Діагноз «Pan Sonic»?


Pan Sonic




У залі приємний запах від аромосвічок, які горять серед трояндових пелюсток. Людей небагато, якщо не сказити мало. Грає техно, атмосфера ніяк не натякає на експериментальну нойз музику. Хоча то і нойзу як такого ніхто не обіцяв, деякі релізи PanSonic – це приємний абстрактний ембієнт, ну хіба що Помасл та Котра можуть піддати жарку.

Поки я думаю, чого очікувати від цієї ночі, почав грати Ніколаєнко – музику якого можна назвати абстрактним техно: нервовим і холодним.







Наступним був хлопець із невимовним псевдонімом v4w.enko, який пустився подорожувати низькими частотами – це був повний контраст Ніколаєнку, ніякого перевантаження. Людей, що заходили до зали, відразу ж окутував низькочастотний гул, під впливом якого вони відразу ж шукали собі вільні місця на диванах, підлозі та сходах.







Заволока. Чесно кажучи такої заволоки ще не чув: я звик що музика Каті настільки абстрактно побита і неструктурована, що був сильно здивований – на цей раз вона грала щось доступне і танцювальне також замішене на техно. І вона розшевелила людей, які після v4w.enko трішки розімліли.







Люцефером вечора був Франц Помасл (Franz Pomassl), вдягнутий у чорний плащ. Він випадково з’являвся десь у клубі з пляшкою Tuborg’а і відразу ж зникав. На сцені кривлявся, валяв дурня, позував, кидався своїми навушниками, контактними мікрофонами, давав полизити та погратися ними усім охочим. Під кінець виступу дістав свій саквояж відкривав його так, щоб ніхто не міг зазирнути в середину, неначе там лежить щось загадкове. А там була порожнеча…







Якщо Помасл розважав та грався з публікою, то Pan Sonic були серйозними та стриманими, відіграли жорстко та безкомпромісно – ніякого ембієнту, насичений ритм’н’нойз, індустрільні шуми змінювалися мінімалістичним техно, яке потім знову поглинав шум і так по колу. Після сету слухачі не відпускали музикантів, викрикуючи «once more! once more!» – і вони відіграли ще пару композицій, отримали квіти від київських фанів, і поступилися місцем організатору вечора.

Котра продовжив настрій Pan Sonic, але дуже коротеньким сетом, настільки коротким, що я не встиг його сфотографувати :) Невже він думає, якщо він організатор, то його нецікаво слухати?! (або він немає права на виступ?! – це не правда! – хочемо повноцінний сет!







Потім був музикант-хамелеон Андрій Кириченко – також з якимось абстрактним техно-бітом. Або, навіть, дабстепом. Відео ряд із комп’ютерної абстракції змінився на відео нарізку, людей значно поменшало. Настрій був більш сонливий, аніж танцювальний, надворі вже світало, а в клубі панувала атмосфера глибокої ночі.

Ось так, у майже порожньому клубі, відіграла легенда експериментальної електронної музики Pan Sonic. Мене непокоїло одне: чому так мало людей прийшло тієї ночі? Це ж не якісь пересічні музиканти, це група зі світовим ім’ям – вони грали разом із Аланом Вегою та Merzbow. Так, вони вже ветерани… якщо б вони виступали наприкінці 90-х, це б виглядало зовсім по-іншому. Мене цікавить ще одне – чого в даній ситуації більше: простої людської необізнаності і байдужості чи все ж шумова (експериментальна) музика згасає? Втрачає свою революційність та цікавість? Хоча, здається, в нашій країні вона такою ніколи і не була.


Pan Sonic




Pan Sonic




Pan Sonic




Pan Sonic




Pan Sonic




Підготував: Олександр Хаверчук



10.06.2009
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах