2006 рік у звуках


Tom Waits

Переконанням, що більшість текстів мають в основі суб’єктивні, ми свідомо скинули з себе тягар однозначних оцінок. Тут сто відсотків тексту – особисті враження. Те, в що ми вслухалися минулоріч, те, що лишило відбиток. Єдине обмеження: альбоми, про які йде мова, випущено того ж дві тисячі шостого. Статті про інших, на наше враження, гарних виконавців – потроху з’являтимуться в цьому розділі. Наразі ж – те, що в безмежному звуковому океані встигли почути Тарас Хімчак і Антон Семиженко.



Tom Waits

Tom Waits - Orphans: Brawlers, Bawlers and Bastards

У листопаді 2006 року світ побачив, можливо, кращий альбом нового тисячоліття - «Orphans: Brawlers, Bawlers and Bastards» - трійний альбом геніального Тома Вейтса. З понад півсотні пісень тридцять - абсолютно нові, всі інші ніколи не видавались. «Я боявся, що якщо не зберу їх, то втрачу назавжди, - каже Том Вейтс. - Пісні сумнівного походження, врятовані від жорстокої долі. І тепер вони хочуть лише одного – щоб їх хтось полюбив». І додає: «Писати пісні – це те ж, що й ловити птахів, намагаючись при цьому їх не вбити. Іноді залишаєшся з повним ротом пір’я. Коли я помру, люди слухатимуть мої пісні й так викликатимуть мій дух. Щоб це сталося, потрібно вкладати в пісні частинку себе. Це як капсула часу чи лялька вуду. Обмотати нитками, вкласти камінець у голову, дві трісочки й трішки павутиння. У пісні все це має бути, щоб вона вижила».
Т



Annuals

Annuals – Be He Me
В альбомі відчувається сила. Сила шести хлопців, кожному з яких не більше 22-х і які грають разом уже понад сім років. Сила експериментів: і лейбл, і тираж – маленькі. Сила лісу – нею віє з обкладинки, а в Північній Кароліні, звідки група – такі ліси трапляються. Загалом виходить потужний інді-рок – без крикливого початку, але з міцною структурою. Дуже позитивне враження.
А



Arctic Monkeys

Arctic Monkeys - Whatever People Say I Am, That's What I'm Not
Трохи схожа історія. Малий лейбл Доміно Рекордз, який хлопці вибрали самі, відмовляючись від протекцій гігантів музіндустрії. Так само дуже молоді учасники – соліст і автор текстів Апекс (Ел) Тьорнер 10 січня святкує 21 рік. Йому вже вдалося досить цікаво препарувати дійсність. Гармонійно. Деякі пісні з альбому в 2003-му «самовидавалися» - «мавпи» записували треки на CD-R і давали послухати друзям. Без жодної іншої мети, кажуть тепер. Скоро записи вже самотужки набули сотні тисяч людей. Тим не менше, жодного відчуття конвеєра – щиро і впевнено.
А





Bat For Lashes

Bat For Lashes – Fur And Gold
Таку музику гарно слухати в темряві. Під таку музику добре кудись іти. Трохи неспокою від Бйорк, жіночності від Торі Еймос. Фортепіано, клавесин, арфа, скрипки… Часто відчутні містично-фолькові нотки, навіть у назвах: Horse and I, The wizard, I saw a light. І, звісно, в артворку альбому та синглів, авторкою якого є солістка Наташа Хан – британка пакистанського походження.
А





 Beck

Beck – The Information
Легка розхлябаність, схожа на невмілу їзду верхи. Це зумисно, фірмовий стиль. Натомість настрої та змісти вловлюються непогано, і все злободенне, із позначкою переходу світу в епоху digits. Тільки тут – розкіш, можливість скласти картину цього світу самому. Як по-своєму розуміючи пісні, так і на свій смак оформлюючи обкладинку. Комплект наліпок додається. One, two – you know what to do.
А





Beirut

Beirut - Gulag Orkestar
Вивернутий назовні меланхолійний внутрішній світ, в цьому альбомі переплівся із колоритною музикою Східної Європи. Не віриться, що «Gulag Orkestar» дебютний альбом 20-річного Зача Кондона (ака Beirut), бо він по вінця наповнений особливим балканським досвідом і кожна композиція є невід’ємною частиною гармонії серед безмежного всесвітнього хаосу. Кращий альбом 2006 року за версією інді-лейблу Rough Trade.
T






Cat Power – The Greatest
Насправді, без блиску – принаймні, так здалося. Навіть мінімалістично, із прозорими партіями кількох інструментів. Примітно, що в голосі не відчув жодної агресії. Є впевненість, є прямий рух. Багато повітря. Словом, гарна музика за авторства жінки.
А





Charlotte Gainsbourg

Charlotte Gainsbourg – 5:55
Певно, цей альбом виходить відчути краще, якщо знатися на творчості знаменитих батьків Шарлотти Гензборг – співака, поета і актора Сержа Гензбора, і також акторки і співачки Джейн Біркін. Відчутний бекграунд. Також варто зауважити французький дует Air, які, до речі, в перших числах лютого випускають нову платівку «Pocket Symphony». Іще важливі англієць Джарвіс Кокер, ірландець Дейл Ханнон, і знов англієць, продюсер Radiohead Найджел Годріч – усі вони відчутно долучилися до створення альбому. Над тим – ніжний голос, і неспокійні слова.
little monsters that rule the world
you don't know what you're really saying
stop before someone ends up getting hurt
can't you see that we're only playing

Гарно слухати, п'ючи ранковий чай. О 5:55.
А





Cornelius

Cornelius – Sensuous
Майстерний поєднувач стилів, інструментальної та електронної музики, танцювальних ритмів та позірної відсутності ритму взагалі, Корнеліус – Кейго Оямада з Токіо – здається, повноцінно відобразив характер цього альбому на його обкладинці. Все органічно, і здебільшого позитивно. Інколи здається, що це чують квітки сакури, коли квітнуть. Інколи - пасажири жахливо складної системи токійського метро.
А





Couch

Couch – Figur 5
Шоста платівка мюнхенських інструменталістів. Енергетична електронна музика, із натяком на пост-рок і атмосферу великого міста. Пошуки себе в ньому тут завершуються оптимістично.
А





Damien Rice

Damien Rice – 9
9 – другий альбом ірландського інді-співака Демієна Райса, записаний на його власному лейблі Heffa. Спокійна любовна лірика з чарівними текстами, яка, якщо рухатись у середину альбому, продовжується гітарними експериментами з додаванням емоцій. Красивий інтимний альбом.
T





 Espers

Espers – II
Сім шматочків мелодійності від «нео-психоделічного» секстету з Філадельфії. До такого визначення стилю музичні критики додають іще визначення New Weird America та нео-фольк. Суб’єктивно, ця Америка елегантна і глибока. Є акцент на темряві – це видно із назв пісень: Moon Occults The Sun, Dead Queen, Dead King, Cruel Storm… Дивовижно красивими голосами вимальовується повна картина. Заворожує.
А





Halou

Halou - Wholeness & Separation
Третій альбом каліфорнійців Halou. Мрійливе електронне тло відтінює чіткий тріп-хоповий ритм. Ніжна музика, альбом ледь схожий на роботи гурту Lamb.
T





Film School

Film School – [selftitled]
Молода група наполовину з Сан-Франциско, наполовину з Нью-Йорку. Можливо, так би грали молоді Radiohead, змушені заради репетицій долати великі відстані. Музика-трафік, без пробок, як, втім, і без крутих віражів.
А






God Is An Astronaut - a moment of stillness (EP)
У прохолодну нічну пору, слухаючи цю музику, підніміть свій погляд до неба і на темному небесному тлі знайдіть малу крихітну зірку. В цей момент ви відчуєте, як глибоко проникла у вас музика ірландців God Is An Astronaut. «A moment of stillness» 22 хвилини розриватиме ваш внутрішній світ якісним меланхолійним пост-роком.
T





Massive Attack

Massive Attack – Collected
Брістольська тріп-хоп банда у 2006 атакує з різних сторін, але використовує перевірену раніше зброю. Різноплановий альбом “Collected” – це вибрані старі пісні з попередніх альбомів гурту, до яких хлопці додали ще кілька реміксів. Натиск, що не кажіть, потужний сягає глибоко. А вже у 2007 році очікуємо на “Weather Underground” - альбом зі свіжою музикою від Massive Attack.
T





Mogwai

Mogwai – Mr.Beast

Mogwai

Mogwai – Zidane: A 21st Century Portrait (soundtrack)
Якщо можна виокремити таке поняття, як «чоловіча музика» - то, суб’єктивно, Mogwai тут – найкраща ілюстрація. Без ненормованого галасу й криків – показу м’язів та потенції «на вимогу». Воно все є, і справжнє, але не ключове тут. «Mr.Beast» видається висновком складного обмірковування дійсності, порівняно з попередніми альбомами трохи агресивнішим. Але багатошаровість від цього ніяк не губиться. Можливо, в якості порівняння з цією музикою (а слова тут звучать нечасто) пасує небо над рідним музикантам Глазго, десь у листопаді. Здебільшого похмуро, часто дощ чи сніг, але – трапляється різне.
Витонченість. Той самий альбом можна слухати годинами, відчувши всю палітру настроїв. Це лікує. Хоча, звісно, все суб’єктивно. Від цього іще цікавіше дізнатися враження від Mogwai жінки…
А





My Latest Novel

My Latest Novel – Wolves
Знову Шотландія: гурт базується в малому містечку Грінок поблизу Глазго. І – навдивовижу світлий та добрий альбом. Мабуть, найтепліший з усього року. Скрипки, гітари, спів на три голоси, все просто. Ніщо не залишається поза увагою – просто вдало розставлені акценти. І, звісно – When We Were Wolves – Коли ми були вовками – це було щось! Я повірив.
Добре слухати тоді, коли головними барвами природи стають кольори обкладинки.
А





Nino Katamadze

Nino Katamadze – Black, White
Емоції, заспівані чарівною жінкою. Сподіваюсь, не надто вульгарно було б порівняти її з Торі Еймос, лише враховуючи грузинські ритм, клімат, страви, загалом національне коріння. Можливо, це також звуки свободи. Внутрішньої, яким би заїждженим це поняття не було.
А





 Phoenix

Phoenix - It's Never Been Like That
Ну, може трохи схоже було – у сімдесятих чи вісімдесятих. Тоді, як здається тепер, значна частина музики була сповнена оптимізму, приправленого гітарними рифами і активним ритмом. Зараз додалися сучасні звукові можливості, хоча в цьому альбомі гурт майже відмовився від електроніки. Загалом Phoenix мають статус французьких інді-рокерів, які співають англійською. Починаючи з першого треку під назвою «Napoleon Says» - розганяють хмари і пришвидшують ходу.
А





Thom Yorke

Thom Yorke - The Eraser

Сльози Зеленої планети, покладені на музику. Або ж - спроба зупинити хвилю байдужих міркувань.
T, А





Regina Spektor

Regina Spektor - Begin To Hope
Альбом як палітра – хоча переважно з яскравих та світлих кольорів. Такі пісні, мабуть, співають у добрих мультфільмах, не лише дитячих. Смішна аналогія. Офіційно це зветься анти-фольк, принаймні до цього руху її зараховують. Загалом трішки нагадує Торі Еймос. З поправкою на народження в Москві та виховання в Нью-Йорку.
А

Saltillo

Saltillo – Ganglion
Серед натхненників, як стверджується на сторінці MySpace – Том Вейтс, The Cure, Coil. Мабуть… Видалося ж просто натяком на класику, підпертим сучасним тріп-хоповим ритмом. Енергійно, але моралі не чутно. Просто скрипки. Душа не відпочиває, не вдалося. Хоча, можливо, як саундтрек до чогось – то якраз. Зрештою, все є лише чиєюсь особистою думкою.
А





 Sonic Youth

Sonic Youth - Rather Ripped
SonicYouth - як витримане добре вино. Уже з перших гітарних акордів та переконливого голосу Кім Гордон відчувається, що Соніки, які грають незалежну музику з 1981 року, не втратили тієї молодечої обдарованості творити свій власний неповторний стиль. Вони анітрохи не постаріли. В альбомі «Rather Ripped» маємо змогу насолоджуватися нойзовими гітарними пасажами, що змінюються меланхолійною риторикою чи жвавими заграваннями зі своїм слухачем. Робочими назвами «Rather Ripped» були "Sonic Life" та "Do You Believe in Rapture?". А ви вірите в екстаз від цієї музики?
T





The Album Leaf

The Album Leaf – Into The Blue Again
Втілений намір автора проекту – Джеммі ЛеВалле – повністю замінити живі інструменти на синтезатори. Окрім, хіба що, скрипки та голосу – вони з’являються в кількох треках. Чим прикрашає картину. Хоча загалом вийшло не без змісту – є і ритм, і настрій. За співпрацю з ісландцями Sigur Ros проект названо пост-роковим. Втім, звучання тепле і м’яке, найдовший трек – лише сім хвилин.
А





 King Biscuit Time

King Biscuit Time – Black Gold
King Biscuit Time – такою є назва найдавнішого в історії радіо щоденного шоу. В ньому вживу грають блюзові музиканти. Названо на честь колись спонсора – пекарні… Наразі це ще й проект Стіва Мейсона, в минулому лідера шотландської формації The Beta Band. Ті здобули значну популярність у колі критиків через майстерне поєднання фольку, тріп-хопу та блюзу, але комерційно успішними не були. Тепер традиції гурту намагаються вдаліше розвинути кілька команд з екс-учасниками ТВВ. У Black Gold також чутно різні ритми і стилі, і, так само, «на ходу» ця музика не чіпляє… В неї треба вслухатися. Потому не шкодуєш.
А





The Books

The Books – Music For A French Elevator
13 треків, загалом 15 хвилин. Різні голоси, часто пов’язані лише милозвучністю слова. Диск цілком у стилі The Books – дансько-американського гурту, які не сприймають музику без посмішки. Кепкування над різними стилями і епохами, буквально над усім – на першій сторінці сайту The Books єдина фраза: «Втопилися, але вижили». Мабуть, допомогли книжки.
А





Tunng

Tunng – Comments Of The Inner Chorus
Назва цього британського гурту – просто імітація звуку. Вирішили, що так пасує найбільше. Також вирішено використовувати в піснях звуки найрізноманітнішого походження – як електронні, так і за допомогою інструментів. До них у Tunng також свій підхід – один з учасників формації, Мартін Сміт, грає на намисті, очеретяних сопілках, дзвониках, морських мушлях, кістках і каменях. Все поєднується у близькі до фольку пісні. З дивною силою: кажуть, від них хочеться і танцювати, і співати – кожен звук опиняється на своєму місці. Величезна мистецька насолода.
А





 Under Byen

Under Byen – Samme Stof Stom Stof

В цьому альбомі данці, видається, за настроями іще трохи наблизилися до Бйорк: завжди відчувається стурбованість. Разом із тим – дивна чарівність північних ритмів, і, видається, саме така музика народжується від сірого неба та моря, чи від снігу вкупі з сильним вітром. Відмова від гітар від початку додала музиці Under Byen мелодичності. Щодо слів – у основі альбому багатозначність – ключове слово назви stof перекладається і як фабрикат, і як тканина, структура, величина, а також ліки чи наркотики. «Такі ж ліки як наркотики»? Загалом – гарний «північний» альбом.
А





Yeah Yeah Yeah's

Yeah Yeah Yeah's - Show Your Bones
У грудні, за результатами журналу New Musical Express, цей альбом посів другу сходинку в рейтингу найкращих платівок 2006 року. Тут нью-йоркська інді-банда Yeah Yeah Yeah's дала відчутно більше конструктиву, ніж у дебютному “Fever To Tell” трирічної давності, завдяки якому гурт і набув популярності. Коктейль зі жвавого гітарного року, експресивного вокалу Карен О, несе в собі заряд позитиву, незважаючи на незначну агресивність, яка, схоже, тільки робить альбом кращим. У 5-тьох із 11-ти пісень використовуються акустичні гітари, що трохи заспокоюють плин цієї музики.
I know, what I know, I know
Ah yes
T





Дякуємо всім…
Відкриті до розмов


08.01.2007
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах