали не просто мандрувати, але, можливо, й виступати в інших країнах?
 
От зараз мені цікаво, бо раніше я мандрував, і я займався творчими проектами, але вони були трохи спорадичні: там фестиваль, там ще щось. Зараз я хотів би мандрувати свідомо, з конкретною якоюсь місією. З концертами продовжити цю діяльність і в міжнародному форматі.
 

 
AZH: Чого очікуєте від концерту в Mezzanine?
 
Сподіваюсь, буде аудиторія, якій цікава ця творчість. Сподіваюсь, буде дуже класна атмосфера – багато людей в одному просторі знаходяться на одній і тій самій хвилі, бо відбувається якийсь творчий процес, в якому стираються кордони між людьми. Відбувається такий «суп» в позитивному сенсі. Всі розчиняються в цьому творчому просторі і отримують задоволення, насолоду, якісь відчуття. Звичайно, сподіваюсь, що аудиторії сподобається наш концерт, що ми класно зіграємо - я буду грати із скрипалем, - що я буду задоволений, що аудиторія буде задоволена.
 
AZH: Чи часто Ви так експериментуєте, коли разом з Вами грає ще хтось на іншому інструменті?
 
Так, буває. Наприклад, нещодавно в Москві я грав з віолончеллю і з перкусією. Передостанній концерт я грав соло, а тепер буду зі скрипкою. Мені подобається додавати різні інструменти, тому що воно додає різні грані, різні нотки в концерти. І звичайно, коли ти виступаєш з кимось, відбувається синергія енергетики. І вона посилюється, ця енергетика, коли граєш ти і ще хтось. Концерт стає більш масштабнішим.
 
Підготували: Віка Федорчук, Тарас Хімчак 
спеціально для AZH
 

09.05.2014
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах