Український пост-рок як клубок можливостей


uapostrock


26 квітня у клубі Sky Hall відбувся "Ukrainian POST-ROCK live concert", в якому взяли участь гурти Dalai Lama (Львів), gingerbeard (Харків) та Them Bones (Дніпропетровськ). Як живуть пост-рокери у інших містах України читайте далі.

На жаль, таке рідкісне дійство, як вечір пост-року не зібрало великої авдиторії шанувальників. Не будемо тут занурюватись у деталі того, чому так сталось. Бо не зважаючи на це, було досить гарно і дійсно затишно. Як відзначили учасники Dalai Lama, київська авдиторія вдячна і гурту сподобалась. На відміну від людей в інших містах, тут вже трохи звикли слухати таку музику, а не ковбаситись під хардкор і різний метал, що своє уже відживає.

Недоліком також були власники та охоронці клубу Sky Hall (дядьки ще совкового пошиву на який наклалась купка хамства), які швиденько всіх порозганяли після концерту. І тому доброго інтерв’ю у нас із Dalai Lama, на жаль, не вийшло. Сподіваємось, ми ще зустрінемось із ними під час їхнього туру, згадки про який шукайте нижче. Отож, розпочнемо…


Them Bones

Сергій (вокал)
Денис (гітара)
Вова (клавіші)


uapostrock


Виступи «не в тему» і фестиваль «Позитивної музики»
В: Перший концерт відбувся у Дніпропетровську, клуб «Мастер Шмідт». Це в принципі одне з єдиних, нормальних, пристойних місць у Дніпропетровську. Є всілякі ще арт-кафе, рок-кафе, але то не серйозно. Авдиторія у клубі дуже різна – від дивакуватих фриків до зовсім цивільних людей. Ми виступали 31 жовтня, на Гелловін. Не в тему там було. Типу – МІСТИЧНА МУЗИКА. ) Наскільки ми містичні, мені важко судити…У нас завжди так буває, що ми виступаємо або не в тему, або на якихось ідейних вечірках…
С: Минулого разу ми виступали в Донецьку на фестивалі «Позитивної музики». Це вийшло зовсім випадково. Заради приколу відправляю їм заявку. Телефонують: «Доброго дня, ви пройшли на фестиваль. – Так-так, думаю, знову якась знайома сволота знущається наді мною. – Що? - кажу. – Фестиваль позитивної музики!» І ось починає до мене доходити, що за фестиваль…
В: Там було весело. Як виявилось, народ прийшов слухати панк-рок. То був байкерський бар.

Початок і впливи
С: Складне питання про яке ліпше не говорити. Все почалось давно, у школі.
В: Сиділи за однією партою… раніше грали панк.
Зараз себе ми взагалі ні з чим не асоціюємо: слухали різні записи – пост-рок у нас в принципі є. Але, щоб назвати – складно. Нещодавно нас і тріп-хопом охрестили. А щодо пост-року - це напевно більше підхід до музики… У Дніпропетровську зіграли і всі одразу: «Дніпропетровський Рейдіохед! Дніпропетровський Рейдіохед!». Ну і де там Radiohead? Гурт вони звичайно прекрасний, але ми тут до чого?
С: Взагалі, не потрібно засовувати це в якісь рамки…
В: Я слухаю щось і це мене спонукає щось робити. Але я не роблю так, як вони. Слухаю багато команд: Ті ж Radiohead, пост рок (Mogwai).
С: У мене на плеєрі зараз 80 гб музики. Я слухаю багато чого – починаючи від різних Корнів і Лімп Бізкіт. Зараз мені подобається Primus. Багато джазу слухаю.


uapostrock


Перший концерт 13 жовтня 2007 року
С: У нас було 3 з половиною концерти. Це буде 4-й з половиною. Як ми познайомились із організаторами? Я не знаю…
В: У мене є друг, який живе тут. Вони якось на нього вийшли і він нам зателефонував, обмінялись із ними телефонами.

Про студійну роботу
В: Ми працюємо вдома. У нас немає барабанщика, тому це з одного боку мінус, а з іншого – ми можемо проводити репетиції вдома. І не сильно голосно.


uapostrock


Кількість композицій, записи
В: На сьогодні у нас 9 треків плюс різні на компі. Загалом штук 20.
С: Щодо записів – то це добре, але враховуючи ситуацію в нашій країні… Ми звісно можемо збирати гроші два роки: не їсти, не пити. І поїхати в якусь студію, записатись, видати 100 дисків!... І все.
В: На цьому швидше за все усе й завершиться. Будуть лежати вдома. Може комусь на халяву. Ми для себе граємо, в основному.
С: Воно звичайно приємно.


uapostrock


У майбутньому ви збираєтесь займатись музикою?
С: Так, я в будь-якому випаду планую. Не знаю, як Денис.
Якщо реально дивитись на ці речі з матеріальної точки зору – то музикою на життя не заробиш…


uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock




Gingerbeard

1. Валерійко (бас-гітара)
2. Зух, Сашко (гітара)
3. Дмитро (гітара, вокал)
4. Андрій (ударні або стукач)


uapostrock


(не)коротка історія знайомства
В: Все почалось з того, що ми познайомились із Дмитром. Удвох досить довго, десь протягом півроку ми грали декілька пісень і ми вже встигли один одного зненавидіти. Власне через те, що ми грали декілька пісень і не могли зрозуміти чого нам треба. З нами був ще якийсь барабанник, але він постійно кудись зникав, через те ми збирались і вигадували щось двоє. І власне потім, десь у травні (ми познайомились у лютому)… Завжди якісь такі цікаві штуки трапляються, коли є якась радикальна ситуація, радикальна зміна. Мені десь декілька тижнів не було де жити. І от одного разу Дмитро подзвонив і ми пішли в якийсь закинутий дитячий садок, де ми грали усю ніч. І саме там ми віднайшли те, що б хотіли зробити. І ми практично перестали один одного ненавидіти. З того часу ми почали вигадувати щось нове і через декілька місяців до нас приєднався спочатку Андрій, бо ми не мали барабанника і я згадав, що маю такого чарівного знайомого і було б цілком добре запросити його у наш гурт.
А: Розкажу, як ми познайомились. То була досить цікава ситуація: я із Запоріжжя, у Харкові навчаюсь. Валерійко народився у Іллічівську, а нормально познайомились (до цього бачились) і почали спілкуватись саме у Тернопільській області на фестивалі…


uapostrock


В: Потім, коли прийшов Андрій, ми почали втрьох грати та невдовзі зрозуміли, що нашому звуку чогось не вистачає. Спочатку ми хотіли грати суміш якогось гранджу та інді. Ми відчули, що можемо грати це і втрьох, та нам хочеться чогось більш глибинного. Спершу ми подумали чого б ще додати: одна дівчинка трохи грала на клавішах, та ми зрозуміли, що це не зовсім те. От. Просто зараз у Харкові ми живемо із Сашком, винаймаємо квартиру, досить довгий час уже знаємось і час від часу грали собі, але мені в голову не приходило його запросити... І тут ми якось познайомили Дмитра з Сашком і вони почали страшенно багато спілкуватись. І ми зрозуміли, що у нас мільярд усього спільного, особливо у музичних смаках.
З: Спочатку спільне було саме кіно, ми почали обмінюватись фільмами, а потім почали спілкуватись про музику. Спершу я насторожився, але потім зрозумів, що це одна із найцікавіших людей, яких я зустрічав..
В: І ось, і тоді ми вирішили, а чому б не запросити Сашка пограти з нами? У нього є гітара і час від часу удвох ми щось граємо, і напевно це буде один із найкращих варіантів, тим більше, що ми живемо разом і ми зможемо збиратись собі в домашніх умовах і грати собі. Чому б і ні? Хто хоче далі?...
В: Далі ми почали по-перше розбирати старе учотирьох, а по-друге почали думати над чимось новим. У Харкові відбувається музичний фестиваль «Острів». Це найлегша можливість для молодих гуртів – там практично нема ніяких умов, щоб потрапити. Там відбувається декілька відбіркових турів. Ми подали туди заявку, нам сказали «такого-то числа ви будете грати». І це був такий стимул досить активно щось розбирати, щоб підготуватись. Тоді ще ми мали назву No Animals і хотіли грати якусь суміш між грандж, інді, фанком, щось таке. Власне, це був такий більш драйвовий звук. Після того, як ми відіграли цей концерт, ми відчули, що не дуже задоволені собою, і що нам треба ще досить сильно над собою попрацювати. І, окрім того, ми вирішили, що хочемо рухатись у якомусь іншому напрямку. Може це тому, що наші музичні смаки чи впливи змінились. Або час такий прийшов. Власне, ми почали набагато більше спілкуватись і робити щось разом, от і вирішили, що у музиці можна додати чогось нового. За цей час ми здружились, і почали робити багато інших різноманітних справ окрім музики: якісь дослідження закинутих будинків. Навіть кіно своє зробили. Ця стрічка має десь 30хв – короткометражка з 9-ти епізодів. Робили ми десь протягом двох тижнів. У деяких місцях там використовуються наші пісні, у деяких те, що нам просто подобалось. От. Власне, ми продовжили робити якісь музичні експерименти. Нам стало цікаво не просто використовувати відомі штуки, що були, а експериментувати зі звуком – навіть не тільки з ефектами, а просто шукати якоїсь спонтанності. Час від часу ми просто сидимо вдома, п’ємо чай і випадково нам потрапляють у руки гітари й іноді з’являється щось дивовижне. І ми це якось записуємо або запам’ятовуємо. Якщо щось не те, то ми далі п’ємо чай або щось робимо.
З: Насправді найкращі пісні так і робляться.


uapostrock


Про частини цілого і дві різні частини
З: Ми відчуваємо себе частиною чогось цілого.
Після цих всіх експериментів ми зареєструвалися на фестиваль «Tribute to Pink Floyd», який відбувався 15 березня. У нас був певний час, щоб підготуватись, проте в той час мали велику купу справ і робили ми це досить блискавично. І ми відчули, що ніби вдихнули своє бачення у творчість Сіда Баррета. Ми досить сильно перероблювали ці пісні. Це вийшла така собі суміш Sonic Youth, Joy Division і самого Pink Floyd. Щось таке неймовірне. Деякі пісні й досі залишаються нашими найулюбленішими… Інші гурти все так старанно вилизали, а ми залишили лише фрагменти з пінкфлоїдівських пісень.
В: Ми радіємо якійсь такій невимушеності. Коли ми граємо нашу музику, ми дуже добре себе почуваємо, я так вважаю. Після того, як ми там зіграли, ми зайнялись своєю творчістю і тепер думаємо найбільше наблизились до того, що нам власне хотілось робити.
З: Ми просто захворіли на таку музику, як пост-рок і ми мріємо досягти якогось такого пост-рокового звучання, але, знову ж таки, ми розуміємо, що є якесь особливе відчуття чогось свого. Але ми ще цього не досягли. Тобто, зараз, що ми сьогодні гратимемо – це називається Ukrainian Post Rock, але там є тільки трошки такого, що нагадує пост-рок, якого ми намагаємось досягти. Зараз наші інтереси настільки широкі, що ми міркуємо собі зробити два гурти - як два проекти, але ті самі люди. Один проект буде саме пост-роковий, а інший – інді, може трошки драйву.
В: Ми відчуваємо, що на одному концерті ми не можемо робити і те, і те. Це просто розірве нас на шматки, тобто погано розірве: це як морозиво з рибою.


uapostrock


Божевільні штуки і світ як клубок можливостей
В: Зараз я згадав: нещодавно на AZH був репортаж про художників, які мали закинутий будинок і розмалювали його. І, власне, ми пригадали це, і це нас настільки надихнуло, особливо цей восьминіг, що ми вирішили переробити свою кухню(ми з Сашком), і буквально кілька тижнів тому в нас на кухні почав мешкати восьминіг. І до того ж, він мешкав у всіх просторах, він переходить з однієї сторони на іншу стінку, відпускає якісь бульбашки і тепер нам стало набагато веселіше. Останнім часом нам просто хочеться робити якісь такі божевільні штуки: або винести стіл на вулицю і вечеряти прямо на вулиці, біля під’їзду, біля бабусь, які обговорюють пенсії і єдине, що кажуть нам ті бабці – це те, що б ми не застудили свої ноги, бо ми виходимо босі. Або витягнути намет і поставити його на даху 5-ти поверхового будинку і спати там. Ну тобто, ми відчуваємо, що цей світ – це величезний клубок можливостей, що ми просто висмикуємо з нього щось і поки-що нам нічого немає. Ось.


uapostrock


Назва гурту і назви пісень
В: Назва гурту і назви пісень - це для нас така надумана проблема, що довгий час ми взагалі гадали: «для чого є назва?» І за це нас барабанник дуже сварить «Як називаються пісні? - Untitled 1, Untitled 2».
З: Щодо назви можу вам розповісти. Ми трошки вкладаємо у неї. Тобто назва GINGERBEARD не є якимось конкретним станом, бо тут багато всього, як на мене, пов’язаного з якомось таким сприйняттям інді культури, бо GINGER – це і прянощі, і колір (із присмаком кориці). Для нас – це таке інді, саме такі відчуття. BEARD – і борода, і ведмеді… З цією назвою ми виступаємо перший раз. Нам іноді здається, що ми постійно мусимо змінювати назву, бо у нас часто змінюється музика.


uapostrock


Депресивна музика і проникання кудись усередину
В: Мені до речі, дуже дивно, коли кажуть депресивна музика. Ті ж самі Joy Division – всі кажуть, що вони депресивні, а вони мені здаються не депресивними. Вони просто по-іншому дивляться на світ. І так само пост-рок зовсім не депресивний. Ті ж Sigur Ros – взагалі щось най-най-найближче мені. Я почув їх багато років тому, якось випадково побачивши їхній кліп, зацікавився і саме ця музика – це настрій якийсь найпозитивніший, і саме сумний, і кохання та що завгодно, що з цим пов’язано. Мені дивно, коли так визначають конкретну музику.
З: Мені здається музика Joy Division навпаки чутлива. Оті пісні «love will tear us upart» та інші для мене якісь такі чутливі, котрі можуть проникнути кудись усередину. Якщо подивитись на їхню музику – вона ж проста, якісь панки грають складнішу, ніж Joy Division, але наскільки сама енергетика і саме от настрій – саме тому, мабуть, цей гурт досі шанують і всі пам’ятають. Тим, що поза нотами…
В: Важко сказати про те, кого ми наслідуємо, бо це виходить все дуже різноманітне. Ми можемо сказати «Ок, це Joy Division 65daysofstatic чи Sonic Youth або, наприклад, Mogwai, або ще щось». Ці два тижні я був у Польщі і потрапив на концерт одного незвичайного польського гурту – California Stories Uncovered. Це пост-рок гурт, вони досить нові, можливо їм декілька років, але мені здається, що саме вони один із таких найкращих гуртів Польщі і таких найбільш активних. Вони зараз мають концертний тур Польщею і мені пощастило – я просто пішов і почав з ними спілкуватися щодо пост-року в Польщі, щодо того як вони дивляться на Україну і саме їх звук та наша пост-рокова складова досить схожі. Інше питання, що ми маємо якусь іншу складову в нашій музиці, окрім пост-року також.
З: Останнім часом мене захопив російський гурт «Язык Дождя» - вони майже не використовують ефекти, чисте фортепіано, гітари, бас і барабани – усе чисте, але у них така мелодійність. Ніби все просто, але вони змістились: простір змістився і все трішки інакше.
В: Мені здається у нас взагалі дуже багато рефлексій з проводу гурту «Язык Дождя». Раніше ми думали, що то за безглузда назва, може не варто взагалі їх слухати? У них власне є назви пісень, котрі нам здавалися дивацькими, але коли ми їх послухали – ми відчули, що деякі пісні саме так і мають назватись, а не ніяк інакше. Вони роблять пост-рок, та використовують акордеон і ще щось, і відчувається ніби вони знайшли своє супермісце у просторі. Я думаю, вони роблять цілком непогано музику.
З: Ще мені подобається, коли дощить там, надвечір погуляти у лісі і в слухавках слухати їхню музику, то вона дуже перегукується зі станом природи і мені так подобається. Або на світанку, або дивитись на хмари. Я собі уявляю не інакше: дивитись на небо і саме ця музика потрібна..
В: Ми маємо в Харкові недалеко від своєї квартири ліс і тому ми можемо час від часу взяти щось у слухавки і піти собі поаналізувати це.


uapostrock


Харків
З: Щодо пост-року у Харкові. Ми слідкуємо, ми слухаємо щось нове, але пост-року в Харкові я не чув. З’являється якесь таке інді – це вже є плюсом, але пост-рок чомусь ні. І невідомо власне, яка буде реакція публіки – для мене це ще є загадкою. Тобто, є таке коло наших друзів, але воно не надто широке, які слухають цікаву музику. Але щоб зробити фестиваль, то навряд. У Харкові дуже багато металу, панку, якогось-такого року. Може – це такий час, який потім пройде.


uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock


Dalai Lama

Хедлайнерами цього концерту став львівський пост-рок гурт Dalai Lama. І хоч веселі хлопці досить таки вирізнялися досвідом, вони кажуть, що їм ще не все подобається у їхній музиці, вони не так багато вміють і ще будуть добряче працювати над собою.

Історію львівського гурту Dalai Lama можете прочитати у них на сайті, де також є доступна музика для прослуховування. На сьогодні львів’яни працюють над своїм першим альбомом, який незабаром вийде на студії «Весна рекордз» і невдовзі вирушать у невеличкий тур Україною.


uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock



uapostrock


Дивитись більше фото з концерту:

Gingerbeard: тут і тут
Them Bones: тут і тут
Dalai Lama: тут і тут


Тарас Хімчак
фото: Тарас Хімчак, Ігор Колтун



12.05.2008
 


Коментарі: 0

РЕКЛАМА

Молодість 2013Відпочинок у Карпатах