«Один в каное»: нас поєднує набагато більше, аніж відрізняє


«Один в каное» – зовсім молода львівська команда, проте це не заважає їм з першого погляду закохувати слухачів у свою музику. Троє людей, що звучать як один цілісний організм: мінімалізм в інструментах, прекрасний чаруючий голос вокалістки і красиві меланхолійні тексти.  Отже, скромні не дуже говіркі космонавти (так вони себе називають) – Іра, Устим і Оленка – відповіли на кілька наших запитань.
 
AZH: Почнемо з початку, адже він мало кому відомий. Як сталося так, що зараз ви троє пишете музику і виступаєте, чому саме музика? Пам’ятаю, під час вашого першого сольного концерту у Львові на сцені було 2 вокалістки, куди ж поділася друга?
 
Все дуже просто: займаємось музикою, бо це в нас виходить краще, аніж писати книжки, класти цеглу чи розводити коней. Кожне з цих занять по-своєму прекрасне, важливо тільки впевнитись в тому, що ти покликаний робити саме те, а не інше, і вже тоді віддатись справі якомога повніше.

Якби ви нас почули-побачили раніше, то помітили б, що поділась кудись не лише вокаліста, але й два гітаристи і барабанщик. Коло поступово звужувалось і от тепер нас троє. Так почуваємось найбільш комфортно і гармонійно.
 
AZH: Розкажіть про той виступ на телебаченні, після якого про вас дізналися люди.
 
Ой, то сталось... То просто собі сталось – нам запропонували взяти участь в одній музичній програмі на місцевому телеканалі. От ми і скористались нагодою. А потім закинули відео в інтернет і вирішили “похвалитись” своїм друзям. А вони, в свою чергу, –своїм. Так пішло-поїхало…
  

 
AZH: Як проходить процес створення музики. Що у вас за студія, часто у ній збираєтеся?

 
Сам процес відбувається по-різному. Важливою його рисою є непоспішність: ми не намагаємось творити багато. Кожна пісня має пройти свій шлях ще до того, як її почують люди. Дуже часто після написаної пісні з’являється відчуття якогось спустошення, інколи навіть здається, що більше не зможеш написати нічого нового. Але проходить час, ти знов наповнюєшся новими враженнями чи старими спогадами і процес творення починається спочатку.
То ніби клітини, які відновлюються.
 
AZH: Крім рідного Львова ви вже встигли виступити в Одесі та Франківську, як враження загалом і, публіка зокрема? Чи хотіли б довший тур із кількома містами?
 
Хотіли б на власній старенькій машинці їздити від міста до міста, так довго-довго. А вкінці, стомленими і щасливими, повертатись до рідного Львова з відчуттям, що на  тебе там хтось чекає.  Хтось рідний і бажаний.
Публіка в кожному місті особлива. Загалом, нас приймали досить тепло і радісно. Просто кожен, в силу своєї відкритості і такої собі “регіональної ментальності” виражає цю радість по-різному.
 
AZH: Чи було або є бажання змінити звучання?
 
Було бажання змінити звучання на таке, яким воно є зараз. Методом проб і помилок ми спільно до того дійшли..
 
AZH: Ким ще з митців, крім Даміана Райса і Дайдо, надихаєтеся?
 
Оу, в нас доволі різні музичні смаки, то забере багато часу )
 
 


  
AZH: Гурт - це об’єднання різних людей, кожен з яких по-своєму сприймає і творить. Як вам вдається так органічно поєднувати свої вміння в одному проекті? Чи часто не погоджуєтеся у якихось творчих питаннях?

 
Так, інколи бувають  суперечки, але нас поєднує набагато більше, аніж відрізняє. Коли пісня набуває саме того звучання, яке їй потрібно, це відчувають усі.
 
AZH: У вас прекрасні і тексти, і мелодія - чи ставите щось на перше місце? Тексти Іра сама пише?
 
Дякуємо! Так, слова пише Іра, але немає якоїсь чіткої ієрархії між текстами та музикою. Тільки разом воно набуває якоїсь цінності, стає самодостатнім.
 
AZH: Чи є у вашій, найулюбленішій слухачами, пісні “Шахи” передісторія?
 
Є, але то секрет.

 

 
 
AZH: На ваших живих виступах ви намагаєтесь мінімально, але спілкуватися із слухачами, а як щодо зворотного, отримуєте відгуки на свою творчість?
 
Так, отримуємо. Особливо після концертів. В більшості відгуки – позитивні, і то дуже стимулює. Всі ми трохи залежні від суспільної думки, і якщо та думка звучить так, як тобі б того хотілося, то виходить навіть дуже непогано.
 
AZH: Назвіть по якійсь своїй мрії.
 
Іра – щоб смачна їжа готувалась сама.
Оленка – щоб вистачило часу всі свої мрії здійснити.
 
AZH: Як справи з записом альбому? Яким уявляєте його оформлення?
 
Вже рік поспіль намагаємось розпочати записи, але поки-що не вдається. І то через різні причини. Днями плануємо зробити ще одну спробу. Так-що тримайте кулаки! :)
 
 
 

 
AZH: Наостанок кілька слів про Львів - як вам тут живеться і твориться?
 
Тут – добре. Віднедавна почали розуміти, що чим більше їздимо по інших містах, тим більше любимо Львів. То – рідний дім, що тут скажеш..

 
Слухати:

Підготувала: Іванна Черуха

01.11.2011
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах