ПРО НОВІТНІ ВИПАДКИ СОУЛУ


Цього року легендарній соул-співачці Ніні Сімон могло б виповнитись 82. Американський мейджор RCA вшановує пам’ять епохальної артистки по-своєму, готуючи до випуску нову триб’ют-збірку її пісень. Імена, представлених на платівці виконавців, музична преса звично називає актуальними. Для того аби спробувати відчути сучасний дух жанру, ми цілком суб’єктивно обрали до розгляду музику двох учасників компіляції – Alabama Shakes і Cold Specks, та для повнішої картини додали ще один цікавий випадок соулу епохи десятих – St. Paul and the Broken Bones.

 

А на останок – невеличкий нарис про можливості найбільш душевної версії ритм-н-блюзу в Україні, зі слів лідерки молодого гурту НастяЗникає Анастасії Осипенко.

 

Для переконливішої демонстрації реалістичності та підкресленої почуттєвості жанру ми відібрали відео здебільшого живих виступів музикантів.

 

ALABAMA SHAKES

 

Цієї весни другий альбом колективу Alabama Shakes з містечка Атенс (Афіни) – Sound and Color, стартував на першій сходинці Billboard 200 та посів шосту в британському чарті. Резонанс можна пояснювати новим підвищенням інтересу до кореневих жанрів американської музики (якщо такий інтерес колись насправді зникав).

 

Найчастіше стиль Alabama Shakes характеризують як roots rock. Різка та нестримна чуттєвість південного соулу в них поєднана з несамовитою енергією гаражного року. Аранжування, особливо на новій платівці, звучать здебільшого класично, але з деяким флером сучасного інді-попу на кшталт Lower Dens чи Warpaint. Це говорить про оновлення традиції, тобто творчу самодостатність гурту, життя якого почалося з гри каверів Отіса Реддінґа та Led Zeppelin.

 

Зовнішність фронтвумен Alabama Shakes Брітані Говард породжує асоціації зі архетипічним образом блюз- або ґоспел-діви. Згадати лише її славетну землячку Велику Маму Торнтон, або, скажімо, Махалію Джексон. Серйозна чорна жінка, у вухах якої посміхаються портрети Прінса, зображені на сережках, а на плечі окреслені контури рідного штату.

 

Голос пані Говард - можливо один з найцікавіших серед молодих гуртів Сполучених Штатів. У поєднанні з інтенсивним та свіжим звучанням колективу, він здійснює головну місію соулу – викликає тривалий ефект гусячої шкіри, в той час як ритм успішно апелює до ніг навіть найменш рухливого слухача.
  

 

Цим, парадоксально, можна пояснити їхню природнішу належність до альтернативної рок-музики, ніж до сучасної соул-естради – традиційна різка гітарна безпосередність тут явно пріоритетніша від технологічної перепродюсованості комерційного ритм-н-блюзу. Сумісні виступи з американським ексцентриком Father John Misty та назви пісень, як то Shoegaze – лише доповнюють картину оригінального існування кореневого жанру  в вимірі «актуальної» музики.

 

ST. PAUL AND THE BROKEN BONES 

 


 

You can be a black man and lose all your soul. You can be white and groove but don't crap the role - колись римував заслужений хіп-хоп проповідник Q-Tip. Цією, безумовно кращою без перекладу, фразою можна окреслити перші враження від перегляду живого виступу St. Paul and the Broken Bones. Повністю білий септет, як і наші попередні герої – теж родом з Алабами. З міста Бірмінгем, якщо бути точним. Серед їхніх музичних земляків можна згадати джазового афрофутуриста Сан Ра та знамениту фолк-співачку Одетту.
 

У числі героїв цього нарису, Зламані Кістки, мабуть, найбільше тяжіють до класичних прикладів жанру. І коли б не якість сучасної звукозаписуючої техніки - їхній потужний дебютник цілком можна було б обізвати «загубленою плівкою лейблу Stax». Тому кавер-версії Отіса Реддінґа в їхньому виконанні настільки переконливі.

 


 

Альбом Half the City, що вийшов минулоріч - найбільш скидається на південний соул своєю різкою інтенсивностю. Власне записаний він згідно традиції – наживо в студії, із використанням мінімальної кількості дублів та максимально сирим мікшуванням. Приголомшена концертами бенду радіостанція NPR, небезпідставно називає Broken Bones, на чолі з церковно вихованим вокалістом Полом Джейнвеєм - одним з найкращих живих гуртів Америки.

 

 

 
COLD SPECKS

 

Яким би популярним не видавався до вульгарного цукровий аренбі The Weekend, Торонто, на позір, все ж не дуже сильно асоціюється із соулом. Тому він у Cold Specks досить естетський. Навіть їхня нетипово млява для жанру назва є цитатою з Джойса. Гурт іронічно ідентифікує власну музику як дум-соул, провокуючи охочих до ярликів критиків. А серед найближчих сценічних родичів колективу доцільніше за все назвати їхніх замріяних канадських земляків Timber Timbre.

 

Як і в багатьох випадках харизматичного лідерства, ім’я групи тут ототожнюється з його центральною постаттю. Ел Спекс – співачка із глибоким стурбованим голосом, часто акомпанує собі за допомогою тремтячої гітари, розгортаючи холодні ґоспел-п’єси, іноді супроводжувані меланхолійними струнними  та «біблійними» духовими. Зайве казати, що перед публікою вона здебільшого являє себе у чорній робі. За умов гучніших звукових рішень та довшого хронометражу композицій – артистка запросто могла б почати тонути у водах північноатлантичного пост-року.

 

Наразі клієнтка Mute Records має у власному активі два альбоми та може похизуватися участю в створенні останніх дисків таких різних артистів як  Moby та Swans. До речі, голос Майкла Джира можна почути в композиції Спекс A Season of  Doubt, гостросоціальне поетичне відео до котрої артистка щойно опублікувала.


 

В НАШИХ ПАЛЕСТИНАХ. НАСТЯЗНИКАЄ

 

НастяЗникає – ім’я, що набирає популярності серед молодої української інді-сцени. І одне з небагатьох, асоційованих із соулом. І оскільки соул – це насамперед власний голос артиста, ми попросили лідерку гурту Анастасію Осипенко поділитися власними думками щодо можливостей жанру в українській незалежній музиці.

 

«Хоч я з самого початку вперто позиціоную свою музику як "український соул" - не можу впевнено сказати, що знаюсь на цьому жанрі. Мої смаки й орієнтири формувались переважно на джазових стандартах, які я не припиняю заслуховувати і зараз. Так, в якийсь момент стались Баррі Вайт і Отіс Реддінґ, але жіночі голоси, втиснуті в поп-культуру - таки впливали більше (та ж Емі [Вайнгауз – ред.]). В Україні будь-які соул-елементи, здавалося б, виринають несвідомо та заміксовуються в різножанрову мішанину. Думаю, йдеться не про те, яким шляхом іти: синтезувати інді з соулом чи дотримуватись традицій соул-музики часів її розквіту. Важить взагалі сама з'ява подібного формату на українському ґрунті. Вишукуючи музикантів-однодумців, якось натрапила на український неосоул [гурт] Husak (що зараз перетворився на менш оригінальний інді-поп Lady Junk), була вражена. Таке майже ніхто не грає, а хотілося б мати заповнений простір української навколо-соул музики, назвімо це так - неважливо, в якому варіанті чи піджанрі.»
 
 

 

Підготував: Іван Шелєхов


25.07.2015
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах