Звуки лютого: огляд нових релізів 2013


Флагмани шуґейзу My Bloody Valentine, жіночий дрон Grouper, ембієнтне полотно від Ben Fleury-Steiner, акустичний сольник від найзажуренішого американця Mark Kozelek, експерименти із неокласикою та електронікою від Field Rotation та сумний бородач із гітарою Keaton Henson - в огляді нових альбомів, що вийшли в лютому 2013 року. Своїми думками та враженнями спеціально для AZH поділились Артем Куз та Ів. Шелєхов. Приємного прослуховування і глибокого занурення у чарівний світ звуків останнього місяця зими. 
 
 

My Bloody Valentine - m b v

2 лютого, Pickpocket
 
Навряд чи залишилися живі люди, котрі не чули, що майстер годування сніданками (тобто рос. «завтраками») Кевін Шілдз, нарешті виконав те, чого деякі слухачі чекали понад двадцяти років і тепер відусюди може слухати солодкі зойки преси щодо «головного альбому року».
 
Описувати зміст нової платівки для тих, хто знає (і скоріше за все любить) My Bloody Valentine - напевно немає особливої потреби. Якщо ж існують такі, хто все ж не в курсі - варто сказати, що їх чекатимуть більше сорока хвилин кристалізованого, масивного, ще більш потужного і драйвового та повністю аналогового «гітарного шуму для поцілунків», котрий в народі ще інколи називають шуґейзом в його еталонному вигляді (не забуваючи про тихий солодкий фльор голосу гітаристки Білінди Бутчер та бурмотіння самого Шілдза). Сюрпризом для слухача стануть вкраплення джанґлу із самої середини 90-их, прихованні під самий кінець альбому, нагадуючи приземлення боїнга після нічного польоту.




Ів. Шелєхов

 
 

Grouper - The man, who died in his boat

4 лютого 2013, Kranky
 
Флагман дрону із жіночим обличчям, Ліз Гарріс із Портленду, штат Ореґон, більш відома як Grouper, випустила платівку певно з найчіткішою обкладинкою у своїй дискографії. Записи, що не увійшли до її найгучнішого альбому  Dragging a Dead Deer Up a Hill (2008), тематично об'єднані навколо промовистої та вельми характерної для музики пані Гарріс назви - The man, who died in his boat. Звук все продовжує «тонути», настроєво адаптуючись до «хвиль», «водоворотів» або ж досить глухого «штилю» - так, альбом досить несподівано закінчується чітким, не перенавантаженим ехо та різноманітними космічними ефектами, спокоєм акустичної балади, ймовірно записаною десь у ванній кімнаті.
 
Образний вокабуларій артистки стабільний - промені, поодинокі об*єкти, заглубені серед стихії, хмари, тіні, третя особа однини тощо. У своєму герметичному віґвамі Grouper продовжує добувати вогонь з кремню, якщо під останнім розуміти її масивну апаратуру або приховану в її нашаруваннях суміш із акустичної гітари та луни голосу.
 



Ів. Шелєхов

 

 

Ben Fleury-Steiner - Clearings

15 лютого, Rural Colours
 
Художник від музики, Ben Fleury-Steiner, працює в американському місті Delaware, тримає свій лейбл Gears Of Sand, і на його рахунку 13 релізів, як сольних, так і у колаборації із іншими музикантами. зокрема немаловідомі Aidan Baker і Matt Borghі. "Clearings" став результатом його роботи над собою, коли у пошуках необжитих деталей космосу він знайшов своє нове виняткове місце. Три твори, може на перший погляд і не виразні один поміж одного, та все ж мають різний характер. Починається все із десятихвилинного Wind Up Bird's Lament, і не зважаючи на свою назву, він не несе жодних тривог чи горя. Якщо дозволити йому, то особливе його звучання принесе смирення та відверне від напасті неспокійних думок. Parallax відрізняється монотонною симетрією ліній, які вдалечині закінчуються десь там, за опуклістю планети. Тут вже не обійшлося без антропогенності, подекуди ми чуємо як стине бетон, як на стінах з'являється конденсат і як гудить струм в дротах... Разом з третьою картиною, Glade, свідомість перетворюється у хижого нічного птаха, відправляється у інтригуюче полювання над високими лісам та вже остаточно зникає з усіх земних радарів...  
 
Розпали багаття, загаси багаття. Хай вогонь зігріє думки, і допоможе усвідомити твоє місце у цю секунду. І от, несподівано ти зараз виявляєш себе у великій сфері, де яскраве світло існує поруч із темною ніччю. Жар гріє тебе, і це зараз єдине, що нагадує про тіло, яке прив'язане до землі. У всьому решта ти великий, необ'ємний дух, цілісний монолітний простір, який розлився у навколишніх лісах та горах. Ти не мислиш себе як щось одне, тебе багато, і водночас мало. Небо із мільярдами зорей огортає тебе як рибу в океані огортає вода. І навіть так, відчуваєш щось поруч, щось досі не зрозуміле, щось зовсім не явне. Щось, що вже поза твоєю природою, але все одно близьке по фізиці існування та хімії присутності. Це щось - це вогонь, що був розпалений не наодинці. Це поруч з тобою в рефлексії перебуває ще один Всесвіт. І це ви разом спостерігаєте за теплом.



 Артем Куз

 
 

Mark Kozelek - Like Rats

19 лютого 2013, Caldo Verde
 
На власному лейблі Caldo Verde випустив черговий акустичний сольник один з найзажуреніших американських бардів останніх двадцяти років - Марк Козелек, лідер Sun Kil Moon та Red House Painters. Це вже друга збірка каверів у виконанні артиста (на платівці What's Next to the Moon колишній клієнт 4AD виконував улюблене з ранніх ACDC), котрою він ніби намагається запевнити слухача у необмеженості власних естетичних вподобань, переграючи як панк та метал гурти (Bad Brains, Misfits, Dayglo Abortions, Godflesh) так і естрадні гіти (Maxine Nightingale, Sonny & Cher), звичано не забуваючи про свої проґ-рокові штани (Yes, Genesis). Також на платівці загубилися дві власні Маркові пісні, безумовно присвячені милим дівчатам.
 
Загалом платівка віддає ще більшою простотою та невигадливістю мандрівного скомороха з гітарою, однак тепер ще й із посадженим голосом. Мабудь одиноке серце спраглого до завоювання географічних просторів музиканта (останні живі платівки Козелека містять записи, зроблені в Австралії та Китаї) почало шукати гідного притулку, все частіше апелюючи до атмосфери затишку.




Ів. Шелєхов

 
 

Field Rotation - The Repetition Of History

22 лютого, Denovali
 
Перегортуючи місяці в календарі, стає доконаним той факт, що час минає таки помітно. Цей символічний акт заміни однієї пори іншою, залишає весь минулий час ніби в тіні сьогоднішнього дня, затиснувши його між стіною і новим листком. Проте, завмерши в цій єдиній точці, так само усвідомлюєш і сутінки майбутнього. Відмінність лише в тому, що ця тінь вже не така і темна, адже залити туди світла ще прийде час.
 
Так завжди було і так завжди буде, ця історія завжди повторюється, щоразу як Земля оббігає Сонце. Час досі залишається для людства таємницею, і це насправді здорово.
 
Приблизно в цих самих краях опинився і Крістоф Берг (Кьолн, Німеччина), і саме тутешні сутінки допомогли йому задати новий матеріал, саме в такому діапазоні звуків. Таку яскраву гру світла і тіней, Крістоф зумів задати поєднанням експериментів на ниві як струнних інструментів, так і лампово-дротових механізмів. У його виконанні циклічність змін представляється у якійсь мірі фатальною, разом з тим вона не залишається у негативному образі, і її природа так само не виказує себе. Можливим є те, що описаний пейзаж видасться занадто моторошним, особливо в блідому світлі повного Місяця. Втім, якщо опанувати страх, то можна почути, як ледь-ледь, з-під (поки що) холодної землі вибивається нове життя, як із гострих гілок голих дерев, випинаються бруньки і як всередині них тихо сплять майбутні квіти та листя. Ми навіть можемо почути їхній сон, потрібно лише зупинитися, і на кілька миттєвостей затримати подих.
 
Ця музика проводить крізь різні спогади - як через теплі так і через холодні. В будь-якому випадку вартує тримати на увазі, що темна сторона ніколи не принесе жодної біди якщо до неї прийти із розумінням, а найголовніше - з любов'ю. Це хороші супутники.




Артем Куз




 

Keaton Henson - Birthdays

25 лютого, Oak Ten Records
 
Іноді йдеш собі вулицями додому, в грудях відчуваючи полегшення від продуктивного дня, і аж раптом "шафл" вихоплює із твого плеєра саме ту пісню, саме той голос, і саме той такт. Наче твій янгол-охоронець по справам музичним, своєю святою рукою вибрав цю пісню і натиснув "грати". І тебе враз вже не ноги несуть, а мелодія, що розливається благодаттю по всьому тілу.  
 
Подібне маленьке диво для свого слухача може створити такий собі Keaton Henson - бородач з південно-західного Лондону, він же сумний музикант зі зворушливим голосом, він же автор приємних малюнків, він же творець слів до всіх своїх пісень. І ось, у другому місяці від різдва 2013-ого року, він склав докупи десяток своїх нових балад, і випустив їх у вільний політ нашими свідомостями, розлетілися вони світом на дисках, як на цифрових так і на "теплих лампових".
 
Сьогодні ніхто не береться сказати, що це велика рідкість - сумні бородаті хлопці із гітарами. Але відтоді як таке масово пішло у світ, стає все важче виявити щось, що справді торкається самих глибин душевних океанів. І якби Keaton Henson'у хтось про це почав би розповідати, він би, певно що, "відмахнувся" б посмішкою, і одразу ж відправив до океанського дна оповідача батискаф під назвою "Don't Swim". Бо немає ніякого сенсу сперечатися про музику. Бо ж її потрібно слухати, її потрібно любити, і її потрібно просто приймати.
 
І годиться тепер нам, після миттєвого забуття, йдучи своїми вулицями, виявити для себе, що лютий позаду, березень попереду, а пісні з "Дні народження" Кеатона Хенсона достатньо хороші, щоб зустріти з ними теплу пору року, і не забути їх наступного дня.




Артем Куз

14.03.2013
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах